Психологічна допомога

Головна

Справжнє покликання кожного полягає тільки в одному -

прийти до самого себе, знайти власну, а не улюблену долю...

Герман Гессе

Задача консультанта - допомогти клієнтові виявити своє істинне "Я"

 і знайти в собі мужність стати цим "Я"

Р.Мей

 

Вітаємо!
Якщо Ви маєте проблему, з якою важко впоратися наодинці, якщо Вам потрібна підтримка і розуміння — звертайтеся до нас, ми будемо раді допомогти Вам!

 

Коли людина приходить по допомогу до психолога, це означає, що є потреба звернутися до себе внутрішньої, отримати потрібні знання, подивитись збоку на те, що відбувається, зрозуміти, оцінити і в разі потреби започаткувати зміни, проаналізувати можливі альтернативи. У процесі консультативного діалогу людина, яка звернулася по допомогу, відновлює належний внутрішній порядок через особливий досвід самопізнання. Про консультанта є сенс думати лише як про "дзвін", що пробудив до роботи.

 

Наш досвід допоможе Вам подивитися на проблему з нової точки зору. Після обговорення ситуації, що склалася, ми з Вами спробуємо разом знайти можливі шляхи виходу з неї та обрати серед них той, який найкраще підійде Вам за наявних обставин.

 

Консультація може бути одна, або ж їх може бути декілька. Зустрічі мають відбуватися принаймні раз на тиждень. Тривалість консультації — не більше години. Кількість сесій залежить від Ваших потреб та складності ситуації.

 

У своєї роботі ми гарантуємо дотримання таких принципів:

Конфіденційність — найважливіша складова роботи будь-якого психолога. Звертаючись по допомогу, Ви можете бути впевнені, що інформацію, яку Ви довіряєте консультантові, не буде розголошено.

 

Толерантність — повага, сприйняття та розуміння різних форм самовираження та самовиявлення людської особистості. Це активна позиція співпраці, зумовлена визнанням прав, свобод і неповторності людської особистості. Ви знайдете відкрите спілкування та визнання свободи думки, совісті та переконань.

 

Порозуміння — вагома складова роботи, що полягає в спільному усвідомленні умов співпраці консультанта і клієнта. Консультант використовує свої знання та вміння, робить усе, що від нього залежить. Та якщо людина, яка звернулася по психологічну допомогу, не докладатиме зусиль зі свого боку, консультант просто не зможе зарадити проблемі. Тому клієнт має бути активним і робити свій внесок у спільну працю, а не займати позицію пасивного спостерігача.

 

Самовизначення клієнта — клієнт сам обирає шляхи вирішення проблеми, встановлює свої особисті цілі.

 

Практичний психолог вищої категорії

Бондаренко Наталія Борисівна

 

psychologist

Практичний психолог вищої категорії Національного Університету «Києво-Могилянська академія»;

кандидат психологічних наук, старший викладач кафедри «Школа соціальної роботи імені Володимира Полтавця».

Курси: «Базові навички спілкування», «Групова робота»,

авторський курс: «Соціальна робота в сфері психічного здоров’я».

Вищу освіту здобула у Національному Університеті «Києво-Могилянська академія» 2000 р. спеціальність «соціальна робота» (8.04.02.2); кваліфікація - магістр соціальної роботи; 2005 р. спеціальність «Практична психологія» сертифікатна програма (432год.); кваліфікація – психолог-консультант.

Є автором та співавтором декількох наукових статей, навчально-методичних посібників.

