Спільний проект ЮНІСЕФ, НаУКМА та МОН визнано успішним

Деталі

Дата публікації: Четвер, 16 червня 2016, 18:51

Досвід та методичні напрацювання проекту «Комплексна психосоціальна допомога дітям, підліткам та родинам, що постраждали внаслідок конфлікту в Україні» будуть систематизовані та поширені по всій Україні.

Про це домовилися під час нещодавньої зустрічі Міністр освіти і науки України Лілія Гриневич, голова представництва Дитячого фонду ООН (UNICEF) в Україні Джованна Барберіс та президент Національного університету «Києво-Могилянська академія» Андрій Мелешевич.

«У 2015 році розпочав свою роботу Центр психосоціальної реабілітації НаУКМА. Один з його проектів – це «Комплексна психосоціальна допомога дітям, підліткам та родинам, що постраждали внаслідок конфлікту в Україні». Перш за все це переселенці, учасники АТО, поранені, члени сімей поранених та загиблих бійців, жителі районів, де тривали бойові дії, в тому числі діти. Даний проект є логічним продовженням попереднього проекту, який реалізовувався з листопада 2014 року по травень 2015 року. В його рамках понад 11 000 дітей та їхніх батьків отримали психосоціальну підтримку у формі індивідуального та групового консультування; підвищено обізнаність понад 4 000 педагогічних працівників та практичних психологів щодо розпізнання ознак психологічної травми та відповідного реагування. І тепер пропонується поширити результати нашої роботи в межах України», – сказав президент НаУКМА Андрій Мелешевич

За словами керівника Центру психічного здоров’я та психосоціального супроводу НаУКМА Сергія Богданова, фахівці Центру мають чималий досвід у підготовці шкільних психологів та вчителів, які працюють з дітьми та підлітками у прифронтових областях. Наприклад, станом на сьогодні в рамках проекту у Донецькій, Дніпропетровській, Запорізькій Луганській та Харківській областях проведено 174 тренінги «Підвищення психосоціальної стійкості до стресу в учнівському середовищі». Учасниками тренінгу стали понад 3364 учителів, які отримали знання та практичні навички з виявлення симптомів психологічної травми у дітей та спрямування їх до спеціалізованої психологічної допомоги.

"За сім місяців роботи Центру вдалося створити більш емоційно безпечне середовище у тих школах, з якими ми працювали, - говорить Сергій Богданов. - Однак, переконані, що для того, щоб проект почав працювати більш ефективно потрібно отримати підтримку Міністерства освіти і науки та розширити співпрацю із інституціями».

Освітяни та керівництво Міністерства освіти і науки високо оцінили результати роботи Центру психосоціальної реабілітації НаУКМА та підтримали ідею поширення його результатів.

«Враховуючи позитивні напрацювання проекту та його реальну результативність, варто поширити ці досягнення на інші області, де сьогодні живуть вимушено переміщені громадяни зі Сходу України. Окрім того, можна поставити питання про підготовку вчителів та дитячих психологів за цією програмою через систему інститутів перепідготовки та підвищення кваліфікації. У такий спосіб, освітяни могли б отримати корисні компетенції, реально підвищити свою кваліфікацію та сприяли подоланню однієї із найбільш гострих соціальних проблем сучасності. Зі свого боку, ми готові всіляко сприяти розвитку цієї ініціативи та надати відповідні офіційні рекомендації», – запропонувала Міністр освіти і науки Лілія Гриневич.

Своє бачення траєкторії розвитку проектів психосоціальної допомоги Центру психосоціальної реабілітації НаУКМА висловили і представники UNICEF.

«Можна констатувати прекрасні результати роботи проекту «Комплексна психосоціальна допомога дітям, підліткам та родинам, що постраждали внаслідок конфлікту в Україні». Переконані, що рекомендації та підтримка Міністерства освіти і науки дадуть змогу рухатися далі та ще більше розвинути проект. Ми також підтримуємо надання психосоціальної допомоги не тільки в рамках освітніх закладів, але й безпосередньо у громадах», – підкреслила голова представництва Дитячого фонду ООН в Україні Джованна Барберіс.

Учасники проекту домовилися про співпрацю із підготовки великої національної комунікативної програми проти учнівського залякування та жорстокості. Адже це проблема, притаманна практично всім країнам, наразі залишається без належної суспільної уваги і потребує серйозних зусиль для її вирішення.