Про традиції державного українофобства читайте статтю Володимира Панченка «Попередники Табачника»

Професор, доктор філологічних наук у передноворічному числі газети «День» нагадує про двох «славних персон»

Стаття починається з нагадування:«У довгій історії українофобства є кілька персон, яких варто час від часу згадувати. Вже хоч би через те, що їхні «тіні» мало не щодня з’являються на телеекранах від Луганська до Ужгорода і від Чернігова до Одеси. У них інші імена; на лацканах їхніх дорогих піджаків — значки народних депутатів України; зарплату вони отримують із українського держбюджету, проте це аж ніяк не заважає їм обслуговувати інтереси іншої країни. Вистачає українофобів і серед високопоставлених державних чиновників. Чого вартий хіба Табачник — міністр освіти, науки молоді і спорту України, ідеолог «русского мира» на теренах України! (Дмитро Табачник, до слова, зовсім не унікальна постать на тлі київської історії, багатої не лише на україножерські, а й на чорносотенські сторінки; 1905 року Леся Українка так і писала в одному з листів до Ольги Кобилянської: повертаюся в «розбитий чорною сотнею Київ»).

Повний текст читайте тут