Анотації курсів

Викладачі

Новини

Публікації

Анотації курсів

Аксіологічні виміри літератури
Курс базується на ціннісному підході як системі породження смислових засад людського буття, що мотивують і скеровують життя людини. Виходячи з того, що література як особливий художньо-естетичний тип пізнання дійсності відтворює кардинальні феномени, котрі набувають вигляду аксіологічних відношень - курс націлений на вивчення літературних творів, в яких демонструється випробування цінностей на предмет їх відповідності характеристикам істинності-удаваності, вічності-минущості, загальності-індивідуальності, соціальності-ідеологізованості тощо.


Актуальні проблеми українського літературознавства
Курс присвячений проблемі національно-культурної ідентичності в українській літературі ХХ-ХХІ століття. Протягом останнього року відбувається активне переосмислення понять націоналізму та "українскості", тобто національного аспекту ідентичності. Парадоксальним чином ми отримуємо глибший сенс українського виміру ідентичності під час кризи та війни на Донбасі. У цьому контексті цікавим є питання, як наша література артикулює свою "українскість". Майже протягом всього ХХ ст. Україна перебувала під радянською окупацією. Отже, національно-культурна ідентичність не була дана, письменники її шукали та конструювали в своїх текстах. У курсі розглянуто українську прозу, поезію, драму, есеїстку ХХ століття, які пропонують проекти національної та культурної ідентичностей. У синхронній перспективі в курсі простежується, як ідея національного самоусвідомлення актуалізовується в текстах раннього модернізму, 1920-1930-х, повоєнного періоду, 1980-1990-х, а також в сучасній українській літературі. Запропоновані в курсі тексти розглядаються в поняттях "нація", "культура", "ідентичність", "пам'ять", "історія", "міф".


Актуальні питання історії зарубіжної літератури


Актуальні питання літературної компаративістики
Цього року курс присвячуватиметься поняттю "літературний побут", що концептуально сформувалося в літературознавстві 1920-х років у колі формалістів. Б. Ейхенбаум наполягав, що літературознавство має вивчати не тільки літературу, але й те, як і в якому середовищі живе письменник, досліджувати інституційні форми існування літератури. Вчений вважав, що однією з форм літературного побуту є літературний журнал (газета) та видавництво, де письменник і читач зустрічаються, але опосередковано, між ними постає - редактор і цензор. Важливою формою літературного побуту 1880-1930 рр. були літературні гуртки, літорганізації, часописи, просвітницькі організації, народні бібліотеки. У спецкурсі аналізуються специфічні форми літпобуту, зокрема естрадні форми спілкування з читачем 1900-1920-х рр. (літвечірки, літгастролі, літсуди, літературні провокації та ін.). У програмі спецкурсу важливе місце посідає вивчення преси; преса розглядається як літературно-комунікативний інститут монополії у процесі формування свідомості та літературних (часто - ідеологічних) смаків, літературних канонів та репутацій. Досліджується специфіка та механізми представлення "чужої" культури в газетах та часописах: асиміляція, актуалізація етнокультурних стереотипів, маргіналізація, міфологізація. Студентам запропоновано розглянути проблему цензури як державного регулятора інформації та контролю; проаналізувати видиму/невидиму, свідому/несвідому форми цензури; визначити специфіку побутування української літератури в умовах цензурних обмежень (заборонні акти 1863, 1876-1905); дослідити редакційну політику щодо видання текстів української класики в 1920-1930-хх рр. (цензурні обмеження, ідеологічне редагування текстів). Сформульоване О. Білецьким ще в 1920-х рр. завдання вивчення читача досі залишається актуальним. Студентам запропоновано спробувати проаналізувати, яким був читач 1880-1930 рр.? Заслуговує на особливу увагу тема - письменник як читач; реконструюється коло читання в автобіографічних текстах українських письменників. Історію перекладу розглянуто як історію прочитання, як історію рецепції. Історія критики представлена в спецкурсі насамперед як "історія читачів" (за О. Білецьким); також досліджуються контрольно-репресивні форми критичних текстів (ідеологічна критика, статті-доноси - 1920-1930-ті рр.). Не менш цікавою та важливою для літературного побуту є фігура письменника-початківця (це специфічний тип читача, який взявся за перо ("другорядний" письменник)) та його літературні орієнтири (які літературні впливи можна виявити у творчості такого літератора). Залишається актуальною і проблема функціонування лубочної літератури та народної книжки, феномен "літератури для народу" (на прикладі книжки Б. Грінченка "Перед широким світом" (1907)). Не менш важливим для реконструкції специфіки літературного побуту 1880-1930-х рр. є вивчення каналів розповсюдження текстів художньої літератури: феномен рукописної книжки, публікація в часописах, книжкове видання, публічні читання в народних школах, переписування книжки, самвидав, політична рукописна література. Студентам запропоновано подумати над проблемою достовірності, правдивості так званих еґо-документів про літературне життя 1880-1930-х рр.. зокрема листів, щоденників, спогадів, мемуарів. На обговорення винесені такі питання: достовірність/викривлення інформації (коли документ стає анти-документом, а мемуари псевдо-мемуарами), замовчування, містифікації, вплив історичної дистанції на оцінку фактів минулого. Також у спецкурсі приділяється увага питанням "культовості" письменника (культ як деструкція тексту, розривання на цитати (С. Зенкін), фольклоризація літературного твору); проблемі письменника як персонажа твору. Вивчається, що таке символічна біографія, поняття "літературний факт" (за Ю. Тиняновим)? Описуються стратегії легітимації культурного авторитету. Важливою складовою спецкурсу є вивчення текстологічних проблем історії української літератури 1880-1930-х рр.: варіативність текстів (П. Мирний, І. Нечуй-Левицький, І. Франко, твори 1920-х рр.), незавершені тексти (І. Франко "Борислав сміється", П. Мирний), текст і авантекст (французька генетична критика); показано роль редактора, цензора, описано феномен авто-цензури. Аналізується, чи коректно говорити про "останню волю" автора та "канонічний текст" щодо творів 1920-х років? Обговорюються проблеми наукового коментування текстів; коментар як квінтесенція філології; коментар як наближення читача до тексту, а не тексту до читача. Типи коментарів: текстологічні, бібліографічні, лінгвістичні, біографічні, історико-культурні. Важливою складовою спецкурсу є самостійна робота студентів з пошуку, аналізу та інтерпретації маловідомих художніх текстів української літератури; робота з архівними матеріалами, публікаціями в пресі, щоденниковими записами, листами, мемуарами, автобіографіями та ін.


Актуальні питання сучасної української літератури
У цьому авторському курсі може акцентуватися увага на окремих літературних явищах, постатях, проблемах, закономірностях української літератури останніх десятиліть. Дисципліна виставляється на студентський запис за умови відповідних пропозицій від викладацького складу кафедри або запрошених фахівців.


Актуальні питання теорії літератури
Увага може зосереджуватися на окремих теоретичних концепціях, проблемах, закономірностях, періодах розвитку світової літературно-критичної думки. Дисципліна виставляється на студентський запис за умови відповідних пропозицій від викладацького складу кафедри або запрошених фахівців.