 

Підвищення кваліфікації:

Навчання на клінічного супервізора (фахівці Берлінського центру допомоги жертвам тортур «Вижити», 2016-2018); Участь у науковому дослідженні Інституту Дж. Хопкінса США, НаУКМА в якості психотерапевта з застосування психотерапевтичної методики СЕТА (2016-2018); навчання когнітивно-біхевіористській психотерапевтичній методиці CETA (фахівці з Інституту Дж. Хопкінса США, 2016); Тренінг по роботі з травмою (фахівці з Ізраїлю, 2014); Тренінг по роботі з травмою: Embodiment підхід (фахівець O. Вільвовська, Iнститут соціальної і політичної психології, 2014); Тренінг по роботі з травмою (фахівці з Польщі, Інститут психології ім. Костюка, 2014); пропедевтика психіатрії (Українська Асоціація психотерапевтів; Школа розвитку психотерапії, п-н.

лікарня ім. Павлова, 2013-2014); Курси підвищення кваліфікації: психологія (Інститут менеджменту освіти при АПН України, 2014); Психотерапевтичне навчання в напрямку клієнт-центрованої терапії (Українська Асоціація психотерапевтів, з 2012- донині); Intensive Workshop “Women’s Leadership Development” (Mashav- Center for International Cooperation, Haifa, Israel, 2004); участь в розвитку діяльності Клубного Будинку, унікального прикладу громадської психіатрії в Україні (1999-2000).

 

Особиста психоаналітична терапія (200 год.)

 

Групова клієнт-центрована терапія (170 год.)

 

Досвід проведення індивідуального консультування та групової роботи з 1998 р.

 

Записатися на консультацію: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Етичний кодекс психолога

 

 

І. Відповідальність
1.1. Психологи несуть особисту відповідальність за свою роботу.
1.2. Психологи зобов’язані всіляко запобігати і не допус­кати антигуманних наслідків у своїй професійній діяльності.
1.3. Психологи повинні утримуватися від будь-яких дій чи заяв, що загрожують недоторканості особи; не мають права використовувати свої знання і стано­вище з метою приниження людської гідності, при­гнічування особистості або маніпулювання нею; не­суть відповідальність за додержання пріоритету інте­ресів людини.
1.4. На психологів покладається відповідальність за надійність використовуваних методів та програмного забезпечення, валідність обробки даних досліджень, у тому числі і тих. які проводяться з використанням комп’ютерних технологій.
1.5. Психологи застосовують лише ті знання, якими вони володіють відповідно до своєї кваліфікації, повно­важень і соціального статусу.

 

ІІ. Компетентність
2.1. Психологи постійно поповнюють свої знання про нові наукові досягнення в галузі їхньої діяльності, беруться за розв’язання тільки тих завдань, які на­лежать до сфери їх компетенції. У разі непосиль­ності завдання психологи передають його іншому досвідченому фахівцеві або допомагають людині, яка звернулася за підтримкою, налагодити контакт з професіоналами, що можуть надати адекватну допо­могу.
2.2. Психологи не застосовують методів і процедур, не апробованих центральними органами Товариства психологів України. У тих випадках, коли психо­логічні методики лише проходять випробування (з дозволу контрольних органів Товариства), психоло­ги, проводячи експеримент з обмеженим континген­том досліджуваних, попереджають їх про застосу­вання неперевірених методів і технічних пристроїв або про свій недостатній рівень оволодіння ними.
2.3. Психолог публікує під своїм ім’ям лише ту працю, яка повністю виконана ним самим або містить істотний власний внесок; недопустима публікація з метою особистої, матеріальної вигоди недостатньо підготовлених праць, невалідизованих методик, а психолог не може виконувати практичної роботи, не маючи належної кваліфікації та досвіду.
2.4. Психолог прагне до адекватних знань про свої інди­відуальні якості та особливості і визначення меж власних професійних можливостей. Особистісні психологічні проблеми (які негативно впливають на якість виконання обов’язків) можуть бути показни­ком професійної непридатності і мають якомога швидше коригуватись та розв’язуватись психологом.

