Код: 364221

Назва:

Українська ідентичність: перспективи та виклики

Анотація: Пропонований курс є авторським екскурсом, який простежує витоки, досліджує виклики та окреслює перспективи формування української ідентичності з огляду на культурно-цивілізаційний контекст. Національна ідентичність виступає культурно-історичним феноменом, актуалізація якого притаманна нашому часові, адже цей дискурс легітимізує геополітичні пертурбації, визвольні рухи, військові конфлікти та пов'язані з ними змінення траєкторій людських доль, що потребує теоретичного обґрунтування параметрів поняття "ідентичність", й це обумовлює актуальність пропонованого курсу. Наразі не існує комплексної теорії ідентичності у європейській гуманітаристиці, незважаючи на численні розробки її різноманітних аспектів від модерної доби до сучасності. Зокрема в Україні проблема національної ідентичності донедавна була відкритою, отже потребує вирішення за доби інтеграційного форсажу у безмежному просторі глобалізаційних викликів, гібридних конфліктів та військового протистояння. Протеcтна ідентичність консолідує політичну націю, живить її спротив, адже народ, позбавлений ідентичності є лише аморфним населенням на певній території. За великим рахунком, у кривавій війні, що нині триває, українці відстоюють власну ідентичність від нав'язування чужої, тобто стадію теоретичного осмислення у нашому випадку, замістила стадія практичної реалізації, що не відміняє наукового аналізу явища української ідентичності. Передусім конструювання ідентичності є інтелектуальним процесом, вона народжується і локалізується у свідомості; істотною характеристикою ідентичності є її динамічність та діалогічність. Відтак колективна ідентичність постає як перебіг і результат складного процесу ідентифікації спільноти, що характерно для формування національної ідентичності незалежної України. Інтенційними характеристиками ідентифікаційних процесів виступають національна ідея та національна міфологія.

Тип дисципліни: нормативна

Семестр: 1

Кількість кредитів: 5 (загальна кількість годин - 150 год.; аудиторні години - 50 год.; лекції - 30 год.; семінарські заняття - 20 год.; самостійна робота - 100 год.)

Форма контролю: екзамен

Викладач(і): доктор культурології, професор Демчук Р.В.

Результати навчання: Відповідні Наказу Міністерства освіти і науки України «Стандарт вищої освіти України» від 16.06.2020 р. № 801 спеціальності 034 Культурологія (ступінь вищої освіти – Магістр)
Також у підсумку студенти зможуть:
ПРН-01. Володіти головними методами та дослідницькими підходами у сучасній культурології, критично оцінювати результати новітніх досліджень, застосовувати навички наукового пізнання і логічного мислення.
ПРН-02. Знати історію власної національної та світової культури та співвідношення процесів минулого із сучасністю.
ПРН-04. Мати вміння працювати з джерельною базою в різних галузях культури, навички критичної роботи з дослідницькою літературою з культурології та суміжних наукових дисциплін, у тому числі – іноземними мовами (не менше двох).
ПРН-05. Зрозуміло і недвозначно доносити власні знання, висновки та аргументацію до фахівців і нефахівців, мати навички усної наукової комунікації з використанням відповідної термінології, у тому числі – іноземними мовами (не менше двох).
ПРН-07. Вміти доказово й обґрунтовано викласти результати власних наукових досліджень і презентувати їх у доповідях, публікаціях із дотриманням принципів академічної доброчесності та професійної етики.


Спосіб навчання: аудиторний; дистанційний

Необхідні обовязкові попередні й супутні модулі: Вступ до теорії культури; Культурологія; Історія української культури.