Актуальні проблеми інтерпретації історії української літератури
Курс присвячений темі "Культурологічний поворот в літературознавстві". Друга половина ХХ ст. засвідчує кризу гуманітарного світу. Одним із можливих виходів з цієї кризи запропонований західними інтелектуалами стає культурологічний поворот. У його центрі окрема особистість як культурна конструкція. З цієї точки зору, на перше місце в літературній теорії виходять проблеми безпосередньо пов'язані з процесом буття людини в межах культури. Предметом пропонованого курсу є різні аспекти сучасної культури та їхня репрезентація в художніх та літературно-критичних текстах. Сам феномен культури буде розглянуто з двох домінантних на сьогодні його дефініцій: 1) соціо-культурної практики; 2) критики культури. Базові напрями: культурні студії, транскультурна історія літератури, новий історизм, жіноча критика та гендерні студії, інтермедіальність, темпоральні та просторові студії, теорія ідентичності, екокритика. Оскільки курс складається з теоретичної та практичної частин, він також передбачає вироблення у студентів навичок аналізу літературних та наукових текстів з погляду сучасних методологій та літературно-інтерпретаційних практик.


Актуальні проблеми історії зарубіжної літератури
У цьому курсі може поглиблено аналізуватися будь-яка проблема, пов'язана з історією та методологією вивчення світової літератури від Середньовіччя до сьогодення.


Актуальні проблеми сучасного літературознавства


Американська велика проза XX ст.
"Новий" американський роман після Першої світової війни в контексті модернізму на основі текстів Е. Гемінгвея ("І сходить сонце"), Ф. С. Фіцджеральда ("Великий Гетсбі"), В. Фолкнера ("Шум і шал"), Дж. Стейнбека ("Грона гніву") та прозових творів інших американських письменників.


Американська література XX-XXI ст.


Аналіз художнього тексту
Курс має на меті поглибити і систематизувати навички фахового прочитання твору. Увага в курсі зосереджуватиметься на актуальних проблемах і питаннях сучасного літературознавства, зокрема на понятті тексту; знаку, коду, дискурсу як основних його детермінант; проблемі автора; тлумаченні тексту теоретиками структуралізму та деконструктивізму; понятті текстуальності; контекстів; екстратекстуальних систем; проблемі розуміння тексту: культурологічному та герменевтичному аспекті. Слухачі дізнаються про сутність діалогічного підходу до інтерпретації тексту; про розвиток ідей М.Бахтіна (В.Біблер, С.Неретіна). Зосереджено увагу буде на поняттях аналізу та інтерпретації; основних принципах структурного аналізу; на рівнях інтерпретації тексту; на понятті системного аналізу; інтертексту; на принципах і напрямках інтертекстуального аналізу; на поняттях мотиву; синтагматиці та парадигматиці мотивів; на категоріях мотиву, сюжету, жанру: історичній морфології та структурній типології (О.Веселовський, О.Фрейденберг, В.Пропп). Буде розкрито принципи мотивного аналізу; теорія архетипів; фройдистська, юнгівська, башлярівська орієтації міфологічної критики; ритуальні інтенції тексту; засоби поетичної кледономантики; роль паліндромону та анаграми; дискурсивні практики та епістеми. Аналізуватимуться тропи і концепти.


Аналіз художнього тексту
Курс має на меті поглибити і систематизувати навички фахового прочитання твору. Увага в курсі зосереджуватиметься на актуальних проблемах і питаннях сучасного літературознавства, зокрема на понятті тексту; знаку, коду, дискурсу як основних його детермінант; проблемі автора; тлумаченні тексту теоретиками структуралізму та деконструктивізму; понятті текстуальності; контекстів; екстратекстуальних систем; проблемі розуміння тексту: культурологічному та герменевтичному аспекті. Слухачі дізнаються про сутність діалогічного підходу до інтерпретації тексту; про розвиток ідей М.Бахтіна (В.Біблер, С.Неретіна). Зосереджено увагу буде на поняттях аналізу та інтерпретації; основних принципах структурного аналізу; на рівнях інтерпретації тексту; на понятті системного аналізу; інтертексту; на принципах і напрямках інтертекстуального аналізу; на поняттях мотиву; синтагматиці та парадигматиці мотивів; на категоріях мотиву, сюжету, жанру: історичній морфології та структурній типології (О.Веселовський, О.Фрейденберг, В.Пропп). Буде розкрито принципи мотивного аналізу; теорія архетипів; фройдистська, юнгівська, башлярівська орієтації міфологічної критики; ритуальні інтенції тексту; засоби поетичної кледономантики; роль паліндромону та анаграми; дискурсивні практики та епістеми. Аналізуватимуться тропи і концепти.


Англійська мова для журналістів - 2


Англійська мова для журналістів*
Курс має за мету ознайомити студентів i з загальними тенденціями у розвитку лексики англійської мови за останній час, зокрема її використанням у різних формах англомовної медії (на основі теоретичного матеріалу, наприклад комунікативної теорії М. МакЛюена). Як приклади, обговорюються такі явища, як "нюзспік", "політична коректність" та інші. Головна увага зосереджується на ролі телебачення в сучасному житті (в Англії, США та Канаді).


Вступ до літературознавства
Мета курсу - дати базові знання, необхідні для подальшого вивчення літературознавчих дисциплін, зокрема "Теорії літератури", "Аналізу художнього тексту", "Основ літературної творчості", тощо. Дисципліна охоплює теми: характеристика літератури як виду мистецтва, її місце серед інших видів мистецтва; зв'язок дисципліни з іншими дисциплінами гуманітарного циклу; розвиток художньої словесності; особливості змістово-формальних складових, художнього часу й простору; характеристика літературного образу, його типи і різновиди; поетика літературного твору; версифікація; літературні роди і жанри; явище літературного процесу, його канони, напрями, стилі.


Вступ до спеціальності
Метою курсу є ознайомлення студентів із змістом, формами, методами навчання за філологічним напрямом підготовки, пропонує їм варіанти свого майбутнього у професії та окреслює перспективи її розвитку. Також він повинен розкрити структуру філологічної науки та освіти, їхніх напрямів і складових. Окреслити засади наукової роботи, її принципи та інструментарій. Завданнями курсу є: - Завершення адаптації першокурсників до умов навчання у НаУКМА; - Ознайомлення студента із специфікою сфер діяльності філолога, з її змістом і характером; - Ознайомлення студентів із системою філологічної освіти в Україні та специфікою філологічних спеціальностей у НаУКМА; - Знайомить із науковими осередками мовознавчого і літературознавчого спрямування в Україні та світі, а також з філологічними школами НаУКМА; - Формування наукової культури студентів, культури праці за фахом; - Ознайомлення студентів з основами наукової діяльності, методикою і методологією, жанрами наукового дослідження. - Оволодіння загальними навичками коректного бібліографічного оформлення наукового матеріалу, формування загального уявлення про роботу з джерелом та з історико-літературною інформацією, термінологією та науковим апаратом філолога-науковця. - Вивчення курсу сприятиме формуванню у студентів інтересу до свого фаху, активізації пізнавальної діяльності, введення їх в активну самостійну науково-дослідну, науково-критичну діяльність.


Вступ до теорії літератури


Гендерний дискурс українського модернізму
Передбачається аналіз ґендерних аспектів української літератури ХХ ст., кризи патріархальних цінностей у модерній культурі. Європейський модернізм пов'язаний із "війною статей", тобто протистоянням патріархальних і сучасних уявлень про місце та роль чоловіка і жінки в соціокультурних процесах, про біологічні й соціальні чинники ґендерної ідентифікації. Емансипаційні тенденції утвердилися в українському письменстві в середині ХІХ ст., у прозі Марка Вовчка, згодом Олени Пчілки, Наталі Кобринської. Модернізм початку ХХ ст. активно дебатує феміністичну проблематику. Розглядається також ґендерна специфіка модернізаційних процесів сучасної літератури.