 

ІІІ. Захист інтересів клієнта
3.1. Психологи суворо додержуються принципу доб­ровільної участі клієнта в обстеженнях. Під час ро­боти з дітьми, пацієнтами з тяжкими психічними розладами (тобто в крайніх випадках) допускаються відхилення від принципу добровільності, але в ме­жах законодавчих норм; обов’язком психолога є на­магання налагодити з клієнтом співробітництво. Психологи утримуються від непотрібних лікувань
3.2. Психологи, вступаючи у контакт з особами, для яких він є обов’язково-примусовим (наприклад, у разі проведення психологічної експертизи), не мають права змушувати клієнта повідомляти відо­мості поза його волею, не можуть вживати примусо­вих заходів для одержання даних, крім випадків, ко­ли така інформація сприятиме безпеці навколишніх або самого клієнта.
3.3. Психологи не беруть участі в діях, спрямованих про­ти свободи особи. Вони не мають права змушувати клієнта розповідати про свою життєву філософію, політичні, релігійні чи етичні переконання, не по­винні вимагати відмовитися від них.
3.4. Психологи беруть на себе професійну відпо­відальність за кваліфіковане обстеження, консульту­вання, лікування. Вони домовляються про терміни завершення своєї діяльності або доцільність направ­лення клієнта до іншого компетентного спеціаліста. Відповідальність з психолога знімається, якщо він упевнився, що інший спеціаліст узяв відпо­відальність за клієнта на себе.
3.5. Психологи не мають матеріальних або особистих привілеїв, не можуть використовувати свої знання і становище, довірливе ставлення і залежність клієнта у власних корисливих інтересах. У тих випадках, коли послуги є платними, про фінансові умови домовляються заздалегідь; не встановлюється додатко­ва оплата за консультації і не береться плата з тих, кого психолог навчає або збирається екзаменувати. Якщо клієнт може отримати психологічну допомогу безкоштовно або меншим коштом в іншого фахівця, то психолог інформує про це клієнта.
5.6. Психолог уникає встановлення неофіційних взаємин з клієнтом, якщо це може стати на перешкоді про­веденню діагностичної, консультаційної і корекційної роботи з ним. Між психологом і клієнтом не по­винно бути статевої близькості у період, коли пси­холог несе відповідальність за нього.
3.7. Психолог має право вирішувати, на якому етапі консультування або лікування можна дати об’єктивний професійний висновок, а у випадках, коли він не може діяти в інтересах клієнта, роз’яснює йому і батькам (опікунам, піклувальни­кам) реальний стан справ.
3.8. Висновок за результатами проведеного обстеження чи лікування робить сам психолог, він не може пе­рекладати це на інших. Психолог повинен чітко і однозначно формулювати висновок, так щоб його можна було правильно зрозуміти і використати от­римані дані на користь клієнта.
3.9. Психолог не робить висновків і не дає порад, не маючи достовірних знань про клієнта або ситуацію, в якій він перебуває. У звіті (висновку) психолога має міститися лише необхідна і водночас достатня, що відзначається цілковитою надійністю результатів, інформація для розв’язання поставленого завдання, вказуватися межі здійснюваних досліджень, характер виявлених симптомів — постійний чи тимчасовий.
3.10. Психолог у доступній формі повідомляє обстежува­ному про поставлений діагноз і методи та засоби допомоги. При цьому він зобов’язаний обачливо і обережно висловлюватися щодо виявлених патологій у психічному стані клієнта. Психолог обов’язко­во попереджає про те, хто і для чого може вико­ристати ці дані; він не може приховувати від люди­ни, які офіційні рішення можуть бути винесені на підставі висновку.
Психолог уповноважений особисто запобігати неко­ректному і неетичному використанню результатів досліджень і повинен виконувати цей обов’язок незалежно від посадової субординації.

