Новини

European Human Rights Moot Court Competiton:як це було

Інтерв’ю з Ольгою Асадчею та коментарі переможців

 

Рік для Києво-Могилянської академії почався з міжнародних перемог - у лютому команда НаУКМА здобула першість у конкурсі European Human Rights Moot Court Competition. Олег Дикий, Софія Костомарова, Андрій Влайко, Марія Новікова та їхній тренер Ольга Асадча – ось ті люди, які доклали чимало часу і зусиль, гідно представили Україну і стали кращими в цьогорічному конкурсі.

 

Команда також здобула перемогу в номінації «краща заява позивача», а Олег Дикий визнаний «кращим оратором».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ми взяли інтерв’ю у тренера команди Ольги Асадчої та наприкінці поспілкувалися з переможцями.

- Ольго, розкажіть трохи про себе, чим Ви займаєтеся?

- Я випускниця факультету правничих наук. Зараз я викладач кафедри міжнародного права на факультеті правничих наук. В 2013 році ми вирішили розробити таку дисципліну, яка б допомагала нашим студентам отримувати базові навички правової аргументації, правового аналізу, презентації аргументів в письмовій та усній формі з тим, щоби почати ефективніше брати участь у таких студентських змаганнях як National Moot Court, професійно розвиватися, перемагати, виходити на новий вищий рівень. І це є власне початок професійного життя студента-правника. Цей курс в першу чергу спрямований на те, щоб підготувати студентів до участі в таких змаганнях. Але якщо студент, беручи цей курс, не починає грати в ці змагання, то він все-одно може отримати певні базові навички, знову ж таки, - юридичного аналізу, юридичного письма та юридичної презентації, які допоможуть йому, наприклад, знайти першу роботу, пройти першу співбесіду, і, прийшовши на робоче місце, вже мінімально володіти якимись практичними навичками з тим, щоб працювати за фахом. 

 

- Правники, напевне, більше знають, а для загалу поясніть, будь-ласка, що таке Moot Court Competition?

- Це можна перекласти як навчальні судові процеси, або навчальні судові дебати. Це такий метод навчання студентів-правників, який набув поширення в юридичних школах західного зразка. Але з початком 90-х, з набуттям Україною незалежності, він перейшов на українські терени і теж почав використовуватися в нашій юридичній освіті, проте як позакласна, позапланова діяльність. Вона полягає в тому, що замість традиційної лекційно-семінарської системи освіти студенти працюють в команді, вони отримують фабулу справи, над якою працюють у сумі десь приблизно півроку.

Половину цього часу вони витрачають на підготовку письмових аргументів. Для цього вони читають різноманітні джерела, оцінюють проблему з різних боків. Як правило, це позивач та відповідач. Дивляться на те, яким чином сформулювати найкращі, найпереконливіші аргументи, потім починають їх писати. Писати їх потрібно за правилами юридичного письма. Існує певна послідовність юридичної аргументації, яка прийнята у юридичній спільноті. Вона є такою, що найбільш переконливо, найбільш зрозуміло допомагає викласти цей матеріал. Це так звана конструкція IRAC: Issue, Rule, Application, and Conclusion, тобто правове питання, юридичне правило, застосування правил і висновок. Саме в такому порядку очікується, що юридичний матеріал викладається найбільш зрозумілим і найбільш переконливим. З іншого боку, судді, які оцінюють такі матеріали, вони теж очікують, що саме так буде написаний матеріал і таку структуру легше сприймати. Тобто, половину часу, половину роботи над фабулою справи, студенти витрачають на підготовку письмових аргументів.

Далі йде усна частина. Вона для багатьох студентів є найцікавішою. В усному блоці студенти діляться на дві частини – на позивачів та відповідачів – і починають готувати презентацію тих аргументів, які вони готували в письмовому вигляді до їх представлення перед панеллю суддів. З одного боку, це ті ж аргументи, з другого боку, виклад аргументів в письмовому вигляді та у вигляді усної презентації має певні відмінності. Адже викладати аргументи вживу потрібно протягом обмеженого періоду часу; судді, які слухають тебе вживу, не завжди можуть повернутися назад, перечитати або переслухати те, що студент виклав. Відповідно треба видавати всі аргументи безпосередньо на місці.