Головні теоретичні концепції і школи західного літературознавства XX ст.
Ознайомлення із визначальними теоріями літературознавства, передусім західного, у XX ст. Методологія, понятійний апарат, основні терміни, напрями розвитку таких шкіл, як формалізм, структуралізм, деконструкція, постструктуралізм, психоаналіз, фемінізм, неомарксизм, постколоніалізм.


Драматургія Лесі Українки в контексті модернізму
Курс розпочинається з'ясуванням філософських та естетичних підстав виникнення нової європейської драми в контексті раннього модернізму. У центрі уваги курсу - драматургія Лесі Українки у її типологічних, історичних, культурних, естетичних та філософських зв'язках з драматургією Г. Ібсена, М. Метерлінка, А. Стріндберга, Г. Гауптама та А. Чехова. Головна мета курсу - показати як формувався спільний духовно-естетичний простір раннього модернізму та як реалізувалися його базові ідеї на ґрунті відмінних національних модернізмів; вияснення, що було спільного, а що докорінного відрізняло їх один від одного на прикладі драматургії. Аналіз драматургії Лесі Українки у такому співставленні дасть можливість студентам побачити органічне функціонування раннього українського модернізму в загально європейському контексті. Також буде звернуто увагу на ті основні дискусії, що відбувалися на той час (поява феміністичного руху, соціалістичні ідеї, пошуки нових шляхів розвитку української літератури тощо), і як саме вони позначилися на драматичній творчості Лесі Українки та інші європейських драматургів її часу. Також використовуючи сучасні концепції інтерпретації (У. Еко, Р. Рорті, Дж. Кулера) буде здійснена спроба "прочитати" драматургічні тексти Лесі Українки з використанням різних методологічних підходів, зокрема: герменевтики, психоаналізу, міфологізму, нового історизму, деконструктивізму тощо.


Друга іноземна мова - 1


Друга іноземна мова - 1


Друга іноземна мова - 2


Друга іноземна мова - 2


Екзистенціалізм і література XX століття
Пропонується розгляд філософсько-естетичної думки др. пол. ХІХ - ХХ ст. крізь призму екзистенціалістського світогляду, й відповідне виокремлення й аналіз художніх текстів, що засвідчують свою приналежність до екзистенціалізму. Студентам пропонується прочитати тексти авторів різної стильової приналежності й часового зрізу (Г.Ібсен і Ф.Достоєвський, Т.С.Еліот і В.Вулф, Ф.Кафки і Г.Казак, Ж.-П.Сартр і А.Камю, А.Мердок і Г.Пінтер, Кобо Абе і К.Ое) крізь призму філософії екзистенціалізму. Таке прочитання, відповідно, потребує ознайомлення з працями провідних мислителів сучасності, які закладали підвалини екзистенціалізму в філософії (С.К'єркегор, Ф.Ніцше, М.Гайдеггер) та ствердили його як специфічну філософську систему, у межах якої з'являються свої течії і відгалуження (Ж.-П.Сартр, Г.Марсель, К.Ясперс та інші).


Європейський літературний авангард початку XX ст.
Курс буде присвячено панорамному вивченню європейських аванґардів початку ХХ століття (1900-1930). Італійський футуризм, французький дадаїзм і сюрреалізм німецький експресіонізм, російський футуризм і ліве мистецтво становитимуть основний матеріал цієї панорами. Увага буде приділена перш за все літературним текстам і маніфестам: але важливим контекстом розмови про літературні революції є новий живопис (кубізм, супрематизм), фотографія, архітектура (конструктивізм), музика, кіно. Авангард є не лише новим розумінням художньої, зокрема, літературної, практики, але також новим розумінням людини і історії, новим проживання часу, простору, світу. Відтак, відповідний акцент буде поставлено на філософії авангарду: на "філософії життя" (Ф. Ніцше, А. Бергсон, З. Фройд), на марксизмі, який шукає "трансформувати світ", але також на ренесансі альтернативних (антропософія, секстанство) і ортодоксальних релігій. Важливою складовою курсу будуть парадокси аванґарду і модерності: бунт і повернення до традиції, радикальний нігілізм і релігійність, революція і повернення до архаїки. В результаті цієї розмови початок століття поставатиме не лише як психологія естетичних барикад, але і як неординарне переосмислення людини і історії.


Зарубіжна література
Курс історії зарубіжної літератури XIX ст. передбачає вивчення основних етапів і художніх явищ літературної епохи кінця XVIII - XIX ст. у країнах Західної Європи та США. Аналіз художніх текстів, мистецьких пошуків авторів зазначеного періоду на основі сучасних інтерпретаційних моделей враховує культурно-історичний контекст, динаміку літературного процесу, взаємодію літературних напрямків. Розкриваються особливості проявлення літературних напрямків і течій XIX ст. на різних національних ґрунтах. Розгляд літературного XIX сторіччя відкривається ознайомленням з романтичними процесами у німецькій літературі, де найраніше втілилися новітні світоглядні та художні інтенції доби. Простежується передумови становлення, своєрідність художнього втілення романтичного напрямку в інших національних літературах. Реалізм та натуралізм у європейських літературах XIX сторіччя вивчається на прикладі творчості характерних авторів з розкриттям особливостей індивідуальних стилів. Висвітлюється стильове і жанрове розмаїття, новітні тенденції у літературі останньої третини XIX ст.


Зарубіжна література
історичний розвиток літератури Західної Європи від античності до початку 19 ст., представлений у сукупності інформації про жанри, стилі, поетику, проблематику, філософсько-естетичну основу та історичне підгрунтя. Мета опанування дисципліни - формування системи знань про особливості історичного розвитку літератури, зокрема закони функціонування і розвитку суспільної економіки і з'ясування чинників формування і напрямів розвитку сучасних соціально-економічних систем. Завдання дисципліни: наукове обґрунтування та всебічне вивчення загальних засад історико-літературного процесу античності (літератури Греції, Риму), середніх віків, Відродження, Бароко, Класицизму, літератури просвітницького раціоналізму, літератури сентименталізму, літератури "веймарської класики".


Зарубіжна література


Зарубіжна література


Іспанська драма "золотої" доби
Мета курсу - ознайомити студентів з найвищими досягненнями іспанського театру Золотої доби. Під час занять буде розглянуто такі теми, як ґенеза іспанського театру, новаторство іспанських драматургів (Лопе де Вега, Тірсо де Моліна, Педро Кальдерон де ла Барка, Хуан Руїс де Аларкон та ін.). Курс побудовано як низку занять, де за методикою поглибленого читання буде проаналізовано щонайменше 10 п'єс вищезгаданих драматургів. Для того щоб студенти краще зрозуміли прочитане планується використовувати відеозаписи п'єс, а також теле- і кінофільми, створені за їхніми мотивами. Курс адресований студентам філологічних і культурологічних спеціальностей.


Італійська мова -1


Італійська мова -1 (Друга іноземна мова -1)


Кваліфікаційна робота
Кваліфікаційна робота з літературознавства - підсумкова форма контролю студента за програмою підготовки філолога за спеціальністю - ФІЛОЛОГІЯ. Кваліфікаційна робота на бакалавраті - це дослідження проблемного питання з елементами наукового пошуку. Після успішного захисту її перед екзаменаційною комісією студенту присвоюється звання бакалавра. Зміст роботи та форма її захисту демонструє рівень підготовленості випускника до професійної діяльності. Виконання кваліфікаційної роботи передбачає: вільне оперування історико-літературним фактажем; використання теоретичних моделей дослідження тексту; здатність до самостійного аналізування художніх творів; концептуальність роботи; елементи наукової новизни; глибоке осмислення поставлених проблем; грамотне мовне-стилістичне оформлення; дотримання основних вимог державних стандартів.


