Код: 297867

Назва:

Проблеми поетики

Анотація: У курсі розглядаються основні етапи розвитку поетики як самостійної дисципліни, висвітлюється історія формування системи понять цієї науки, що вивчає специфіку та закони художнього мислення. Увагу зосереджено на логіці розвитку та взаємодії двох основних поетологічних напрямків - історичного та лінгвістичного. Аналізуються ритуальні витоки поетики, передумови виділення її базових категорій; розглядаються концептологічні проблеми. Унаочнюється мінливість категорій поетики у зміні літературних епох. Окреслюються основні поетологічні традиції Сходу і Заходу, роз'яснюються та зіставляються поняття "пойесіс", "вень", "кав'я", "аланкар", "дхвані", "раса", "кокоро" і "котоба"; визначаються функції риторики як "культури готового слова". Простежується еволюція поетичних шкіл XX ст. у зв'язку зі зміною світоглядної парадигми і трансформацією художньої комунікації. Приділяється увага розвитку автореферентної поетики в літературі модернізму та постмодернізму, а також поетиці інтертекстуальності.

Тип дисципліни: нормативна

Рік навчання: I

Семестр: II

Кількість кредитів: 4 (загальна кількість годин - 120; аудиторні години - 42; лекції -28, семінарські заняття - 14; самостійна робота - 78)

Форма контролю: екзамен

Викладач(і): к.філол.н., доц. Кісельова Людмила Олександрівна

Результати навчання: ПРН-3: Вільно висловлюватися з питань поетики, обґрунтовуючи доцільність вжитої термінології.
ПРН-7: Порівнювати поетологічні концепції різних культурних традицій, визначаючи спільні та відмінні риси; розкривати значення ключових понять.
ПРН-16: Розуміти специфіку семантичної мови фольклору в порівнянні з літературною та причини виникнення семантичної поетики.
ПРН-9: Визначати типи художньої свідомості, базові категорії поетики та домінантні тропи у кожному періоді розвитку поетичної думки.
ПРН-14: Обирати найбільш релевантний підхід (риторичний, естетичний, лінгвістичний, історичний, семіотичний) до аналізу тексту з урахуванням його ґенези.
ПРН-15: Знати та критично осмислювати сучасні теорії інтертекстуальності, неоміфологізму, археопоетики, дешифрування.
ПРН-10: Інтерпретувати твори художньої літератури з урахуванням вимог нової наукової парадигми.
ПРН-14. Аргументувати методологічні засади власного дослідницького проєкту; визначати теоретичні концепції різних літературознавчих шкіл.
ПРН-11. Дотримуватися принципів академічної доброчесності та культури мови.



Спосіб навчання: аудиторний

Необхідні обовязкові попередні й супутні модулі: - Вступ до літературознавства; - Теорія літератури; - Аналіз художнього тексту; - Головні теоретичні концепції та школи західного літературознавства ХХ ст.

