Код: 343829

Назва:

Українська драматургія XX-XXI ст.

Анотація: Курс передбачає аналіз української драматургії кінця ХІХ - початку ХХІ століття. Увага зосереджується на зміні художньої мови української драматургії на зламі ХІХ-ХХ ст., коли відбувається відхід української драматургії від реалістично-побутової традиції та утверджується модерністський філософсько-естетичний світогляд. Простежується перехід української драматургії 1930-40-х років на рейки соцреалізму. Окреслюються особливості драматургії МУРу (Мистецького українського руху) та розвитку драматургічних жанрів після подолання матриці Корнійчука від 1960-х до 1980-х. Презентуються основні тенденції української драми від 1990-х дотепер. Предметом аналізу є творчість найвизначніших представників української модерністської та постмодерністської драматургії, зокрема Лесі Українки, О.Олеся, Л.Старицької-Черняхівської, С.Черкасенка, Я. Мамонтова, В.Винниченка, М.Куліша, І.Кочеги, І.Микитенка, І.Дніпровського, І.Костецького, Ю.Косача, Л. Коваленко, О.Корнійчука, О.Коломійця, М.Зарудного, В. Шевчука, В. Діброви, Неди Нежданої, А. Вишневського, Н.Ворожбит, П. Ар'є тощо.

Тип дисципліни: нормативна

Рік навчання: 2

Семестр: 4

Кількість кредитів: 4 (загальна кількість годин - 120; аудиторні години - 42; лекції -28, семінарські заняття - 14; самостійна робота - 78)

Форма контролю: екзамен

Викладач(і): к.філол.н., ст. викл. Пелешенко Наталія Іванівна

Результати навчання: ПРН-3. Застосовувати сучасні методики й технології, зокрема інформаційні, для успішного й ефективного здійснення підсумкового дослідження драматургічного тексту з переліку програми та його сценічних втілень.
ПРН-4. Оцінювати й критично аналізувати основні проблеми, явища історії розвитку української драматургії та театру ХХ-ХХІ ст.
ПРН-9. Виявляти, збирати, систематизувати й аналізувати історико-літературні факти, зокрема ті, що стосуються української драматургії ХХ-ХХІ ст.,інтерпретувати драматичні тексти різних стилів і жанрів.
ПРН-10. Здійснювати науковий аналіз драматургічного матеріалу, інтерпретувати та структурувати його з урахуванням доцільних методологічних принципів, формулювати узагальнення на підставі самостійно опрацьованих даних.
ПРН-11. Дотримуватися правил академічної доброчесності.
ПРН-12. Доступно й аргументовано презентувати на заняттях свої інтерпретації проблем і явищ історії української драматургії й театру ХХ-ХХІ ст.
ПРН-14. Обирати оптимальні дослідницькі підходи й методи для аналізу літературного матеріалу курсу
ПРН-18. Представляти результати свого дослідження як презентацію про сценічні втілення однієї із драм, які є в силабусі курсу "Українська драматургія ХХ-ХХІ ст."


Спосіб навчання: аудиторний

Необхідні обовязкові попередні й супутні модулі: - Проблеми поетики; - Гендерний дискурс українського модернізму; -Українське літературне бароко; -Вступ до літературної антропології