Курсова робота з літературознавства
Одна із форм самостійного науково-дослідницького пошуку, яка виявляє знання студентів із фахових дисциплін і рівень загальногуманітарної підготовки, здатність до самостійного мислення, вміння робити глибокий літературознавчий аналіз художніх творів, узагальнення і висновки. Робота має відзначатися належним теоретичним рівнем, концептуальністю, глибоким осмисленням означених проблем, вмотивованим використанням методологічної і науково-критичної літератури.


Література американського кіберпанку
Метою курсу є поглиблення знань студентів щодо окремих питань теорії літератури (жанри фантастичної літератури, антиутопії, форми нарації у сучасному романі), а також історії американської літератури останніх десятиліть ХХ сторіччя. Курс звертає увагу на культурний та суспільно-політичний контексти постання літературного кіберпанку, охоплює творчість відомих майстрів жанру: Вільяма Ґібсона, Брюса Стерлінга, Руді Рюкера, Ніла Стівенсона та ін. Передбачено також знайомство і зі зразками кіберпанку в кіно.


Література в контексті культурних студій


Література та політика в XІX - XX ст.: європейський контекст


Літературно-критичний практикум
Умовою фахового становлення філолога є його перебування в сучасному літературно-критичному контексті, теоретичне осмислення літературно-мистецьких і літературознавчих явищ, вираження своєї позиції щодо них у фаховій літературі та пресі. Завдання курсу - поглиблене оволодіння методичними принципами підготовки текстів різних літературознавчих жанрів і вдосконалення індивідуального наукового стилю. Студентам пропонується практична робота з текстом: переклад, редагування, написання різножанрових літературознавчих робіт (анотацій, статей, рецензій), що також передбачає й уміння адекватно застосовувати теоретичні моделі для дослідження літературних текстів.


Магістерська робота
Підсумок опанування змісту дисциплін навчального плану. Студент мусить проявити здатність до наукового пошуку, аналізу наукової літератури, постановки і вирішення теоретичних питань.


Методологія літературознавчих досліджень
Мета курсу - допомогти слухачам, ґрунтуючись на попередньо здобутому знанні про літературу та основоположних філософсько-естетичних працях ХХ-ХХІ століття, наблизитися до розуміння складної природи слова як такого і художнього, зокрема, художнього тексту як багаторівневої семантичної структури (за Романом Інгарденом), а художнього смислу - як динамічної семантичної імовірності, залежної від активної особистісної рецепції читача. Йдеться про фундаментальні методологічні основи розуміння твору літературного мистецтва. Це дозволить повніше збагнути покликання художнього слова, як і кожного іншого мистецтва, в житті людини і суспільства, а, відповідно до його усвідомленої функції, і чинні критерії оцінювання.


Модерна драма XX ст. Європи і Америки
Студентам пропонується такі теми до розгляду: Поетика Арістотеля. Натуралізм у театрі. Теорії Еміля Золя. "Мистецтво театру" Е. Креґа і театрознавча критика Бернарда Шоу. Модернізм у театрі. Т.С. Еліот критична теорія. Бертольд Брехт про експериментальний театр. Криза комунікації в культурі модернізму. Американський побутовий театр. Абсурдизм в європейському театрі. Аналізуються драми: Ю.О'Ніла "Довга подорож у ніч", Т.Уільямса "Трамвай "Бажання" , А.Міллера"Смерть комівояжера", С.Беккета "Чекаючи на Годо", Е.Олбі "Історія в зоопарку", Е.Йонеско"Носороги" , А. Стріндберґа "Панна Юлія", Г.Ібсена "Гедда Ґаблер", Б.Шоу "Пігмаліон", Л.Піранделло "Шість персонажів у пошуках автора", Ш.О'Кейсі "Юнона і павич", Ф.Гарсія Лорка "Дім Бернарди Альби", Б.Брехта "Матінка Кураж та її діти"


Мультикультуралізм і світова література


Навчально-науковий семінар з філології
Поглиблене вивчення найяскравіших зразків української драматургії першої половини ХХ століття в її стильовому й жанровому різноманітті, в еволюції конфлікту як фундаменту драматургійної дії. Специфіка драми як виду художньої літератури. Практична інтерпретаційна робота студентів - аналіз драматичних текстів з урахуванням тенденцій розвитку драматургії від модернізму до соціалістичного реалізму. Вправи в творенні режисерської експлікації, написання планів постановки п'єс. Розвиток уміння студентів інтерпретувати драматичні твори з використанням найновіших літературно-критичних методів дослідження з урахуванням особливостей соціально-політичного, психо-емоційного стану суспільства, в якому ці твори було написано, стану розвитку театрального мистецтва тощо. Вивчення специфіки українського модернізму в драматургії в його найяскравіших виявах: неоромантизм, символізм, експресіонізм. Виявлення індивідуальних і національних особливостей модерністського мислення в українських драматургів першої половини ХХ століття.


Науково-дослідний семінар (філологія)
The subject of the "Research Seminar: Reader Reception Theory" represents an analysis of a body of theoretical work that has come to be associated with the work of critics who use the terms reader, the reading process, and response to mark out an area of investigation. An emphasis on the reader readjusts the critics' focus from the text to the reader, in the process redefining the literary act. Reading and writing join hands, change places, becoming two names for the same activity.


Науково-критичне письмо. Практичний курс
Курс навчає особливостям і практичним засадам академічного наукового і критичного (науково-популярного) письма. Шляхом засвоєння базових теоретичних принципів, аналізу презентативних зразків та особистих практичних спроб студенти засвоюватимуть культуру письма у визначальних для такого письма універсальних жанрах. У плані академічного наукового письма розглядатимуться і продукуватимуться різні типи текстів (анотація, рецензія, есе, курсова робота тощо). На практиці засвоюватимуться закони їхнього структурування, вимоги до лексичного, синтаксичного, композиційного і в цілому стилістичного характеру тексту. Курс орієнтований передусім на особисте практичне вміння викладати думку на письмі академічно, аргументовано і послідовно, але водночас передбачає прищеплення базових знань та умінь з редагування тестів. Отож увага буде зосереджена не лише на мовно-стилістичних засобах, а й на психолінгвістичних чинниках викладу думки, етичних засадах академічного письма, а також на психологічних механізмах сприйняття тексту, його тональності, темпі, логічності та ясності викладу тощо. Мета курсу - виробити навички та вміння з написання текстів наукового і літературно-критичного типів; навчити слухачів основам літературного редагування і саморедагування. Завдання курсу: навчити створювати різножанрові наукові тексти незалежно від галузі знань; оцінювати структуру наукових і критичних текстів; писати анотації, реферати, рецензії, огляди, есе, науково-популярні статті, курсові роботи; об'єктивно правити (редагувати) як власні, так і написані іншими тексти.


