Повідомлення

Освітньо-наукова програма «Право»

Докладніше про освітні програми на сайті факультету правничих наук

 

ТИТУЛ ПРОГРАМИ

 

Повна назва кваліфікації: магістр права (англ. Master of Law)

 

Офіційна назва Програми (спеціалізації), затверджена Вченою радою НаУКМА: Галузь знань   08 – Право

                    Спеціальність  081 – ПРАВО

                    Рівень вищої освіти – МАГІСТР

 

Тип диплома: одиничний.

 

Обсяг Програми: 1 рік 10 місяців навчання;

120 кредитів Європейської кредитної трансферно-накопичувальної системи (надалі – ЄКТС), з яких:

1. Нормативні навчальні дисципліни:

–     56 кредитів ЄКТС – нормативні навчальні дисципліни за навчальним планом спеціальності 081– ПРАВО;

–     9 кредитів ЄКТС – практика.

  1. 2.     Вибіркові навчальні дисципліни:

–     25 кредитів ЄКТС – дисципліни професійної та практичної підготовки за вибором здобувача освітнього ступеня зі спеціальності 081- ПРАВО;

–     10 кредитів ЄКТС – дисципліни вільного вибору студента  в рамках програми НаУКМА.

3. Державна атестація:

–     20 кредитів ЄКТС – підготовка та захист магістерської кваліфікаційної роботи.

 

Навчальний заклад:

Національний університет «Києво-Могилянська академія»

 

Акредитуюча організація:

Міністерство освіти і науки України, Акредитаційна комісія України.

 

Період акредитації: 2015 рік.

Сертифікат про акредитацію спеціальності: серія НД - IV, №1176456 відповідно до рішення Акредитаційної комісії від 30 червня 2015 року, протокол № 117 (наказ МОН України від 03.07.2015 №1683л), термін дії сертифіката до 1 липня 2025 року.

 

Рівень:

За Рамкою кваліфікацій Європейського простору вищої освіти – кваліфікація другого циклу. 

За Національною Рамкою кваліфікацій – 8 рівень.

За Законом України «Про вищу освіту» – другий (магістерський) рівень вищої освіти.

 

 

А. МЕТА НАВЧАЛЬНОЇ ПРОГРАМИ

–     забезпечити здобуття студентом поглиблених теоретичних та/або практичних знань, умінь, навичок в галузі права;

–     надати студентам можливість опанувати загальні засади методології наукової та/або професійної діяльності, інших компетентностей, достатніх для ефективного виконання завдань інноваційного характеру відповідного рівня професійної діяльності в галузі права.

 

В. ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОГРАМИ

 

Предметна область (галузь знань): право.

-         Об’єкт вивчення: сучасні правові доктрини та можливості їх використання в національній правовій теорії і практиці; поглиблений аналіз чинного законодавства України, його антропологічна експертиза та порівняльний аналіз із законодавством ЄС і зарубіжних країн; вивчення, узагальнення та оцінка вітчизняної правозастосовної практики, вироблення рекомендацій, спрямованих на її удосконалення.

-         Цілі навчання: застосування набутих компетентностей (інтегральної, загальних та спеціальних).

-         Теоретичний зміст предметної області: поняття, концепції, принципи та їх використання для пояснення фактів правової дійсності та прогнозування результатів.

 

Основне спрямування Програми та спеціалізації: загальна вища освіта в сфері права.

 

Основна орієнтація програми професійна і дослідницька з можливим стажуванням за кордоном, освоєнням сертифікатних комплексних програм, викладанням окремих предметів іноземними мовами.

 

С. ЗДАТНІСТЬ ДО ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ ТА ПОДАЛЬШОГО НАВЧАННЯ

 

Здатність до працевлаштування: згідно чинного законодавства випускники Програми можуть працювати на посадах:

  • Державного службовця (категорій посад А та Б) в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті);
  • Судді;
  • Прокурора;
  • Посадової особи органу місцевого самоврядування;
  • Адвоката;
  • Нотаріуса

Подальше навчання: випускники Програми мають можливість для продовження навчання на третьому (освітньо-науковому) рівні вищої освіти у галузі права.

              

D. МЕТОДИКА ВИКЛАДАННЯ

 

1. Підходи до викладання та навчання.

В програмі використовуються студентоцентроване, проблемно-орієнтоване  та результато-орієнтоване навчання, а також самонавчання студентів:

 

–     студентоцентроване навчання передбачає зосередження зусиль професорсько-викладацького складу на стимулюванні максимальної активності студентів в оволодінні  відповідними предметами, розширенні їхньої автономії та посиленні відповідальності;

–     проблемно-орієнтоване навчання має на меті акцентування уваги на проблемних аспектах вивчення відповідних правових явищ і процесів та необхідності пошуку шляхів їх вирішення;

–     навчання, орієнтоване на результати передбачає вироблення у магістрантів  навиків самостійного пошуку засобів і способів розв’язання теоретичних і практичних проблем;

–     самонавчання студентів має на меті формування  та розвиток у них навиків самостійного пошуку наукових, нормативних та інших джерел, необхідних для підготовки їх магістерських  робіт, критичної оцінки цих джерел та формулювання  відповідних висновків

 

2. Методи навчання:

лекції, мультимедійні заняття, науково-дослідні семінари, самостійна робота, проходження науково-дослідної практики та переддипломної практики в юридичних та інших установах та організаціях.