Судді можуть і повинні ставити студенту питання. Тобто студент має в передусім орієнтуватися на те, що він не буде презентувати підготовлену промову. Його першочергове завдання – викликати дискусію, в процесі якої суддя зміг би зрозуміти позицію сторони, і вже за своїм внутрішнім переконанням оцінити аргументи сторін та вирішити справу на користь позивача чи відповідача. Тобто завдання в тому, щоби допомогти судді зрозуміти позицію тієї чи іншої сторони. Відповідно, питання з боку суддів – це дуже добре, дуже добре, якщо студент може зацікавити суддю і запросити його ставити такі питання, які б допомогли студенту продемонструвати рівень свого володіння матеріалом, розуміння рівнів дискусії, які можуть точитися навколо обговорюваних питань.

Насправді, як правило, в таких змаганнях фабула справи базується на певних реальних фактах, фактах з реального життя. Тобто береться не обов’язково конкретна ситуація, яка існувала в реальності й на 100% перенесена в цю фабулу справи, - як правило це певний концентрат найбільш типових проблем у певній галузі (чи то в галузі права інтелектуальної власності, чи у галузі міжнародного кримінального права). Як правило, сторони вигадані, але факти справи, так чи інакше, мають реальне підґрунтя. Відповідно, студент, щоб проаргументувати і належним чином викласти позицію по справі, більше того, перемогти, як вдалося це нам, має володіти певними знаннями та навичками. Існує декілька рівнів володіння таким матеріалом.

Рівень перший – це добре, ґрунтовне знання права та фактів. Знання права – це знання базових положень, наприклад, конвенцій та практик Європейського Суду з прав людини, на основі яких, власне, суд вирішує такі справи. І фактів, тобто, безпосередньо фабули справи. Іноді треба на пам’ять знати деякі місця з тим, щоби не вводити суд в оману щодо певних фактів, іноді потрібно вміти ці факти інтерпретувати в світлі реального життя.

Рівень другий – це можливість пояснити, що стоїть за тими правовими правилами, які на першому рівні студент просто має знати базово. Тобто необхідно подивитися на правило, яке існує сьогодні, з точки зору його еволюційного розвитку, з точки зору його призначення, завдань, тих аргументів, які суд використовував, виводячи саме такі правила; а також того, в якому напрямку це правило може розвиватися, який вплив може мати на розвиток суспільних відносин, якщо суд прийме аргументи, наприклад, на користь студента, який представляє позивача, або на користь відповідача. Адже студент має розуміти не лише зміст правила, а також те, що за ним стоїть. Міжнародні суди не можуть не думати про те, як відреагує держава, в залежності від того, яке рішення буде винесено.

Можна йти далі, можна дивитись на якісь загальні принципи, на яких базується взагалі вся правова система, в залежності від безпосереднього предмету конкурсу. Рівнів дискусії може бути безкінечно багато. І чим глибше, чим далі студент заглиблюється, чим краще він це знає, тим цікавіша сама дискусія.