 

IV. Конфіденційність
4.1. Психолог зобов’язаний додержуватися конфіденцій­ності у всьому, що стосується взаємин з клієнтом, його особистого життя і життєвих обставин. Виня­ток становлять випадки, коли виявлені симптоми є небезпечними для клієнта та інших людей, і психо­лог зобов’язаний поінформувати тих, хто може нада­ти кваліфіковану допомогу.
Конфіденційності можна не додержуватись, якщо клієнт просить або згоджується, аби в його інтересах інформацію було передано іншій особі.
4.2. Психолог не збирає додаткових відомостей про об­стежуваного без його згоди і задовольняється лише тією інформацією, яка потрібна для виконання професійного завдання. Запис на магнітну стрічку і відеоплівку, фотографування і занесення інформації про клієнта до комп’ютерних банків даних здійснюються лише за згодою учасників.
4.3. Психолог зобов’язаний оберігати професійну таєм­ницю, не поширювати відомостей, отриманих у процесі діагностичної і корекційної роботи, додер­жуватись анонімності імені клієнта (наприклад, під час навчання, в публікаціях). Для демонстрації і прослуховування будь-яких матеріалів потрібний письмовий дозвіл людини, за чиєю згодою вони бу­ли записані; на вимогу клієнта матеріали негайно ., знищуються.
4.4. Документація роботи психологів повинна вміщувати лише професійно необхідні матеріали. До цих ма­теріалів, пов’язаних з конфіденційним змістом діяльності психологів, має виключатися доступ сто­ронніх осіб. У тих же випадках, коли психологи звертаються за допомогою до інших фахівців, потрібно спеціально ознайомити їх з питаннями, що стосуються умов і терміну зберігання таких ма­теріалів, а також обмежень у використанні інфор­мації про клієнта і попередити про міру відпо­відальності за недодержання конфіденційності.
4.5. Якщо психолог не в змозі надалі виконувати свої функції, він з’ясовує, чи потрібно зберігати матеріа­ли (також і інформацію, занесену до комп’ютера). В разі потреби психолог повинен передати виконання покладених на нього функцій іншому фахівцеві.
4.6. Психолог інформує клієнтів про правила додержан­ня конфіденційності. Смерть або зникнення обсте­жуваного не звільняє психолога від необхідності зберігати професійну таємницю.
4.7. Психолог не передає методичних матеріалів особам, які не уповноважені здійснювати психологічну діяльність; не розкриває суті і призначення кон­кретної методики (за винятком доступних роз’яснень правоохоронним і судовим органам).

 

V. Етичні правила психологічних, досліджень
5.1. Планування психологічних досліджень передбачає дотримання таких умов: визначення об’єкта дослідження; чітке й однозначне формулювання йо­го мети і завдань; встановлення контингенту обсте­жуваних; прогнозування можливостей використання одержаних результатів (наприклад, оцінювання перспективи професійної успішності, формування спільного колективу, психологічного втручання то­що). Психолог самостійно вибирає методи роботи, керуючись при цьому вимогами максимальної ефек­тивності та наукової обґрунтованості.
5.2. Психолог забезпечує цілковиту надійність резуль­татів, відповідає за рішення, які приймають офіційні особи на основі його висновків та рекомендацій, за­побігає можливим помилкам в діяльності непрофесіоналів, котрі допомагають у роботі, але не ознайомлені з вимогами, що стосуються обмежень у використанні інформації про досліджуваних. Психо­лог несе відповідальність за правильне і доступне роз’яснення непрофесіоналам суті застосовуваних психологічних методів, а також за можливі антигуманні наслідки. Щодо психолога використовується принцип, аналогічний принципу презумпції невин­ності у судочинстві. Вина психолога в порушенні Етичного кодексу повинна бути доведена Комісією з етики Товариства психологів України.
5.3. Психолог зводить до мінімуму ризик ненавмисного негативного впливу на тих, хто бере участь в експе­рименті. Коли очікується, що дослідження або ліку­вання може викликати у клієнта психогенну реак­цію, психолог повинен отримати дозвіл на прове­дення роботи з ним Комісії з етики. Якщо умови експерименту потребують необізнаності досліджува­них з його суттю і результатами, психолог має пе­ресвідчитися в тому, що це не завдасть шкоди жод­ному з учасників досліду. Такі відомості можуть бу­ти розкриті після завершення експериментальної програми.
5.4. Психолог заздалегідь інформує клієнтів про право відмовитись від участі в дослідженні. Коли ж попри це вони дають згоду взяти участь у експерименті, психолог має переконатися в тому, що таке рішення прийняте незалежно від нього або інших осіб (наприклад, батьків, опікунів, піклувальників, які наполягають пройти обстеження).

