Не стало Дмитра Павличка

Впаде залізо люте многолезне,
Все подолає, правда і любов.
І нація в вогнях війни воскресне...
Більше читайте тут: https://gordonua.com/ukr/publications/dmitro-pavlichko-bili-menya-strashno-shompolami-po-shi-bili-tak-nbi-golovu-vdbiti-hotli-hrebc-perebiti-palc-u-dver-zakladali-pdpalyuvati-zbiralisya-1226460.html

Впаде залізо люте многолезне,
Все подолає, правда і любов.
І нація в вогнях війни воскресне...

 

На 94-му році життя відійшов у вічність Дмитро Павличко — видатний український поет, перекладач, літературознавець, літературний критик, громадсько-політичний діяч. Одна з найяскравіших постатей українського шістдесятництва. Герой України, Шевченківський лавреат, удостоєний багатьох відзнак і орденів України. Один із організаторів Народного Руху України, один із авторів Декларації про державний суверенітет України. Людина-легенда, людина-епоха.

 

 

Він був Почесним професором НаУКМА і на початках становлення відродженої Могилянки вплинув на формування візії та ідентичності нашого університету.

 

З безмежною вдячністю та повагою ми будемо берегти у стінах Могилянки спогади про пана Дмитра.
Вся спільнота університету щиро співчуває рідним і близьким Поета.

 

Світла і вічна пам'ять!

 

Спитай себе, дитино, хто ти є,
І в серці обізветься рідна мова;
І в голосі яснім ім'я твоє
Просяє, наче зірка світанкова.
З родинного гнізда, немов пташа,
Ти полетиш, де світу далечизна,
Та в рідній мові буде вся душа
І вся твоя дорога, вся Вітчизна.
У просторах, яким немає меж,
Не згубишся, як на вітрах полова.
Моря перелетиш і не впадеш,
Допоки буде в серці рідна мова.

 

 

© 2012-2024 Національний університет «Києво-Могилянська академія»
вул. Сковороди 2, Київ 04070, Україна