 

3. Методи оцінювання:

Письмові та усні екзамени, усні та письмові заліки, усні презентації, поточний контроль,  захист звітів з науково-дослідної практики та переддипломної практики, захист курсової роботи,  попередній захист магістерських робіт на відповідних кафедрах та їх захист перед екзаменаційною комісією. Обов’язкова попередня перевірка на плагіат.

 

E. ПРОГРАМНІ КОМПЕТЕНТНОСТІ

 

Компетентність – це динамічна комбінація знань, вмінь та практичних навичок, способів мислення, професійних, світоглядних та громадянських якостей, морально-етичних цінностей, яка визначає здатність особи успішно здійснювати професійну та подальшу навчальну діяльність і є результатом навчання на певному рівні вищої освіти. Компетентності набуваються особами, які навчаються.

 

1. Загальні компетентності  – знання, розуміння, навички та здатності, якими студент оволодіває у рамках виконання певної програми навчання, які мають універсальний характер.             

Загальні компетентності включають інструментальні, міжособистісні та системні компетентності.

Інструментальні компетентності включають:

Когнітивні здатності, здатність розуміти і опрацьовувати ідеї і думки.

Методологічні здатності впливати на оточуюче середовище, організовувати час і стратегії навчання, приймати рішення або вирішувати проблеми.

Технологічні навички та вміння, пов’язані із використанням технологічних пристроїв, навички роботи з комп’ютером та управління інформацією,  базові знання в галузі інформатики й сучасних інформаційних технологій, навички використання програмних засобів і навички роботи в комп'ютерних мережах, уміння створювати бази даних і використовувати Інтернет-ресурси.

Міжособистісні компетентності: особисті здатності, пов’язані із спроможністю виражати власні почуття, здатність до критики та самокритики. Навички спілкування, пов’язані з навичками міжособистого спілкування або взаємодією або соціальними чи етичними обов’язками.

Системні компетентності: ці навички і здібності передбачають поєднання розуміння, сприятливості та знань, які дозволяють особі побачити, як співвідносяться частини цілого і як вони об’єднуються. Ці здатності включають здатність планувати зміни для вдосконалення системи в цілому і для розробки нових систем. Це здатність застосовувати знання на практиці, здатність генерувати нові ідеї (креативність), дослідницькі навички  та уміння.  Системні компетентності вимагають попереднього надбання інструментальної та міжособистісної компетентності як своєї основи.

 

2. Спеціальні компетентності:

-         оволодіння сучасними світоглядно-методологічними підходами до дослідження відповідних правових явищ і процесів;

-         уміння орієнтуватися в різноманітних типах праворозуміння, критично їх оцінювати та використовувати їхні здобутки при дослідженні тем магістерських робіт;

-         вироблення навиків і вмінь самостійно аналізувати наукові джерела, міжнародно-правові документи та національне законодавство України, їх узагальнювати та критично оцінювати і формулювати власні висновки;

-         вміння аналізувати національне законодавство України  на предмет його відповідності європейським і міжнародним стандартам прав людини;

-         вміння аналізувати вітчизняну правозастосовну, зокрема, судову практику, оцінювати їх на предмет відповідності Конституції  і Законам України, а також Конвенції про захист прав та основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини;

-         оволодіння навиками виявляти колізії між різними нормативними актами (чи їх окремими положеннями) в межах однієї галузі, а також міжгалузеві суперечності (неузгодженості);

-         вміння шукати засоби і способи  подолання колізій між різними нормативним актами;

-         оволодіння прийомами і навиками подолання колізій між ратифікованими Україною міжнародними договорами та національним законодавством України;

-         вміння долати невизначеність окремих законів чи їх положень в процесі правозастосовчої практики шляхом застосування численних видів і прийомів тлумачення та використання загальних, галузевих і міжгалузевих принципів права;

-         вдосконалення навиків юридичної техніки, вміння використовувати її правило при формуванні власних дослідницьких пропозицій;

-         оволодіння навиками здійснення правової експертизи чинного законодавства  та користування юридичною технікою розробки проектів нових законів, інших нормативно-правових актів;

-         знання правових інститутів та механізмів, які передбачені чинним законодавством для здійснення ефективного захисту прав та законних інтересів юридичних та фізичних осіб, держави;

-         знання правової системи України та її складових елементів, системи органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших інституцій громадянського суспільства, їх правового статусу, механізмів взаємодії та вміння здійснювати правильне їх використання для вирішення правових завдань.