Іноді студенти мають представляти сторону спору, в якої, на перший погляд, позиція дуже слабка. Дуже умовно, студенти могли б, наприклад, представляти сторони у сучасному спорі між Україною та Росією. І всі ми розуміємо, що емоційно, політично, це важко, складно, і в кожного з нас є своя позиція. Але завдання правника – не дати якусь остаточну відповідь на правове питання: в рамках такого конкурсу дуже важливо для студента навчитись бачити, що в спорі завжди є дві сторони. І право, як таке, може дати правові аргументи як для однієї, так і для іншої сторони. Можливо з моральної точки зору це буде невиправдано. Можливо, дуже важко. Воно зараз дійсно так є. Більшій частині суспільства, патріотичній, в державі дуже важко сприймати, що ті, кого ми називаємо терористами або сепаратистами, теж мають якісь базові права, наприклад, в рамках кримінального процесу. І ті, через кого гинуть наші хлопці, теж мають право на певний правовий захист. Але треба мати на увазі, що право є для всіх і закон є один для всіх. І от базові права людини, власне, предмет нашого конкурсу, застосовуються до кожного, хто перебуває під юрисдикцією держав-членів конвенції. Відповідно, аргументи завжди можна знайти для обох сторін. І одне з важливих завдань таких конкурсів – це допомогти студентові відсторонитися від емоцій, від конкретної позиції конкретної сторони, а подивитися тверезо на цю ситуацію. І це допомагає незалежно від того, яку сторону ти представляєш. Відповідно, треба знайти ті базові права, які ти власне допомагаєш своєму підзахисному захистити й забезпечити. Це допомагає кожному студентові побачити сильні місця протилежної сторони, оцінити ситуацію максимально тверезо, з тим щоби посилити власну позицію, підростити свій рівень, для того щоб перемогти.

 

- Тобто весь курс по суті є підготовкою до змагання?

- Ми відштовхуємося від того, що ми готуємо студентів до участі у таких змаганнях. Те, про що я говорила до цього – це все те, що допомагає в таких змаганнях перемогти, ну або виступити на достойному рівні. І, відповідно, на курсі, який ми розробили і викладаємо, як вибіркову дисципліну, на другому курсі Факультету правничих наук, ми теж даємо оці базові навички, які, знову ж таки, допомагають студентам спробувати принаймні почати робити такі речі вже будучи студентам лише в рамках цього курсу. Але це дійсно важко, тому в першу чергу моє завдання у рамках цього курсу, як я його бачу, - навчити студентів першого базового рівня, тобто: знання фактів, інтерпретації фактів і знання права та практики суду. І навчити початковим стратегіям застосування цих базових знань, для того, щоб інтерпретувати факти на користь своєї та протилежної сторони, бачити слабкі і сильні місця протилежних позицій, вміти вписувати це в контекст реальних подій, тобто контекст реального світу.

 

- Чи готують ще десь в Україні до такого конкурсу? Як багато було конкурентів?

- В Україні ми єдиний університет, в якому такий курс впроваджений як вибіркова навчальна дисципліна, тобто може бути частиною індивідуального навчального плану. Проте такі змагання дуже популярні в Україні. Є топові університети, в яких готують правників, це кілька столичних і також юридичні факультети університетів Харкова, Одеси, Львова , Острога, Дніпропетровська тощо. В них теж є команди, які беруть активну участь в таких конкурсах. Але, наскільки я знаю, подібних дисциплін у них не викладають. Проте в них є так звані Moot Court Society, тобто товариства судових дебатів. Це студентські організації, які засновані в університетах учасниками студентами-випускниками, які грають у такі змагання. Вони об`єднують студентів та тренерів-випускників, які беруть участь у подібних змаганнях. В рамках таких товариств проводяться різні заходи. В першу чергу вони допомагають один одному передаючи досвід участі у змаганнях і тим самим старше покоління допомагає молодшому і таким чином забезпечується безперервність процесу. У нас, в Могилянці, так само існує товариство судових дебатів. Минулого року, 2016-го, ми зареєструвалися як громадська організація. І ми не лише розвиваємо і допомагаємо нашим студентам на хорошому рівні виступати на змаганнях, але й ми допомагаємо поширювати наш досвід і взагалі такий метод як навчальні судові процеси, на більш широку аудиторію, тобто ми з радістю ділимося нашими знаннями з іншими, проводимо різні заходи, і таким чином поширюємо наш успішний досвід, який себе вже зарекомендував.

 

- Ви закінчили Києво-Могилянську академію, і зараз працюєте викладачем. Чи допомагає вам те, що Ви були студенткою саме цього університету, і зараз викладаєте тут?