Зміст дисципліни: Предмет і структура курсу. Поетика як "історія теорії поезії" (Г. Поспєлов); наука, предметом якої є художнє мислення (Р. Інгарден), "граматика поетичної мови й поетичної думки" (Г. Шпет). Риторичний, естетичний, лінгвістичний, історичний та семіотичний підходи теоретичної поетики. Культурологічні засади поетики; сутність діалогічного підходу до естетичного об'єкта (М. Бахтін, В. Біблер). Поняття художньої домінанти. Дискурсивні практики та епістеми. Антиномії цілісного художнього смислу. Мінливість світосприйняття і мінливість художньої свідомості. Зміна типів художньої свідомості та історично обумовлена трансформація базових категорій поетики (стиль, жанр, автор). Архаїчний період ("поетика без поетики"). Фольклор і література. Особливості фольклорної поетики. Традиціоналізм - поетика стилю та жанру. Розвиток понять норми і зразка. Літературні школи доби Античності та Середньовіччя. Початок європейської поетологічної традиції: Аристотель і Горацій. Традиціоналізм доби Відродження. Боротьба "artes" і "auctores". Утвердження національного елементу; створення єдиної жанрової системи. Принцип семантичної єдиносутності слова і жорстка кодифікація в поетиці класицизму та алегорична систематика бароко; взаємозв'язок і взаємодоповнення цих двох способів художнього мислення. Ізоморфізм поетики тексту і поетики творення. Індивідуально-творча художня свідомість. Кінець епохи риторичного традиціоналізму. Поетика автора в романтизмі та реалізмі. Проблеми "свого" і "чужого" слова; колективної свідомості, "безсвідомого" та особистісного в літературі XX ст. Сучасні теорії знаку в контексті поетології: логоцентрична і деконструктивна моделі інтерпретації тексту. Аксіологія слова і букви у поетологічних вченнях Сходу і Заходу. Витоки уявлень про "універсальну граматику", котра "співпадає зі структурою самого світу" (Ц. Тодоров). Тропи і концепти. Тропи: історія терміну, еволюція поняття, спектр визначень, сучасні тлумачення. Автор у структурі художнього естетичного об'єкту. Тріада розуміння: автор - текст - реципієнт. Архітектоніка естетичного дискурсу (М. Бахтін). Методичні аспекти інтертекстуального аналізу, розроблені представниками французького структуралізму і постструктуралізму (Ю. Крістева, Р. Барт, Ж. Деріда, Ж. Женет) та інших шкіл: американської (М. Ріфатер, М. Пфістер), польської (М. Гловінські, К. Гурські, Г. Бобілевич), хорватської (А. Флакер, Д. Ораїч Толіч, М. Медарич), німецької та австрійської (Р. Лахман, А. Ханзен-Льове), російської (Ю. Лотман, Р. Тіменчик, І. Смірнов, М. Ямпольський, О. Жолковський та ін.), болгарської (Д. Чавдарова). Поетика інтертекстуальності: витоки та основні напрями сучасного розвитку. Поняття коду. Лінгвістичний, загальнолітературний, жанровий коди та ідіолект письменника. Культурний, герменевтичний, семічний, символічний і наративний коди (Р. Барт). "Подвійний код" у постмодернізмі. Ритуально-міфологічна критика, її основні версії. Структура, логіка, поетика міфу. "Ритуальні" засоби організації тексту. Міфологічні мотиви як "першоджерела" поетики сюжету і жанру (О. Фрейденберг). Міфологізація як явище поетики XX ст. Теорія "семантичної поетики як потенційної культурної парадигми" (В. Топоров, Т. Цив'ян, Ю. Левін, Д. Сегал, Р. Тіменчик). Польська семіологічна школа: теорія "дешифрування" та "археопоетика" Є. Фарино. Поняття "художнього світу": критерії визначення та методи дослідження. Проблема "постлітератури": "Психодіахронологіка" І. Смірнова. "Освічений еклектизм" (О. Жолковський) як основа багатьох новітніх поетологічних шкіл. "Поетика виражальності". Р. Барт як "порушник кордонів". Методологія аналізу художнього тексту. Аналіз (інтерпретація) довільно обраного літературного твору із застосуванням методології та використанням термінологічної бази будь-якої поетологічної школи чи напряму.


Рекомендована література: Література. Теорія. Методологія / Пер. з польськ. - К., 2006.
Слово. Знак. Дискурс: Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст.- Л., 1996.
Аверинцев С. С. Риторика и истоки европейской литературной традиции. - М., 1996.
Барт Р. Избранные работы. Семиотика. Поэтика. - М., 1989.
Библер В. С. От наукоучения - к логике культуры: Два философских введения в ХХІ ек. - М., 1991.
Бахтин М. М. Эстетика словесного творчества. - М., 1979.
Башляр Г. Новый рационализм. - М., 1987.
Гадамер Г.-Ґ. Герменевтика і поетика. - К., 2001.
Кісельова Л. Поетика й ідеологія міфу Василя Герасим'юка. - К.: 2016.
Крістева Ю. Полілог. - К., 2004.
Ласло-Куцюк М. Засади поетики. - Бухарест, 1983.
Лотман Ю. М. Структура художественного текста. - М., 1970.
Мелетинский Е. М. Поэтика мифа. - М., 2006.
Durand G. Les structures antropologiques de l'imaginaire. - Paris, 1969.
Glowinsky M. Gry powiesciowe: Szkice z teorii i historii form narracyjnych. - Warszawa, 1973.
Kristeva J. Revolution in Poetic Language // The Norton Anthology of Theory and Criticism. - N. Y.; London, 2001.
Riffaterre M. Fictional Truth. - Baltimore and London, 1990.
Thompson S. Motif-Index of Folk Literature. Vol. 1-6. - Bloomington; London, 1966.
Faryno I. Введение в литературоведение. - Warszawa, 1991.
Landow G.P. The definition of hypertext and its history as a concert. - The Johns Hopkins University Press, 1992,
Modernity and Identity. - Oxford UK & Cambridge. USA, 1992.



Форми та методи навчання: лекції, семінарські заняття, самостійна робота

Методи й критерії оцінювання: Максимальна кількість балів - 100: Поточний контроль - 70; Підсумковий контроль - 40 (екзамен)

Мова навчання: українська