Національні варіанти літератури XIX ст. (Романтизм. Реалізм)


Національно-культурна ідентичність в українській літературі ХХ-ХХІ ст.
Цей курс присвячено літературному побуту в україні 1880-1930 рр. Поняття "літературний побут" концептуально сформувалося в літературознавстві 1920-х років у колі формалістів. Б. Ейхенбаум наполягав, що літературознавство має вивчати не тільки літературу, але й те, як і в якому середовищі живе письменник, досліджувати інституційні форми існування літератури. Вчений вважав, що однією з форм літературного побуту є літературний журнал (газета) та видавництво, де письменник і читач зустрічаються, але опосередковано, між ними постає - редактор і цензор. Важливою формою літературного побуту 1880-1930 рр. були літературні гуртки, літорганізації, часописи, просвітницькі організації, народні бібліотеки. У спецкурсі аналізуються специфічні форми літпобуту, зокрема естрадні форми спілкування з читачем 1900-1920-х рр. (літвечірки, літгастролі, літсуди, літературні провокації та ін.). У програмі спецкурсу важливе місце посідає вивчення преси; преса розглядається як літературно-комунікативний інститут монополії у процесі формування свідомості та літературних (часто - ідеологічних) смаків, літературних канонів та репутацій. Досліджується специфіка та механізми представлення "чужої" культури в газетах та часописах: асиміляція, актуалізація етнокультурних стереотипів, маргіналізація, міфологізація. Студентам запропоновано розглянути проблему цензури як державного регулятора інформації та контролю; проаналізувати видиму/невидиму, свідому/несвідому форми цензури; визначити специфіку побутування української літератури в умовах цензурних обмежень (заборонні акти 1863, 1876-1905); дослідити редакційну політику щодо видання текстів української класики в 1920-1930-хх рр. (цензурні обмеження, ідеологічне редагування текстів). Сформульоване О. Білецьким ще в 1920-х рр. завдання вивчення читача досі залишається актуальним. Студентам запропоновано спробувати проаналізувати, яким був читач 1880-1930 рр.? Заслуговує на особливу увагу тема - письменник як читач; реконструюється коло читання в автобіографічних текстах українських письменників. Історію перекладу розглянуто як історію прочитання, як історію рецепції. Історія критики представлена в спецкурсі насамперед як "історія читачів" (за О. Білецьким); також досліджуються контрольно-репресивні форми критичних текстів (ідеологічна критика, статті-доноси - 1920-1930-ті рр.). Не менш цікавою та важливою для літературного побуту є фігура письменника-початківця (це специфічний тип читача, який взявся за перо ("другорядний" письменник)) та його літературні орієнтири (які літературні впливи можна виявити у творчості такого літератора). Залишається актуальною і проблема функціонування лубочної літератури та народної книжки, феномен "літератури для народу" (на прикладі книжки Б. Грінченка "Перед широким світом" (1907)). Не менш важливим для реконструкції специфіки літературного побуту 1880-1930-х рр. є вивчення каналів розповсюдження текстів художньої літератури: феномен рукописної книжки, публікація в часописах, книжкове видання, публічні читання в народних школах, переписування книжки, самвидав, політична рукописна література. Студентам запропоновано подумати над проблемою достовірності, правдивості так званих еґо-документів про літературне життя 1880-1930-х рр.. зокрема листів, щоденників, спогадів, мемуарів. На обговорення винесені такі питання: достовірність/викривлення інформації (коли документ стає анти-документом, а мемуари псевдо-мемуарами), замовчування, містифікації, вплив історичної дистанції на оцінку фактів минулого. Також у спецкурсі приділяється увага питанням "культовості" письменника (культ як деструкція тексту, розривання на цитати (С. Зенкін), фольклоризація літературного твору); проблемі письменника як персонажа твору. Вивчається, що таке символічна біографія, поняття "літературний факт" (за Ю. Тиняновим)? Описуються стратегії легітимації культурного авторитету. Важливою складовою спецкурсу є вивчення текстологічних проблем історії української літератури 1880-1930-х рр.: варіативність текстів (П. Мирний, І. Нечуй-Левицький, І. Франко, твори 1920-х рр.), незавершені тексти (І. Франко "Борислав сміється", П. Мирний), текст і авантекст (французька генетична критика); показано роль редактора, цензора, описано феномен авто-цензури. Аналізується, чи коректно говорити про "останню волю" автора та "канонічний текст" щодо творів 1920-х років? Обговорюються проблеми наукового коментування текстів; коментар як квінтесенція філології; коментар як наближення читача до тексту, а не тексту до читача. Типи коментарів: текстологічні, бібліографічні, лінгвістичні, біографічні, історико-культурні. Важливою складовою спецкурсу є самостійна робота студентів з пошуку, аналізу та інтерпретації маловідомих художніх текстів української літератури; робота з архівними матеріалами, публікаціями в пресі, щоденниковими записами, листами, мемуарами, автобіографіями та ін.


Німецька література І-ї половини ХХ століття
Вивчення в широкому обсязі філософських, естетичних першоджерел, художніх текстів і наукових праць із даної теми. Стимулювання науково-дослідницького інтересу з метою активізації вітчизняних наукових досліджень німецького романтизму.


Німецька мова - 1


Німецька мова - 2


Німецька мова (ділова)


Німецька мова (ділова) -2


Німецька мова -1


Німецька мова -2


Основи компаративістики
Курс "Основи компаративістики" є введенням у коло проблем класичного та новітнього порівняльного літературознавства, містить огляд історії дисципліни, вивчення головних компаративістичних понять та підходів до порівняльного аналізу текстів. Пропонований курс дає розгорнуте уявлення про рівні компаративістичного дослідження, а також орієнтує студентів щодо напрямків сучасних порівняльних студій - окреслює контакти літератури з іншими мистецтвами, торкається проблем імагології та студій ідентичності.


Основи компаративістики
Курс "Основи компаративістики" є введенням у коло проблем класичного та новітнього порівняльного літературознавства, містить огляд історії дисципліни, вивчення головних компаративістичних понять та підходів до порівняльного аналізу текстів. Пропонований курс дає розгорнуте уявлення про рівні компаративістичного дослідження, а також орієнтує студентів щодо напрямків сучасних порівняльних студій - окреслює контакти літератури з іншими мистецтвами, торкається проблем імагології та студій ідентичності.


Основи компаративістики


Основи літературної творчості
"Основи літературної творчості " - це курс, побудований на перехресті літературознавства, психології, теорії комунікацій та стилістики української мови й покликаний допомогти студентам навчитися точно і грамотно висловлювати свої думки на письмі. Виконуючи творчі завдання, студенти повинні засвоїти основи композиції, "закони" різних жанрів літературної творчості (художньої та публіцистичної), оволодіти практичними навичками планування тексту, володіння стилем тощо. Курс зорієнтований на проявлення творчого потенціалу студента.


Основи редагування


Польська література 1890-1930 рр.
Цілісна картина розвитку польської літератури означеного періоду у множинності притаманних їй жанрів. Життя й творчість провідних майстрів, критична інтерпретація найзначніших творів. Основні літературно-естетичні напрями і течії (позитивізм, модернізм, футуризм, аванґард, неокласицизм, конструктивізм, катастрофізм та ін.), що визначають саморух літератури та характер літературних угруповань. Національна специфіка й традиції польської літератури даного періоду, її місце на ідейно-естетичній карті Європи, типологічні паралелі з українським літературним процесом.


