Шановна академічна громадо, шановні друзі Академії!

Щирі вітання з двадцятиліттям відродження Могилянки!

Шановна академічна громадо, шановні друзі Академії!

Щирі вітання з двадцятиліттям відродження Могилянки!

19 вересня 1991 року вийшло розпорядження Голови Верховної Ради, з якого почалося відродження Києво–Могилянської академії на її історичній території як незалежного вищого навчального закладу України – Унiверситету «Києво-Могилянська академія» (УКМА).
 
Як згадує Почесний президент НаУКМА В'ячеслав Брюховецький: «Улітку 1991 року в Києві відбувався перший форум українців. І на ньому мав бути присутній тодішній Голова Верховної Ради Леонід Кравчук. Я попросив Івана Драча, щоб він мені дав слово на цім форумі. Коли Кравчук почув про мою ініціативу, я одразу зрозумів, що він зреагує. Хоча тоді для багатьох ідея відродити Києво–Могилянську академію здавалася ідіотською. Але попереду були президентські вибори, і я, власне кажучи, цинічно розраховував на це, звертаючись до Кравчука. Після виступу Леонід Макарович негайно мене викликав і сказав: «Післязавтра будьте в мене з усіма документами». Так, 19 вересня вийшло розпорядження Голови Верховної Ради, у якому було одне речення «Відновити Києво–Могилянську академію».
 
Відтоді й ведеться відлік років відновленого університету.
 
«На сторінках історії кожного народу карбується його образ – інтелект, духовність, врода, гідність, здатність будувати чи руйнувати, споживати чи творити. Творення – то чи не найважливіша риса народу, нації, що містить у собі найвичерпніше поєднання розуму й духу, які набуваються й передаються з роду в рід, з покоління в покоління. Одним із таких витворів українців є Києво-Могилянська Академія» (Зоя Хижняк).
 
Vivat Academia! Vivat Professore!