 

 

F. ПРОГРАМНІ РЕЗУЛЬТАТИ НАВЧАННЯ

 

Класифікація в когнітивній сфері.

1. Знання, запам’ятовування – здатність запам’ятати або відтворити факти (терміни, конкретні факти, методи і процедури, основні поняття, правила і принципи тощо):

-         знати чинні правові норми, які регулюють основні правові інститути у галузі конституційного, цивільного, господарського, кримінального, адміністративного, природоохоронного, процесуального та інших галузей права;

-         збирати, знаходити, визначати, перевіряти необхідну інформацію з метою подальшого застосування у практичній діяльності.

 

2. Розуміння  – здатність розуміти та інтерпретувати вивчене, уміння пояснити факти, правила, принципи; прогнозувати майбутні наслідки на основі отриманих знань:

-         набуття практичних навичок досліджувати,  упорядковувати, аналізувати, оцінювати тенденції та закономірності наукових досліджень в сфері права, пояснити суть принципів права, окремих правових інститутів;

-         проводити інтерпретацію отриманої інформації, її класифікацію за різними критеріями, пояснювати та робити необхідні висновки.

 

3. Застосування – здатність використати вивчений матеріал у нових ситуаціях, застосувати ідеї та концепції для розв’язання конкретних задач, проведенні досліджень:

-         набуття досвіду проведення досліджень, аналізу, формулюванню пояснень щодо зв’язків між правом і державою та їх особливостями в сфері права;

-         демонструвати здатність надання доступних і якісних адміністративних послуг;

-         організовувати здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства;

-         розробляти процедури управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням;

-         набуття навичок здійснювати управління персоналом державних органів;

 

4. Аналіз, аналізування – здатність розбивати інформацію на компоненти, розуміти їх взаємозв’язки та організаційну структуру, бачити помилки в логіці міркувань, різницю між фактами і наслідками, оцінювати значимість даних:

-         вміння вибирати, оцінювати, аргументувати, порівнювати надбання різних правових сімей в юридичній науці, аналізувати зміст правових норм, які регулюють правовідносини, аналізувати їх колізії та неповноту, обирати відповідні способи подолання правових прогалин.

-         вміння проводити аналіз державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів;

-         здатність забезпечити реалізацію державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів;

 

 5. Синтез, оцінювання – здатність поєднати частини разом, щоб одержати ціле з новою системною властивістю:

вміння збирати упорядковувати, поєднувати, класифікувати значні обсяги інформації з метою подальшого їх синтезу та формулювання обґрунтованих висновків,  розробляти проекти правових документів (договорів, процесуальних заяв, клопотань тощо)  на основі узагальнення правових норм, які регулюють відповідні правовідносини.

6. Оцінювання (Evaluation) (Створення, Creating) – здатність оцінювати важливість матеріалу для конкретної цілі:

набуття практичних навичок здійснення наукової аргументації на підставі оцінки результатів наукового дослідження,  передбачення правових наслідків вчинення тих чи інших дій під час правозастосування.

 

 

Класифікація в емоційній  сфері

  1. Сприйняття – характеризує бажання студента отримати необхідну інформацію (уважне вислуховування співрозмовника, чутливість до соціальних проблем тощо):

- уміння працювати в колективі;

- поєднання власних та загальних інтересів;

- уміння проводити діалог та дискусію.

 

  1. Реагування – стосується активної участі студента в навчальному процесі (виявлення інтересу до предмету, бажання висловитися, зробити презентацію, участь у дискусіях, бажання пояснити та допомогти іншим):

- готувати і публічно представляти презентації правового матеріалу з окремих правових проблем теоретичного чи практичного характеру;

-  наявність бажання надавати кваліфіковану правову допомогу.

 

3. Ціннісна орієнтація – коливається в діапазоні від звичайного визнання певних цінностей до активної їх підтримки:

-         віра в демократичні цінності, визнання ролі науки в повсякденному житті,

-         турбота про здоров’я оточуючих,

-         повага до індивідуального та культурного різноманіття.

-         поєднання науки і практики в повсякденному житті;

-         уміння застосувати досягнень науки до конкретної правової ситуації.

 

4. Організація  та концептуалізація – стосується процесів, з якими стикаються особи, коли необхідно поєднати різні цінності, вирішити конфлікти між ними, засвоїти певну систему цінностей:

-         визнання необхідності балансу між свободою та відповідальністю в демократичному суспільстві;

-         визнання  власної відповідальність за свої вчинки;

-         сприйняття стандартів професійної етики;

-         адаптація своєї поведінки до прийнятих системних цінностей;

-         критична оцінка свою поведінку в соціумі.

 

5. Характеристика системи цінностей – на цьому рівні особа має сформовану систему цінностей, що визначає її відповідну послідовну та передбачувану поведінку:

-         самостійність і відповідальність у роботі, професійна повага до етичних принципів, демонстрація доброї професійної, соціальної та емоційної поведінки, здорового способу життя тощо;

-         дотримуватися професійних етичних стандартів.