 

VI. Кваліфікована пропаганда психології
6.1. Психологи інформують науковців, учителів, лікарів, широку громадськість про свою галузь діяльності на основі об’єктивних, точних даних таким чином, щоб не дискредитувати професію психолога і психологію як науково-практичний комплекс.
6.2. Психолог не виступає з публічними заявами для реклами або самореклами. Вміщуючи у засобах ма­сової інформації оголошення про надання психо­логічних послуг населенню, повідомляє лише своє ім’я, адресу, номер телефону, професійну кваліфікацію, науковий ступінь, галузь психології, години прийому. В рекламному проспекті не може йтися про суми гонорару, не даються гарантії, не перелічуються здобутки і успішні випадки лікування, консультування, експертизи. Оголошення мають містити інформацію про мету курсів, а не обіцянки, стосовно досягнення специфічних результатів. Пси­холог повинен брати професійну участь у навчаль­них програмах для населення, однак він має право робити це лише за умови, якщо вони виключають сумнівні методи і неефективні процедури.
6.3. Поради психолога у засобах масової інформації мають подаватися в узагальненій формі, без поси­лань па конкретні факти і ситуації, щоб не допусти­ти розголошення конфіденційної інформації.
Усні виступи, друковані матеріали, аудіовізуальна та інші публікації, в яких наводяться з ілюстративною метою клінічні випадки, повинні виключати ідентифікування особи, групи чи організації. Методики публікуються лише у формі, яка дає змогу зберегти їх валідність та надійність.

 

VII. Професійна кооперація
7.1. Психолог, ведучи професійну дискусію, не повинен дискредитувати колег або представників інших про­фесій, які використовують ті самі або інші наукові методи, він має виявляти повагу до наукових шкіл і напрямів. Психолог цінує професійну компе­тентність, високу культуру та ерудицію, відповідаль­не ставлення до справи колег та представників інших професій. Якщо ж психолог виявить ненау­ковість чи неетичність у професійній діяльності колеги, він повинен сприяти виправленню ситуації. У разі неуспіху цих зусиль психолог може виступити з об’єктивною, аргументованою критикою роботи ко­леги у психологічному співтоваристві. У тих же ви­падках, коли критика на адресу члена Товариства виявляється суб’єктивною, упередженою, він має право звернутися до Комісії з етики, висновок якої може використати для спростування несправедливих оцінок чи критики.
7.2. Психолог не може застосовувати маніпулятивні ме­тоди для здобуття прихильності і привернення на свій бік клієнтури, не повинен намагатися стати монополістом у своїй галузі. Про досягнуті результа­ти в теоретичній і практичній психології він зо­бов’язаний інформувати психологічну громадськість, ділитися набутим під час своєї професійної діяль­ності досвідом.
7.3. Розв’язуючи конкретні завдання обстеження, кон­сультування і лікування людей, психолог вирішує, чи може він використати знання, технічні й ад­міністративні можливості інших фахівців на благо клієнта та за згодою клієнта вступити в контакт з ними, зокрема особами, які лікують або лікували його раніше. Психолог бере відповідальність за клієнта, лише переконавшись, що той не має клієнтурних стосунків з іншими психологами.
7.4. Психолог забезпечує персонал адекватною інформа­цією про клієнтів, які користуються його послугами, передає у розпорядження колег тільки надійні й валідизовані психологічні методи, технічний інстру­ментарій і відкриття. Всі професійні взаємовідноси­ни будуються на основі Закону про авторські права.
7.5. У вирішенні спірних питань психолог керується по­ложеннями даного Етичного кодексу. Арбітром мо­же бути Комісія з етики Товариства психологів України.
7.6. За порушення чинного законодавства, Статуту Това­риства психологів та Етичного кодексу на психолога можуть бути накладені Комісією з етики такі стягнення:
— попередження;
— догана;
— виключення з членів Товариства.
У разі виявлення порушень психологами, які не є членами Товариства, Комісія з етики звертається до інших громадських організацій чи державних уста­нов з тим, щоб вони вжили необхідних заходів до винного.
7.7. Рішення Комісії з етики може бути скасоване Пре­зидією або З’їздом Товариства психологів.