Практика дослідницька
Метою практики є ознайомлення студентів з основами науково-дослідницького пошуку, жанрами наукової роботи, з методиками сучасних досліджень, з основами бібліотечної справи, системами зберігання й використання першоджерел. Практиканти мають дізнатися про основні джерела одержання інформації для дослідницької роботи, набути навички оформлення результатів наукового пошуку. Ця практика допомагає студентам "увійти" в процес дослідницької діяльності, зрозуміти специфіку наукової роботи, яка завжди починається з окреслення бібліографічного корпусу та віднайдення першоджерел. Студенти мають опанувати методичними принципами підготовки текстів різних наукових жанрів, нормами і правилами їхнього оформлення.


Практика музейна (ознайомча)
Проходження музейної практики - це унікальна можливість розширити свій світогляд, уявлення про світовий і український культурно-історичні контексти, глибше зрозуміти лекційний матеріал гуманітарних курсів, детальніше познайомитися з персоналіями вітчизняної історії, культури, літератури, "подивитися" на явища української культури в світовому контексті. Програма музейної практики передбачає відвідування історико-архітектурних та історико-культурних пам'яток, історичних, історико-літературних, художніх, комплексних і меморіальних музеїв діячів української культури, письменників тощо. Студенти по закінченні практики матимуть уявлення про стан сучасного музейництва в Україні; зрозуміють роль музейної спадщини у формуванні національної ідентичності українців; ближче познайомляться зі спадщиною відомих діячів музейництва (Миколи Біляшівського, Данила Щербаківського, Богдана Ханенка, Миколи Сумцова, Людмили Проценко та інших), висловлять свої судження щодо музейної справи в Україні.


Практика музейна (ознайомча)
Проходження музейної практики - це унікальна можливість розширити свій світогляд, уявлення про світовий і український культурно-історичні контексти, глибше зрозуміти лекційний матеріал гуманітарних курсів, детальніше познайомитися з персоналіями вітчизняної історії, культури, літератури, "подивитися" на явища української культури в світовому контексті. Програма музейної практики передбачає відвідування історико-архітектурних та історико-культурних пам'яток, історичних, історико-літературних, художніх, комплексних і меморіальних музеїв діячів української культури, письменників тощо. Студенти по закінченні практики матимуть уявлення про стан сучасного музейництва в Україні; зрозуміють роль музейної спадщини у формуванні національної ідентичності українців; ближче познайомляться зі спадщиною відомих діячів музейництва (Миколи Біляшівського, Данила Щербаківського, Богдана Ханенка, Миколи Сумцова, Людмили Проценко та інших), висловлять свої судження щодо музейної справи в Україні.


Проблеми поетики
У курсі розглядаються основні етапи розвитку поетики як самостійної дисципліни, висвітлюється історія формування системи понять цієї науки, що вивчає специфіку та закони художнього мислення. Увагу зосереджено на логіці розвитку та взаємодії двох основних поетологічних напрямків - історичного та лінгвістичного. Аналізуються ритуальні витоки поетики, передумови виділення її базових категорій; розглядаються концептологічні проблеми. Унаочнюється мінливість категорій поетики у зміні літературних епох. Окреслюються основні поетологічні традиції Сходу і Заходу, роз'яснюються та зіставляються поняття "пойесіс", "вень", "кав'я", "аланкар", "дхвані", "раса", "кокоро" і "котоба"; визначаються функції риторики як "культури готового слова". Простежується еволюція поетичних шкіл XX ст. у зв'язку зі зміною світоглядної парадигми і трансформацією художньої комунікації. Приділяється увага розвитку автореферентної поетики в літературі модернізму та постмодернізму, а також поетиці інтертекстуальності.


Проблеми реінтерпретації історії української літератури


Російська література `Срібного віку`
У курсі аналізується сукупний досвід "срібного віку"; акцентуються його складна художня цілісність, елітарність, інтелектуалізм, радикальне переосмислення традицій та стрімка еволюція поетичних систем. Висвітлюється своєрідність літературного процесу на тлі інтенсивних філософських, релігійних, мистецьких пошуків та відкриттів. Розглядаються основні етапи та напрямки розвитку літератури, найвизначніші постаті та знакові тексти. Приділяється увага "неоміфологізму", проблемі онтологічного розкриття світу в імені, слові, символі; створенню метафізичних моделей історії та географії; жанровим, образно-стильовим та мовним експериментам. Розглядаються також дискусійні питання сучасного літературознавства, що постали у зв'язку з міжнародними дослідженнями літератури "срібного віку": поетика "нульової точки"; "російська семантична поетика як потенційна культурна парадигма"; "транссеміотична драбина авангарду".


Сатира та гумор в європейських літературах
Завдання курсу - ознайомити студентів з поглядами на сутність і функції сатири в європейських літературах від античних часів і до ХХ ст. Передбачається як опрацювання теоретичного матеріалу щодо загальних проблем комічного, сміху, сатири й гумору (праці Аристотеля, Н.Буало, Ф.Шиллера, М.Бахтіна, Ю.Борева, Я.Ельсберга, В.Проппа), так і знайомство з найбільш яскравими зразками європейської літературної сатири (твори Ф.Рабле, Дж.Свіфта, Дж.Байрона, Г.Гайне, Т.Шевченка, І.Франка та ін.). Курс побудовано за хронологічним принципом, окремо наголошуватимуться найбільш "плідні" на сатиричні твори історико-літературні епохи Ренесансу, Реформації, Просвітництва, проте значна увага звертатиметься на марґінальні парасатиричні явища бурлеску, ґротеску, літературної пародії тощо. Додатковим завданням курсу є осмислення ролі літературної сатири в процесі поступової лібералізації європейського простору, закладенні підвалин відкритого суспільства.


Світова література


Світова література


Світова література - 1 (від античності до кінця XVIII ст.)
Історичний розвиток літератури Західної Європи від античності до початку 19 ст., представлений у сукупності інформації про жанри, стилі, поетику, проблематику, філософсько-естетичну основу та історичне підгрунтя. Завданням дисципліни є наукове обґрунтування та всебічне вивчення загальних засад історико-літературного процесу античності (літератури Греції, Риму), середніх віків, Відродження, Бароко, Класицизму, літератури просвітницького раціоналізму, літератури сентименталізму, літератури "веймарської класики".


Світова література - 2 (література ХІХ ст.)
Курс історії зарубіжної літератури XIX ст. передбачає вивчення основних етапів і художніх явищ літературної епохи кінця XVIII - XIX ст. у країнах Західної Європи та США. Аналіз художніх текстів, мистецьких пошуків авторів зазначеного періоду на основі сучасних інтерпретаційних моделей враховує культурно-історичний контекст, динаміку літературного процесу, взаємодію літературних напрямків. Розкриваються особливості проявлення літературних напрямків і течій XIX ст. на різних національних ґрунтах. Розгляд літературного XIX сторіччя відкривається ознайомленням з романтичними процесами у німецькій літературі, де найраніше втілилися новітні світоглядні та художні інтенції доби. Простежується передумови становлення, своєрідність художнього втілення романтичного напрямку в інших національних літературах. Реалізм та натуралізм у європейських літературах XIX сторіччя вивчається на прикладі творчості характерних авторів з розкриттям особливостей індивідуальних стилів. Висвітлюється стильове і жанрове розмаїття, новітні тенденції у літературі останньої третини XIX ст.