Зміст дисципліни: В межах лекційної частини курсу буде розкрито специфіку та смислову відмінність «нечітких» понять: «ментальність», «менталітет», «ідентичність», історію функціонування та дослідження зазначених концептів у модерному та постмодерному дискурсах, у тому числі у науковому полі України. Під ментальністю у метафізичному сенсі слід розуміти світоглядні установки (картину світу) певного народу, а під менталітетом – моделі поведінки (національний характер). Ментальність сформовано архетипами/паттернами, тоді як менталітет обумовлено практиками/репрезентаціями. Ментальність та ідентичність є взаємозалежними феноменами: ментальність – культуромислячим, ідентичність – культуротворчим. Ментальність стосується самоусвідомлення (менталітет – самовираження), а ідентичність – переконання, що ґрунтується на співвіднесенні з раніше усвідомленими образами/моделями. Ідентичність виступає об’єктивацією ментальності. Міф є феноменом людської свідомості й універсальною (на межі реального та ірреального) формою опанування дійсності, яка реалізується через систему символів, образів, ритуалів, обрядів. У процесі аналізу міфу варто враховувати ієрархічний рівень, що зумовлює методологічний підхід: міф як універсальний феномен свідомості, міф як історична реальність, міф як категорія науки. Важливо позначити культурологічний модус міфу, що є інтегративним, адже дотепер міф виступає універсальним текстом культури, які диференціюються за міфом, що закладено в їхні підвалини. Творчим результатом міфологізації дійсності виступає міфопоетика, яка поєднує міфологічне уявлення та відповідний художній образ, що може бути втіленим у різноманітній культурній формі, як вербальній, так візуальній. Міфопоетика виступає як сукупність культурних слідів, які відображають домінування міфопоетичного сприйняття, що може бути позначене як «міфомислення». Міфологія виступає невід’ємною ментальною якістю будь-якої спільноти. Цивілізацію прийнято розглядати як найвищий рівень культурно-вартісної консолідації людства, проте цивілізація – це не застиглий у часі культурно-історичний тип, а живий процес. За будь-якою з локальних цивілізацій стоїть власна історія, унікальний образ світу, вічності та універсуму. На курсі здійснено аналіз Східнохристиянської цивілізації, початковим етапом якої була Візантія, а пролонгацією Київська Русь; наголошується на розрізнення понять «візантинізм» та «візантизм». Концепт «візантинізм» використовується як категорія історико-культурна, а концепт «візантизм» – як соціально-політична. Інше розрізнення пов’язано з оціночним критерієм: «візантизм» вживають як негативну (імперську) ознаку – синонім цезарепапізму в пізніх інтерпретаціях, «візантинізм» використовують як позитивну (цивілізаційну) системну якість, що відрізняє східний тип християнської цивілізації від західного. «Візантинізм» – це специфічний метакультурний феномен, що сформував не лише релігійну, а й естетичну свідомість народів-реципієнтів, передусім позначився на їхніх літературно-мистецьких пам’ятках, у тому числі києворуських. У візантійському мейнстрімі розглядається «Кримський міф», що формувався від часів античності до сьогодення та налічує дотепер дев’ять темпоральних дискурсів. Півострів контамінується з «образом кордону» як зоною боротьби та взаємодії різних геокультурних і геополітичних уявлень, сформованих у різних культурних світах, почасти наданих у міфологічно-візіонерському оздобленні. Проте специфічний кримський текст і надалі розгортатиме свій сюжет – не прогнозований, а радше неочікуваний. Позитивістська модель опису світу, яка панувала раніше, не вбачала у сакральному просторі предмета дослідження. Ієротопічний підхід дає змогу побачити художні об’єкти в контексті іншої моделі світу і прочитати їх по-новому, зокрема для дослідження храмової свідомості як інтенції думки, втіленої у храмових спорудах. Східнохристиянська релігійна традиція більше ніж західнохристиянська пов’язана з храмом. У наверненні західних народів більше була задіяна Божественна сила Логосу, а в наверненні русичів – сила Софії, що зумовило специфічну храмову свідомість та її актуалізацію у


Рекомендована література: - Агеєва В. Tertium non datur. Проблема культурної ідентичності в літературно-філософському дискурсі ХІХ-ХХl ст.: коллектив.монографія.Київ, 2014. С.185-205
21
- Агеєва В. Tertium non datur. Проблема культурної ідентичностів літературно-філософському дискурсі ХіХ с. Tertium non datur . Проблема культурної ідентичності в літературно-філософському дискурсі ХІХ-ХХl ст.: коллектив.моногр.Київ, 2014.С.185-205
- Агеєва В. За лаштунками імперії: есеї про українсько-російські культурні відносини. Київ: Віхола, 2021. 360 с.
- Андерсон Б. Уявлена спільнота // Націоналізм. Теорії нації та аціоналізму. Антологія. 3-тє видання / упор. О. Проценко, В. Лісовий. Київ: Смолоскип, 2010, С. 333–342.
- Андрухович Ю. Shevchenko is OK // Андрухович Ю. Диявол ховається в сирі. Вибрані спроби 1999–2005 рр. Вид. 2-ге, випр. Київ: Критика, 2007. С. 141–158.
- Ассман А. Простори спогаду. Форми а трансформації культурної памяті. Київ: Ніка-Центр. 2014. 440 с.
- Бабина Т. Історичні виміри менталітету: своєрідність українського світу // Вісник Дніпропетровського університету, 2012. Т. 20. Вип. 22(2).С.8-12
- Батуріна С. «В сім’ї єдиній» : схема минулого в радянських підручниках з історії // Історіографічні дослідження в Україні. Київ: Інститут історії НАНУ.2018.Вип.29. С.100-124.
- Батуріна С. «В сім’ї єдиній» : схема минулого в радянських підручниках з історії // Історіографічні дослідження в Україні. Київ: Інститут історії НАНУ.2018.Вип.29. С.100-124.
- Бердиховська Б., Куронь Я. Холодне пограниччя. Часопис «Ї», 1998. №14. URL:http://www.ji.lviv.ua/n14texts/berdyh.htm
- Бетко І. Біблійні сюжети і мотиви в українській поезії ХІХ – початку ХХ століття. Zielona Gora-Kijov: Б. в., 1999. 160 с.
- Бетлій О., Диса К. Усе про ідентичність. Міжкультурний діалог.Т.1. Ідентичність, 2009. С.11-55
- Бичко І. Ментальна співзвучність української та європейської філософських традицій: «кордоцентричні мотиви» // Київські обрії. Історико-філософські нариси. Київ: Стилос, 1997. С. 316–337.
- Бовуа Д. Три

Форми та методи навчання: лекції, семінарські заняття, самостійна робота

Методи й критерії оцінювання: Рівень поточних знань студентів оцінюється відповідно до методики рейтингової оцінки. Сутність методики полягає у визначенні поточного рейтингу студента, що розраховується як сума балів за всіма видами практичних завдань і нарощується протягом семестру: Семінар - 50; Письмова робота - 10; Письмовий іспит - 40; Разом: -100 балів.

Мова навчання: українська