Тренінги

fb f logo blue 50

Командою було розроблено серію соціально-психологічних тренінгів  для студентів, які проводяться щороку за напрямками:

 

Блок “Тренінг впевненої поведінки”

«Впевнена, невпевнена, агресивна поведінка»
«Причини невпевненої поведінки»
«Критика і впевнена поведінка»

 

Блок “Навички ефективної комунікації”

«Навички невербальної комунікації»
«Навички вербальної комунікації»
«Спілкування в смужечку»
Тренінг поведінки в конфліктних ситуаціях

 

Блок тренінгів особистісного зростання

 Тренінг асертивності
 Тренінг еутимної терапії
 Тренінг креативності
 

Блок тренінгів сенситивності

 Танцювальний тренінг
 Емоції та почуття. Позитивні та негативні емоції
 Тренінг розвитку навичок адаптації до студентського життя

Тренінг «Що таке дружба? І з чим її їдять»

Тренінг «Самопрезентація»

Тренінг «Перше враження – яким мене бачать інші?»

 

 

Здоров'я

Картинка екрану телевізора чи комп’ютера значно відрізняється від тієї, яку людина бачить навколо себе у природі. Людський зір не може пристосуватися до  штучного зображення без шкоди для здоров’я. Адже, крім того, що зображення на моніторі не має чітких меж, тому що піксель має не східчастий, а плавний перепад яскравості з фоном, ще й зорове навантаження істотно зростає через необхідність постійного переміщення погляду з екрану монітора на клавіатуру й паперовий текст.

Особливим навантаженням на зір є комп'ютерна графіка - виконання робочих креслень за допомогою ПК. У групі ризику „комп'ютерного зорового синдрому”   -   активні користувачі персональних комп'ютерів у віці від 18 до 40 років. Найчастіше, проблеми з зором, пов’язані з комп’ютером, поділяють на дві групи: оптичні (затуманення зору, порушення акомодації, швидка стомлюваність під час читання) й фізичні (біль під час руху очима, почервоніння очей тощо).

Але в сучасному житті без комп'ютера не обійтися.

Що ж робити, щоб користуватися новітніми технологіями з найменшою шкодою для здоров’я?

 Потрібно регулярно відвідувати офтальмолога, не залишати поза увагою біль в очах, якщо він з’являється, робити обов'язкові паузи через кожні 20-30 хвилин під час роботи перед монітором.

Зараз, як альтернатива звичайним окулярам, існують спеціально розроблені окуляри для роботи з ПК, наприклад, з прогресивними лінзами. Застосування таких окулярів інтенсивними користувачами ПК сприяє меншій стомлюваності очей і поліпшенню показників акомодації у порівнянні зі звичайними окулярами.

Також існують окуляри з комп'ютерним спектральним фільтром, які  підвищують колірний контраст (роблять зображення на сітківці ока більш чітким); коригують спектр випромінювання монітора під максимальну спектральну чутливість фоторецепторів очей;  покращують здатність акомодації, а  це найважливіший показник роботи очей, а також вирізає найшкідливішу частину спектра – з найкоротшими хвилями.