Світова література - 3 (література ХХ ст.)
Курс передбачає вивчення характерних явищ художньої літератури ХХ ст. у країнах Західної Європи, США, Латинської Америки. Аналіз літературних текстів враховує загальний культурний і філософський контекст їхнього створення. Розгляд літературного процесу ХХ ст. починається від новітніх тенденцій у європейських літературах зламу століть, художніх пошуків Дж.Джойса, В.Вулф, Д.Г.Лоуренса, М.Пруста, Ф.Кафки тощо на тлі загальної тенденції до інтелектуалізації прози. Простежуються трансформації й національні варіанти модерністського дискурсу у творчості найвиразніших його представників; поширення екзистенціалістського контексту в літературі другої половини ХХ ст., діалог і полеміка письменників різних національних літератур із світоглядними ідеями (абсурду, екзистенційного вибору тощо), втіленими у творах Ж.-П.Сартра, А.Камю. Висвітлюються напрями художніх пошуків американських письменників крізь призму проблем сучасного героя, стосунків людини і системи, взаємодії культур. Звертається увага на культурно-історичний контекст феномену нової латиноамериканської прози ХХ ст., яка розкривається у взаємодії реального і міфологічного, традиції й експерименту. Розглядається стильове та жанрове розмаїття постмодерністської прози, співіснування різних художніх тенденцій у літературі другої половини ХХ ст.


Сучасна література Англії


Сучасна література США


Сучасна українська література
У курсі розглядаються тенденції та явища сучасного літературного процесу, оскільки курс присвячений вивченню найбільш знакових в сучасному українському літературному процесі прозових, поетичних, драматургічних текстів. Простежується процес ідеологічних, поетикальних, жанрових трансформацій, а також поява нових тематичних орієнтирів в сучасній українській літературі. Окреслюється процес утвердження й кристалізації певних тенденцій в сучасній українській літературі починаючи від 80-х і навіть 70-х років ХХ століття і донині. З огляду на це об'єктом аналізу та осмислення стають такі знакові в художньому сенсі явища, як Київська школа та Львівське коло, лірика вісімдесятників, дев'яностників, двотисячників, поетичний авангард 90-х і поезія десятників, а також драматургія В. Діброви й О. Лишеги, проза О. Забужко, Ю. Андруховича, С. Жадана, В. Портяка, Т. Прохаська та інших.


Сучасна українська поезія
Висвітлюються еволюційні процеси української поезії 80-90-х рр. ХХ ст. У центрі уваги розпад соціалістичного реалізму як ідейно-естетичної системи та повернення жанру до природної множини течій (напрямів) і стильового розмаїття в їхній синхронній взаємодії. Аналізуються репрезентативні явища традиційної, модерної, аванґардної лірики й поетичні вияви постмодерної самосвідомості.


Теорія літератури
Курс "Теорія літератури" покликаний переосмислити традиційні погляди на літературознавство у світлі низки сучасних теорій, надати студентам інформацію про коло актуальних проблем новітнього літературознавства, закріпити наявні знання та мотивувати до здобуття нових у царині сучасних поглядів науки про літературу. Курс інтегрує в собі як власне теоретичний компонент (щодо головних суб'єктів літературного процесу - автора, читача, критика, літературних інституцій, а також літературознавчих шкіл та пропонованих ними методологій дослідження літературного твору), так і практичні компоненти, покликані розвинути у студентів навички аналізу та критики тексту.


Теорія літератури
Курс "Теорія літератури" покликаний переосмислити традиційні погляди на літературознавство у світлі низки сучасних теорій, надати студентам інформацію про коло актуальних проблем новітнього літературознавства, закріпити наявні знання та мотивувати до здобуття нових у царині сучасних поглядів науки про літературу. Курс інтегрує в собі як власне теоретичний компонент (щодо головних суб'єктів літературного процесу - автора, читача, критика, літературних інституцій, а також літературознавчих шкіл та пропонованих ними методологій дослідження літературного твору), так і практичні компоненти, покликані розвинути у студентів навички аналізу та критики тексту.


Теорія літератури
Курс "Теорія літератури" покликаний переосмислити традиційні погляди на літературознавство у світлі низки сучасних теорій, надати студентам інформацію про коло актуальних проблем новітнього літературознавства, закріпити наявні знання та мотивувати до здобуття нових у царині сучасних поглядів науки про літературу. Курс інтегрує в собі як власне теоретичний компонент (щодо головних суб'єктів літературного процесу - автора, читача, критика, літературних інституцій, а також літературознавчих шкіл та пропонованих ними методологій дослідження літературного твору), так і практичні компоненти, покликані розвинути у студентів навички аналізу та критики тексту.


Теорія та історія художньої фантастики
Передбачає ознайомлення студентів: із поняттям "фантастика", різними точками зору щодо генології (жанр, метод, метажанр). Розглядається ґенеза фантастичного. Серед тем: "Поняття "фантастика". Точки зору на фантастику в літературознавстві. Жанр-метод-метажанр". "Ґенеза фантастичного (міф - давня література). Чудесне й чудо". "Фантастика-прийом у літературі 19 ст. Перша українська антиутопія". "Фантастика-прийом у літературі 20-21 ст.". "Фантастика-концепт. Проблеми класифікації фантастики-концепту. Власне фантастика (фантастичний жанр) в літературі. Фантастичне й містичне. Форми фантастичного". "Наукова фантастика в літературі". "Фентезі в літературі". "Проблемні питання фантастознавства. Фантастична модальність".


Українська література
У курсі запропоновано комплексне оглядове вивчення історії української літератури від часу Київської Русі до сьогодення. Матеріал курсу поділяється на три блоки: (1) давня література (X-XVIII ст.), (2) література XIX століття та (3) література XX ст. та сучасна література. Курс присвячено вивченню ключових текстів, жанрів, естетичних явищ, стильових напрямів в історії української літератури. Окрему увагу звернено на значення, роль і вплив того чи іншого тексту в культурній традиції.


Українська література - 1 (давня література)
Історія української літератури від часів Київської Русі до XVIII ст.: основні етапи, провідні закономірності та національні особливості її розвитку. Художньо-стильові системи давньої української літератури. Осмислення специфіки давньої української літератури, яка представлена анонімними й авторськими писемними пам'ятками X-XVIII ст.


Українська література - 2 (література XIX ст.)
Історія української літератури XIX ст.: основні етапи, провідні закономірності та національна специфіка її розвитку, жанрово-стильові особливості, творчість окремих письменників (І.П.Котляревський, Г.Ф.Квітка-Основ'яненко, Т.Г.Шевченко, П.Куліш, І.С.Нечуй-Левицький, Панас Мирний, І.Я.Франко, М.М.Коцюбинський та ін.), висвітлення явищ української літератури XIX ст. в європейському контексті.


Українська література - 3 (література XX ст.)
Основні етапи, провідні закономірності та національна специфіка української літератури XX ст. Літературний процес, його напрями і художні системи, визначні представники (О.Олесь, П.Тичина, В.Винниченко, Леся Українка, О.Кобилянська, Микола Хвильовий, М.Куліш, А.Дімаров, Б.Харчук, Ю.Андрухович та ін.). Історія української літератури розглядається цілісно, із урахуванням вітчизняних та закордонних відгалужень, контактно-генетичних зв'язків і типологічних відповідностей.


Українська поезія
Визначальні факти саморуху української поетичної думки від І.Франка по день теперішній у контексті загальноєвропейських філософсько-естетичних тенденцій. Національні особливості цього процесу та його "нехрестоматійні" явища (течії, угруповання, особистості). Систематизація картини поетичного процесу останніх 100 років, філософсько-естетичне поглиблення цієї картини та вироблення нових методологічних підходів до предмета. Як альтернатива "прогресистської" обґрунтовується "поступальна" модель видового і жанрового розвитку з відповідною їй механікою взаємодії різних ідейно-стильових течій.