Зміст дисципліни: Цей курс передбачає аналіз української драматургії від зламу ХІХ-ХХ до початку ХХІ століття. Тяжіння до суб?єктивно-виражальних стилів стає одною з найважливіших мистецьких тенденцій перших десятиліть ХХ віку. В поезії, прозі, драматургії відбувається переорієнтація на нові мистецькі засоби. Відхід української драматургії від реалістично-побутової традиції пов?язаний, зокрема, з настановою на синкретизм родових і жанрових елементів, посилення ролі ліричного та епічного начала. Змінюються тип конфлікту, проблематика, композиційні принципи, оновлюються функції драматургічної мови. У творчості Лесі Ураїнки, О.Олеся, Л. Старицької-Черняхівської, С. Черкасенка, Я. Мамонтова, І. Дніпровского, І. Кочерги, М. Куліша та інших важливого значення набуває неоромантична, символістська образність. Процес ліризації драми стає найбільш помітним саме у неоромантизмі. Активізується жанр віршованої драми, драматичної поеми. Зростає роль слова, самого мовлення як процесу саморозкриття й самоаналізу. Нова драма активно звертається до ліричних сповідальних монологів, до переоцінки цінностей, до розкриття питань кохання, статі, шлюбу, тілесності, до з'ясування ролі біологічних чинників у житті людини та морального релятивізму і бунту проти етичного закону (драми морального експерименту В. Винниченко) тощо. Модерні автори відходять від переважно етнографічно-побутової української тематики. Помітно активізуються інтертекстуальні мотиви й коди, стилізація (античний, бароковий, романтичний струмінь). Важко переоцінити роль модернізатора української сцени, творця експресіоністського театру Леся Курбаса у формуванні нової мистецької інтелігенції. Боротьба з реалізмом і "літературщиною". Тандем Л.Курбаса-М.Куліша. Експресіонізм Я. Мамонтова. Місце агітпропу в історії українського театру. Становлення соціалістичного реалізму. Канонічний соцреалізм в драматургії 30-х-40-х років (І. Микитенко, О. Корнійчук), теорія безконфліктності, соцреалізм як кітч, моделі інтерпретації творів соцреалізму. МУР (Український мистецький рух) і драма абсурду Ігоря Костецького. Спроба відійти від матриці Корнійчука, урізноманітнення та розширення тематики, елементи інтертекстуальності (О.Коломієць, М.Зарудний, О. Левада). Зміна естетичної парадигми у 1980-х-1990-х рр., прокладання постмодерністского вектору та "нової хвилі" в розвитку драми і театру (Я. Стельмах, Ю. Щербак, В. Шевчук, Я. Верещак). Літературний текст як привід для власне театрального висловлювання. Домінування постнекласичного драматургічного дискурсу в українській драматургії 2000-2010-х років. Орієнтація на нереалістичний тип творчості, апеляція до Бароко, Романтизму й Модернізму. Три провідні напрями сучасної драматургії: біографічний (тексти, написані на підставі життя й творчості видатних людей), неоміфологічний (п'єси-казки, п'єси-міфи, п'єси-фентезі, п'єси-причі), експериментальний (мовний експеримент тощо). П'єси Т. Іващенко, Неди Нежданої, П. Ар'є, А. Вишневського та інших.


Рекомендована література: 1. Антонович Д. Триста років українського театру, 1619 - 1919. Прага : Укр. громад. вид. фонд, 1925. 272 с.
2. Білецький О. Зародження драматичної літератури на Україні. Олександр Білецький. Зібрання праць: У 5 т. Київ : Наукова думка, 1965. Т.1 Давня українська і давня російська літератури. С. 277 353.
3. Матеріали до історії українського театру. Від витоків до початку ХХ століття /відп. ред. Р. Пилипчук. Київ : видавництво ІМФЕ ім. М. Рильського, 2016. 280 с.
4. Пави П. Словарь театра. Москва : Прогресс 1991, 504 с.
5. Софронова Л.О. Старовинний український театр / Пер. з рос. Н. Федорак, Львів, 2004. 336 с.
6. Сулима М. Українська барокова драма. Українське бароко: У 2 т. Харків : Акта, 2004. Т.2. С. 469 486.
7. Федас Й.Ю. Український народний вертеп (у дослідженнях ХІХ-ХХ ст.). Київ : Наукова думка, 1987. 184 с.
8. Фрейденберг О. Семантика архитектуры вертепного театра Український вертеп. Вертеп у драматургії, прозі та поезії XIX-XX ст. Збірник / упоряд. М. М. Сулима. Київ : Дніпро, 2010. С. 528 544.
9. Вороний М. Театральне мистецтво і український театр. Вороний М. Твори. - Київ : Дніпро, 1989. С 320-404.
10. Вороний М. Український театр уКиєві. Вороний М. Твори. - Київ : Дніпро, 1989. С.451-474.
11. Гринишина, М. Театральна культура рубежу ХІХ-ХХ століть : реалізм, дискурс. Київ : Фенікс, 2013. - 343 с.
12. Коломієць Р. Г. Традиції, канони і новації українського театру : початок ХІХ - початок ХХ ст. Кн. 1; Акад. мистец. України, Ін-т пробл. сучасн. мистец. Київ : Інтертехнологія, 2008. 132 с.
13. Малютіна Н.П. Українська драматургія кінця ХІХ-початку ХХ ст. Київ : Академвидав, 2010. С.5-57.
14. Павличко С. Дискурс модернізму в українській літературі ; 2-ге вид., перероб. і доп. Київ : Либідь, 1999. 447 с.
15. Український театр ХХ століття. Антологія вистав / за загальною редакцією М. Гринишиної. Київ : Фенікс, 2012.
16. Агеєва В. Поетеса зламу століть. Творчість Лесі Українки в постмодерній інтерпретації. Київ : Либідь, 1999. 263 с.
17. Ма

Форми та методи навчання: лекції, семінарські заняття, самостійна робота

Методи й критерії оцінювання: Максимальна кількість балів - 100 (60-70 - задовільно, 71-80 - добре, 81-90 - добре, 91-100 - відмінно). Участь у семінарських заняттях - 42 б.; Есе з тематики курсу - 18 б.; Екзамен - 40 б., який проводитиметься у формі презентації на тему сценічних утілень п'єс, які аналізуються в курсі.

Мова навчання: українська