Не подумайте, що окуляри з комп'ютерним фільтром можна вдягати виключно перед монітором. Ні, вони багатофункціональні: їх можна носити в приміщенні, освітленому штучними джерелами світла, особливо люмінесцентними лампами, оскільки ці окуляри покращують спектральний склад світла, яке потрапляє в очі. Але, оскільки до кожної людини потрібен окремий підхід, перед тим, як почати носити ці окуляри, як і будь-які інші, потрібно проконсультуватися з офтальмологом.

Одна з найпоширеніших проблем серед користувачів комп'ютером - це сухість очей. Основна причина: людина широко розкриває очі, коли дивиться на зображення в моніторі, що призводить до збільшення швидкості випаровування сльози з поверхні ока.  Для профілактики синдрому «сухого ока» необхідно забезпечити правильні умови роботи: правильно встановити екран монітора (центр має бути на 10-20 см. нижче очей користувача), правильно вибрати відстань (не менше 50 см) до монітора, необхідно частіше кліпати очима при перших ознаках їхньої сухості. Також корисно влаштовувати декілька хвилинні перерви під час роботи за комп'ютером, фокусуючи погляд на дальню відстань.

Ще один  дієвий засіб боротьби й профілактики захворювань очей – це вітаміни.

Загалом вони необхідні людському організму для нормальної життєдіяльності. Нестача вітамінів (авітаміноз) може призвести до серйозних захворювань.

Вітамін А необхідний для нормальної роботи сітківки. Він міститься в молоці, вершках, печінці, риб'ячому жирі, моркві, томатах, петрушці, абрикосах, плодах горобини тощо. Мінімальна кількість цього вітаміну на добу має бути 1,5-2,0 мг, нестача його в організмі призводить до погіршення зору.

Вітамін С підтримує тонус м’язів. Його особливо рекомендують вживати тим, для кого характерний крововилив в очах, швидка стомлюваність очей. Міститься у таких продуктах, як свіжа капуста, картопля, червоний і зелений перець, морква, помідори, яблука, чорна смородина, висушені плоди шипшини, горобини. Нормальна доза вітаміну С на добу становить 70-100 мг.

Вітамін В1(тіамін) сприяє нормальній роботі нервової тканини,

1,5-2,0 мг якого на добу можуть врятувати людину від підвищеної нервовості й зниження розумової і фізичної працездатності. Міститься цей елемент у  печінці, нирках, дріжджах, горіхах, зерні (кукурудза, жито, пшениця).

Вітамін В2 (рибофлавін) допомагає клітинам споживати кисень, за його допомогою крохмаль і цукор перетворюються на енергію. Його нестача  проявляється у тому, що у людини болять очі й повіки та спостерігається ефект "рожевих очей" ( через розриви кровоносних судин). Позбавитися від таких симптомів авітамінозу можна, якщо кожної доби вживати 3,0-5,0 мг рибофлавіну, який міститься в яблуках, дріжджах, пшеничних зернах.

Вітамін В6 треба вживати не менше ніж 2,0-3,0 мг. на добу. Якщо око сіпається, тобто перебуває у постійній напрузі, то в організмі вітаміну В6 не вистачає, який міститься в капусті, зернах пшениці, кукурудзі, яєчному жовтку та рибі.

Вітамін В12 необхідний у кількості 0,005 мг на добу для нормального кровопостачання. Він міститься в яєчному жовтку, винограді, чорницях, чорносливі, абрикосах, фініках, салаті, петрушці.

Відсутність в організмі такого мікроелементу, як Калій зумовлює передчасне старіння й слабкість очей. Добова норма цього мікроелементу  становить 2-3 г. Він міститься в рибі, молоці, злаках, картоплі, чорносливі та родзинках.

 

Як досягти максимального результату і при цьому не потонути у божевільних потоках інформації?!!

“Навчання—світло!”—як каже народна мудрість, проте нам не завжди вдається себе у цьому запевнити, і тому перед сесією ми хапаємось за голову і намагаємось згадати хоча б де і коли у нас наступний іспит, не кажучи вже про підготовку до нього.