- Такий курс ми, члени нашого товариства судових дебатів, запропонували ввести з тим, щоби покращити якість участі наших студентів у міжнародних змаганнях. Нам без жодних проблем дали години, дали можливість розробити програму, жодним чином туди не втручалися, і ось уже четвертий рік, у нас досить успішно викладається ця дисципліна, і я вважаю, що вона себе зарекомендувала добре, тому що раніше у нас середньостатистичний портрет учасника був , скажімо, студент четвертого-п`ятого курсу, який брав участь у міжнародних змаганнях – то останнім часом, після введення курсу, середній портрет – це третьокурсник, який грає в 1-2 змаганнях і при тому їх виграє. Я до того, що Могилянка, не заважаючи, дуже сильно сприяє. Тому що, наскільки я розумію, в інших університетах дуже багато бюрократичних проблем. Нам, де можливо, завжди ідуть на зустріч. І це дуже багато.

 

- Чому вирішили займатися саме цим? Чому саме тут, чому саме в Могилянці?

- В мене є досвід роботи за спеціальністю. Але з ряду причин мені не було цікаво практикувати там безпосередньо бізнес-середовище. А навчальні судові процеси, і взагалі змагання Moot Court Competitions, - це те, що я дуже любила, поки навчалася і на якомусь етапі вони для мене стали моєю професійною діяльністю в рамках викладання та тренування. Це не означає, що це все, чим я буду займатися в рамках юридичної спеціальності, просто на разі це так.

 

- Щоб Ви побажали чи порадили нашим читачам?

- Наша держава зараз перебуває на складному і болісному етапі, я сподіваюся, до переходу до держави, де пануватиме верховенство права, тобто до держави, в якій, зрештою, будуть поважати права людини та базові демократичні стандарти. І я хочу наголосити на тому, що цей процес не миттєвий, він дуже тривалий. І все те, чого багатьом людям хотілось би бачити на наступний день після Майдану, не може виникнути в один момент. Тобто, економічний добробут і гідний рівень життя – це результат роботи вільних людей, які, користуючись усіма базовими правами, що перелічені, наприклад, в Європейській конвенції з прав людини, можуть цей добробут самі створити, якщо для них надано гідні умови. Зараз триває робота зі створення ось цих гідних умов. Всі ці реформи, реформи поліції, антикорупційні ініціативи, перевлаштування багатьох галузей міністерств, різноманітні зміни, скорочення – болісні, багато для кого незрозумілі. Але, на мою думку, зрештою, здатні створити ті гідні умови, в яких кожен з нас своєю працею зможе створити собі гідне життя. Тому я закликаю всіх запастися терпінням і вірити в європейське демократичне світле майбутнє країни.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Олег Дикий:

Питання застосування Європейської конвенції з прав людини є надзвичайно актуальним, оскільки Україна є стороною до неї (підписала і ратифікувала конвенцію) і повинна виконувати рішення Суду. Відповідно, для мене було важливим більш детально вивчити систему захисту прав людини в Раді Європи, її міжінституціональні відносини та логіку існування прав людини самих по собі. Додатковим мотивуючим фактором стала можливість стажування в Європейському суді з прав людини.

 Під час змагань в Страсбурзі суддя з Кіпру сказав, що для того щоб досягти бажаного успіху потрібно постійно "Prepare, prepare, prepare" і, відповідно, "Practice, practice, practice". Я вкотре переконався, що формулою перемоги є повна самовіддача справі, старанність та багато витраченого часу. Участь у цьому змаганні надала можливість мені пройти два стажування в Європейському суді з прав людини та в Офісі Ради Європи в Брюселі. Крім того, змагання значно підвищили мої навички в юридичному письмі, публічних виступах та аналітичні здібності. Також, надзвичайно приємним було знайомство з університетами інших країн - впевнений, що колись завдяки цим контактам ми будемо вже найближчим часом створювати нове майбутнє для міжнародної спільноти.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Марія Новікова:

Я брала участь у цьому змаганні протягом двох років. На жаль, минулого року не склалося з командою (а це перш за все командна робота: навіть якщо одна людина викладеться на повну, а решта нічого не робитиме, або робитиме погано, то нічого не вийде), тому цьогоріч я доклала максимум зусиль, аби в команді були розумні, працьовиті та цілеспрямовані люди. Зважаючи на минулорічний фейл, взяти участь наступного разу було вже справою честі. Ну і на менше ніж перемога після такої кількості докладених зусиль та витрачених нервів я не була згодна.