Українське літературне бароко
Метою курсу є усвідомлення структуротворчої ролі барокового стилю в літературній історії України та виявлення основних парадигм системи жанрів, що функціонувала протягом XVII-XVIII ст. Простежуючи зміну характеру книжника та його реалізації в словесному дискурсі, розкривається динаміка становлення новочасної антропологічної моделі та її ментальних вимірів.


Філософія та література
Основне завдання курсу полягає в тому, аби дати історичну панораму взаємодії філософії та літератури протягом останніх двох століть (від Руссо до Гайдеггера). Як філософи читають літературні твори? Як письменники читають філософські твори? Які результати це має для обох гуманітарних сфер? Як філософські ідеї народжують літературні образи та сюжети; а образи чи сюжети провокують нові філософські ідеї? Як філософія стає літературою, а література - філософією? Важливим елементом курсу буде його історичність. Курс буде організовано навколо конкретних епізодів взаємодії філософії та літератури протягом останніх двох століть. Ми прагнутимемо дати своєрідні філософсько-літературні "фотознімки" епох (французький романтизм, німецький романтизм, постромантизм, символізм, аванґард(и), поставанґард, екзистенціалізм) - подивитися, які філософські теми та постулати були характерні для тієї чи тієї доби, і як вони відбивалися у конкретних літературних творах. Водночас ці "знімки" будуть максимально персоналістичними: для кожної доби ми обиратимемо конкретних авторів, що здебільшого мають прямий зв'язок один з одним. Саме на прикладі творчості цих авторів та взаємодії між ними, ми прагнутимемо говорити про філософсько-літературну специфіку епохи.


Фольклористика
Фольклористика в науковому просторі: проблеми формування та трансформації поняття "фольклор", методології дослідження фольклорних текстів, основні праці з фольклористики. Народження й буття фольклорного твору. Фольклор "архаїчний", "класичний", "пост-фольклор". Парадокси фіксації фольклорних текстів. Соціокультурний статус сакральних знань. Найдавніші форми господарчої магії. Еволюція ритуально-поетичних формул. Міф як взірцева модель. Релігійно-магічна функція фольклорних казок. Казка й соціальні інститути минулого. Текст і комунікативний контекст. Календарна свідомість як категорія традиційної культури. річне обрядове коло. Різновиди зимових обрядових пісень. Колядки та щедрівки. Пісні весняно-літнього періоду ( веснянки. русальні та царинні пісні. купальські та петрівчані пісні). Маркування й культурне значення життєвого циклу людини. Українські народні думи на перетині просторів буття (міфологічного, історичного, релігійного). Традиції міських субкультур. Міська міфологія. Сучасний анекдот. Урбаністична легенда. Пісенний фольклор (романс, "жорстокий" романс). Фольклор і масова культура. Літературно-фольклорні конструкції. Сучасна фольклористика і віртуальна реальність.


Французька література кінця XIX - початку XX cт.
Розуміння новітньої французької літератури неможливе без знання контексту другої половини ХІХ ст. Французька література другої половини ХІХ - початку ХХ ст. нерозривно пов'язана із релігійними та філософськими питаннями свого часу. Констеляції цього явища можуть бути дуже різними: від езотеричних мотивів Шарля Бодлера до ніцшеанських мотивів у Блеза Сандрара, від ілюстрації фройдівського психоаналізу в сюрреалізмі до "мимовільної пам'яті" в творах Марселя Пруста. Методологічний ракурс цього курсу полягатиме в аналізі літературного процесу і літературних явищ у філософському й релігійному контекстах епохи. Основними складниками курсу є вивчення постромантичної і символістської тенденцій у поезії ХІХ ст. (Ш.Бодлер, А.Рембо, С.Малларме) та знайомство з релігійним парадоксом декадентської прози (на прикладі Гюїсманса). Особливу увагу буде приділено авторам, яких недооцінили їхні сучасники (Лотреамон, А.Жаррі). "Монстр раціональності" Поля Валері й "чуттєва витонченість" Марселя Пруста окреслюватимуть спектр нашої рефлексії над характером літератури зламу століть. Предметом розгляду стане аванґардна література ХХ ст. у її групових (дадаїзм, сюрреалізм) ті індивідуалізованих (Ж.Батай, А.Арто, Л.Ф.Селін) формах. Проблематика зв'язку політики і літератури - важлива складова всього курсу. Насамкінець передбачено оглядове знайомство із Сан-Жон Персом - одним із найвизначніших сучасних поетів Франції поза будь-якою школою чи "ізмом", Нобелівським лауреатом 1960 року. Передбачається ознайомлення із перекладеними першоджерелами, із детальним біографічним контекстом, а також із сучасними критичними інтерпретаціями. Приділятиметься увага різним літературним жанрам: прозі, поезії і драматургії. Основні завдання курсу: 1) схарактеризувати літературні напрями, що розвивалися у французькій літературі другої половини XІX ст. - початку ХХ ст., 2) познайомитися з естетичними маніфестами, філософськими дискурсами, релігійними і політичними феноменами, показати їхній вплив на літературу; 3) проаналізувати найцікавіших французьких письменників другої половини XІX ст. - ХХ ст. у філософському контексті.


Французька література II-ї пол. ХХ ст. у філософському контексті
Основні завдання курсу: характеристика літературних напрямів, що розвивалися у французькій літературі другої половини XX ст.; ознайомлення з естетичними маніфестами, теоретичними дискурсами, розуміння їхнього значення для існування та розвитку літератури; аналіз творчості найцікавіших французьких письменників другої половини XX ст. у філософському і літературознавчому контекстах. Найважливішою складовою курсу є ознайомлення із першоджерелами, із детальним біографічним контекстом, а також із сучасними критичними інтерпретаціями. У курсі планується висвітлення екзистенційно-світоглядної тенденції у літературі 40-50 рр. (Ж.П.Сартр, А.Камю, Е.Чоран. Е.Йонеско); знайомство із "марґінальною" літературою (Ж.Жене, А.Мішо, Ф.Понж), а також експериментально-новаторською літературою групи "Тель Кель", групи "Уліпо" і школи "нового роману" (Ф.Солерс, Ж.Перек, Р.Кено, Н.Сарот, А.Роб-Гріє); аналіз антропологічної тематика у Мішеля Лейріса в контексті філософських пошуків "Коледжу соціології"; загальний огляд літератури 1980-2000 рр., драматургії (В.Новаріна, Б.-М. Кольтес, М.Вішнек), прози (М.Уельбек) і поезії (Ж. Реда); акцентування уваги ролі літературно-філософських часописів як медіа в літературному процесі (на прикладі Жана Полана і літературної політики "Нувель ревю франсез").


Шістдесятництво в контексті української культури II-ї половини XX ст.
До джерел шістдесятницького художнього зламу. Творчість шістдесятників: ідеологія та естетика. Українська культура означеного періоду у світовому контексті. Література в контексті розвитку інших форм мистецтв (кіно, живопису, театру, музики тощо). Парадоксальність мислення, розмаїття стильових засобів (від фольклорності до постмодерності) у творчості В.Стуса, І. Драча, М.Вінграновського, В.Симоненка, І.Світличного. Публіцистика шістдесятників (Є. Сверстюк, Є. Глузман). Курс побудований на творчих зустрічах із учасниками руху шістдесятництва.


© 2012-2017 Національний університет «Києво-Могилянська академія»
вул. Сковороди 2, Київ 04070, Україна