Проте існує спосіб організувати підготовку до екзамену будь-якої складності. Деякі поради будуть здаватися дивними і навіть трохи парадоксальними, проте практика свідчить, що вони досить ефективні. Насправді вони просто враховують той факт, що надмірні зусилля та перенапруження, як правило, призводять до негативного результату.

Отже, з чого почати?
1.Психологія
Завжди відчувається деякий страх перед екзаменом, що невідворотно наближається, і це гнітюче почуття може паралізувати всі зусилля, набуті шляхом багатогодинного сидіння за конспектами та книгами. Що ж робити? По-перше—аутотренінг. При усій його зовнішній простоті—це потужна зброя. Зробіть звичкою за можливістю використовувати такі позитивні твердження :
-моя упевненість у своїх силах збільшується день у день
-із кожним днем я стаю все розумнішим і розумнішим... Фантазуйте!!!А перед сном візуалізуйте те, як Ви успішно складаєте іспит і отримуєте омріяний диплом.
2.Запах
Не будемо ігнорувати цей інструмент допомоги нашому інтелекту. Під час навчального процесу розпилюйте запах лимону  по кімнаті . Наче усе просто, але японці довели, що це підвищує потужність інтелекту на 20 %. Тому раз на триместр можна і помучити батьків та сусідів заради такого результату ;)
3.Графік занять
Класифікація, нехай навіть умовна, все ж в край важлива. Якщо Ви будете читати усе підряд,  то у голові усе переплутається. Тому не можна однаковий матеріал вивчати занадто довго. Окрім того, людина може зосереджувати свою увагу на чомусь лише 40 хвилин. Максимум уваги досягається через 20 хвилин після початку занять.І взагалі психологи встановили, що оптимальний розмір навчальної години—30 хвилин ( в школі нас таки мучили).
Зогляду на вищезазначене можу запропонувати такий графік занять.
Перша серія: 30 хвилин занять—з хвилини перерви; 30 хвилин занять—5 хвилин перерви; 30 хвилин занять—10 хвилин перерви; 30 хвилин занять—5 хвилин перерви; 30 хвилин занять—3 хвилини перерви; 30 хвилин занять—перерва не менше години.
Друга серія—усе теж саме лише перерви збільшуйте вдвічі, третя--втричі...
4. Повторення
Навіть найцікавіший матеріал, найяскравіші образи через 3 доби починають забуватись, якщо вони звісно не викликали потужного емоційного сплеску чи враження. Не думаю, що навчальний матеріал на таке здатен.
Тому через 10 хвилин після вивчення теми чи параграфу спробуйте повторити вивчене. Рівень запам’ятовування різко зросте. Іще один повтор зробіть через 2 доби, при чому кожен наступний повтор має бути коротший за попередній. Не можу Вас абсолютно запевнити, що Ви нічого не забудете на екзамені. Але одне гарантовано точно—всі ці поради у будь-якому випадку підвищать успішність підготовки до екзамену будь-якої складності.

 

 

 

СЛУЖБИ для МОЛОДІ

Київський міський центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді:

Тел : 458-27-67, 456-49-83, 456-45-51.

Телефон Довіри: 451-5-451 (цілодобово)


Електронна адреса : www.ssm.kiev.ua
Адреса: 03057 м. Київ-57, вул. О. Довженка, 2

Міська спеціалізована служба для молоді "Центр психологічної допомоги":
тел: 229-68-81, 229-68-82
Адреса: Київ,вул. Новодарницька, 26

 

Кабінет довіри міського центру профілактики та боротьби із ВІЛ/СНІД:
тел: 279-48-38
(можна зробити тест крові, отримати консультацію психолога)

 

Реабілітаційний центр "Ступени" (інформаційно-консультативна соціально-наркологічна приймальня),

консультант з хім. залежностей

тел: 566-97-24, 567-66-60, 456-11-28

© 2012-2019 Національний університет «Києво-Могилянська академія»
вул. Сковороди 2, Київ 04070, Україна