Муткорт - це своєрідна школа життя, де окрім вдосконалення юридичних навичок доводиться вирішувати ще купу супутніх завдань. Тому паралельно з ораторськими здібностями, юридичним письмом, вдосконаленням англійської з'являється також вміння швидко реагувати на непередбачувані обставини, вміння вирішувати конфліктні ситуації та, в деяких ситуаціях, не створювати їх, навіть якщо дуже хочеться.

Звісно, це все окрім очевидного результату у вигляді стажування в Європейскому суді з прав людини, яке донедавна здавалося недосяжною мрією.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Софія Костомарова:

Вже на 2 курсі (а зараз я на третьому) я чула про конкурс. В КМА ми маємо цілу навчальну дисципліну, що побудована на кейсі цього змагання. Її викладає Ольга Асадча, і коли на другому році навчання я записалася на її курс, то вперше зрозуміла, наскільки це цікаво, хоча й складно. Мені одразу сподобалось все, що пов’язане з підготовкою до змагання: було цікаво працювати з практикою ЄСПЛ, готувати усний виступ, уявляти себе в справжньому суді. Тому я з радістю погодилась взяти участь у змаганні, коли дізналась, що нова команда формується на рік 2016/17.

Окрім різних навичок, що будуть корисними мені, як майбутньому юристові (legal English підтягнувся, навчилась аналізувати великі обсяги інформації, шукати і виокремлювати найголовніше серед неважливого, виступати публічно тощо), я познайомилась з великою кількістю розумних, успішних людей. І це , напевно, найголовніше. Я знайома з людьми, які самі колись були студентами і грали в мути, а зараз, попри те, що давно мають роботу, яка відбирає багато сил, все одно знаходять час, щоб навчити нас всьому, що самі вміють. Я познайомилась зі студентами з різних куточків світу, виступала перед суддями міжнародних судів і трибуналів, перед відомими авторами з питань міжнародного права. Я самостійно вивчила те, що не викладають в університеті, і стала сильнішою духом. Бо кожен раз, коли здавалося, що сил вже немає, їх доводилось знаходити, бо ти відповідальний за спільний командний результат.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Андрій Влайко:

Серед студентів правничого факультету є популярною практика участі у заходах, які називаються Moot Courts і є, фактично, спрощеною симуляцією реального судового процесу в міжнародних судових органах. Студенти, зокрема я, беруть участь у них тому, що це, по-перше, вагомий здобуток для резюме (навіть лише участь, без перемоги), по-друге, змога глибоко вивчити галузь або напрямок, який в рамках навчання в університеті так деталізовано не викладають, що призведе до вищої цінності особи на ринку праці, і по-третє, це безпрецедентний у житті студента тренінг з командної роботи, пошуку інформації, самоорганізації і навіть професійно спрямованоЇ англійської мови. Хоч це і важко, але все те, що людина здобуває в результаті, значно переважає усі незручності. Тому я, розуміючи це, вирішив взяти участь у конкурсі.

Усі позитивні аспекти, описані вище: рідкісний і дуже цінний рядочок в резюме, широкі знання у сфері права, якої стосувався мут корт (до мене тепер звертаються за консультацією навіть старші і досвідченіші за мене юристи), вміння знаходити і оптимально опрацьовувати потрібну інформацію, значне покращення юридичної англійської, а крім того, безліч нових вражень і надзвичайних емоцій, досвід спілкування з колегами з десятків країн і, звісно, репутаційне і професійне зростання в цілому. Насамкінець, найціннішою нагородою за перемогу є можливість стажуватися в Європейському суді з прав людини протягом місяця, про що зараз і відбуваються переговори з представниками Суду. Тож, як вже було згадано, здобутки від участі значно переважають усі втрати і зусилля.  

© 2012-2017 Національний університет «Києво-Могилянська академія»
вул. Сковороди 2, Київ 04070, Україна
OSense O-Sense