Меморіально-художній музей Івана-Валентина Задорожного
Меморіально-художній музей видатного українського художника-монументаліста Івана-Валентина Задорожного працює в НаУКМА (на громадських засадах) з 2002 року. Експозиція, до якої входять живописні та графічні твори, гобелени, скульптура, ілюстрації до книжок, ескізи та фотографії монументальних робіт художника, періодично змінюється.
Восени 2016 р. великою ювілейною виставкою в музеї та у Галереї мистецтв ім. О. Замостян було відзначено 95-річчя від дня народження І.-В. Задорожного
(тимчасово не функціонує у зв’язку з розміщенням тут книжкових колекцій з фонду Наукової бібліотеки НаУКМА на період реконструкції Староакадемічного (Мазепиного) корпусу).
Тел.: (044) 425-2154
Живописець і монументаліст. Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (1995, посмертно) за серію робіт 1964-1988 pp.
Народився: 07.08.1921 р., м. Ржищів .Київської області.
Помер: 21.10.1988 р., м. Київ. Похований у м. Ржищеві Київської області.
Освіта: Київський художній інститут (нині – Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури), майстерня К. Єлеви, А. Петрицького – 1951).
Основні твори:
живопис: «Богдан Хмельницький залишає в заставу кримському ханові свого сина Тимоша» (1954), «Краснодонці» (1955), «Кобзар» (1958-61), «Прометей» (1961-64), «Мати» (1962-63), «В ім’я життя» (1963), «Мої земляки» (1964), «Весілля» (1965-67), «Ярослав Мудрий» (1973), «Петро Могила» (1973), «Маруся Чурай» (1977), «Роксолана» (1977), «Юрій Кондратюк» (1980-84), «Козак Мамай» (1982), «Аттіла» (1983), „Нестор-літописець” (1984), «Аліпій» (1985), «Максим Березовський» (1985), „Ластівки” (1986), «Танок смутку» (1987), «Поет і цариця» (1988) , «Добротвора» (1988) , «На вічній дорозі розп’яті ми...» (1988);
монументальні роботи: вітражі «Т.Г.Шевченко і народ» у Київському університеті (1969, у співавторстві), «Наша пісня - наша слава» у Палаці культури в Кременчуку Полтавської обл. (1971-72, у співавторстві), комплекс монументальних творів „Слов’янські міфічні образи” (різьблення по дереву), ”З глибини віків” (вітражі), „Свято Лади” (енкаустика), „Кий” (гобелен) – у готелі „Либідь Інтурист” у Києві (1976-1982, у свпівавторстві), «Космос» (1974) і розпис «Народження технічної думки» (1975) в Палаці культури в м. Павлограді Дніпропетровсьої обл., «Скіфія» (1979-80; дерево, різьблення) у кемпінгу „Пролісок” у Києві, „Криниця Коцюбинського” (джерево, різьблення ) у літературно- меморіальному музеї М.М. Коцюбинського у Чернігові (1978- 1983); вітраж у Київському фунікулері (1984), гобелени „Сім’я”(1988), „Пісня” (1988) у Палаці культури (Вінницька обл.), «Засійся, чорна ниво, волею ясною» (1988) у Київському державному музеї Т.Г. Шевченка;
оформлення книг: „Кирило Кожум’яка” („Веселка”, 1983), „Червоная калинонька” („Музична Україна” 1988).
Автор крилатих висловлювань, що склали «Заповіти художника» (надруковано в альманасі «Артанія», 1995).