Архів новин 2004 - 2012

 

 

Доктор Діана Леві з Університету Вілмінгтона (Північна Кароліна, США) - про взаємопов'язаність

Дата публікації: 11.04.2012, 15:11

Ексклюзивне інтерв`ю викладачки, яка за програмою наукових обмінів ім. Фулбрайта на запрошення Школи соціальної роботи ім. проф. В. Полтавця проводить у НаУКМА два гостьових курси

Доктор Діана Леві – викладачка кафедри соціології та кримінології Університету Вілмінгтона (Північна Кароліна, США), яка за програмою наукових обмінів ім. Фулбрайта на запрошення Школи соціальної роботи ім. проф. В. Полтавця проводить в НаУКМА два гостьових курси – «Соціальні проблеми» та «Соціологія сім’ї». В рідному університеті викладає курси «Соціологія сім’ї», «Гендер і суспільство», «Соціологія роботи» та «Туризм і суспільство».

- Докторе Леві, з чого розпочався Ваш шлях науковця-соціолога?

- Я народилась і виросла у Філадельфії, навчалась в Університеті Темпл (Temple University), в якому здобула всі свої ступені з соціології: бакалавра у 1971, магістра у 1973 і доктора філософії (PhD) у 1978. Моя дисертація базувалась на порівняльному дослідженні жіночих трудових ресурсів в американських містах у 1900-х та 1970-х роках. У зв'язку з тим, що технологічні можливості були більш обмеженими, ніж сучасні, я майже рік вивчала бібліотечні ресурси і збирала необхідні дані. Це дослідження було кількісним, і досвід проведення такого аналізу сьогодні істотно відрізняється від мого. Після цього я отримала свою першу роботу в Північній Кароліні в якості асистента професора в Університеті Вілмінгтона (University of North Carolina Wilmington). З того часу я не змінювала основне місце роботи, але брала участь в багатьох проектах.

Я провела рік, викладаючи для Університету Меріленду (University of Maryland) на військовій базі в Європі. Це був винятковий досвід, оскільки я викладала військовослужбовцям, членам їхніх сімей, дипломатам та іншим людям, пов'язаним з НАТО в Німеччині, Бельгії та Нідерландах. На початку 80-х років стиль життя в Європі відрізнявся від сучасного, причина проста – Холодна війна. Крім того, шість років тому я провела один семестр в Уельсі. Програма обміну дозволила мені взяти моїх американських студентів у Суонсі, де я викладала британцям, а моїм студентам – місцеві викладачі.

У середині 80-х років я зацікавилась новим напрямом у жіночій праці – роботою у сфері туризму. Ми з моєю колегою-антропологинею виграли грант для дослідження цієї теми у Барбадосі. Відтоді головними об'єктами моїх професійних інтересів стали туризм і гендер. Нещодавно я працювала за грантом від Національного наукового фонду США, займаючись пошуками можливих шляхів покращення положення жінок, які працюють в сфері науки, технологій та техніки. Зараз я займаюся дослідженнями з гендерних питань у коледжі і сподіваюсь закінчити його після викладання у Києво-Могилянській академії.

- В Україні курси з соціології читають в багатьох університетах. Чому Ви обрали Могилянку?

- Близько шести років тому професор Надія Кабаченко, яка є завідувачем Школи соціальної роботи НаУКМА, побувала в нашому університеті за програмою Фулбрайта, й ми разом працювали на одній кафедрі. Після плідної співпраці пані Надія порадила мені приїхати до України та НаУКМА. Згадана програма обміну ім. Фулбрайта, яка пропонує дослідницькі гранти, а також гранти на викладання, дала мені змогу цьогоріч викладати й для могилянських студентів. В Могилянці я викладаю два курси: перший - для соціальних працівників («Соціальні проблеми»), а другий - для соціологів («Соціологія сім'ї»). Сподіваюсь, цей досвід збагатить мене як науковця.

Крім того, мої бабуся та дідусь мали українське коріння. Мій дід по материнській лінії народився в Києві, але проживав у США з дворічного віку. Моя мати народилася в Америці, але її батьки емігрували туди з Кіровоградської області. Це відбулося в той час, коли Україна входила до складу Російської імперії, тому я не можу сказати, чи вони вважали себе українцями. Звичайно, такі сімейні зв'язки теж вплинули на моє рішення приїхати до Києва.

- Гендер і робота, соціологія сім’ї, тема участі жінок у соціальному розвитку - чому саме ці питання викликали Ваше наукове зацікавлення? Адже існує безліч інших так само вагомих соціологічних тем…

- Головними для мене є питання гендера та його впливу на професійну діяльність. Крім того, я досліджую сферу сім'ї, зокрема, питання підтримання балансу між домом і роботою, сім'ї як соціальної системи та її взаємодії з гендерними умовами праці. Останнім часом серед моїх наукових зацікавлень з’явився туризм.

Багато соціологів вибирають темами своїх наукових досліджень те, що їх цікавить у повсякденному житті. Як молода, завантажена роботою жінка, я хотіла підійти до питання жіночої праці не частково, а глобально, системно. Саме через це я звернулася до нових напрямків досліджень та кількісного аналізу даних.

Пізніше ідея дослідити туризм з’явився у зовсім несоціологічний спосіб: ми з колегою викладали у літній школі Вілмінгтону. Того року на вулиці було дуже спекотно, а в приміщеннях кондиціонери надто охолоджували повітря, тому під час однієї обідньої перерви ми з колегою вирішили втекти від таких умов наступного літа й поїхати на Карибські острови. Отже, було вирішено знайти проект, участь в якому дозволила б нам здійснити це. Ми почали дослідження, й представники нашого університету, котрі мали контакти у Барбадосі, познайомили нас з деякими місцевими жителями. Після деяких цікавих проміжних проектів, ми вирушили туди для викладання у літній школі. Пізніше нам вдалося виграти дослідницький грант і провести повноцінне дослідження. Так мрія стала реальністю. Крім того, моя товаришка була антропологинею з глибокими знаннями в галузі кількісних методів, у зв'язку з чим наша співпраця була особливо корисною для мене.

- Яких результатів та висновків було досягнуто в результаті досліджень ситуації з туризмом на Барбадосі?

- Барбадос – це класичний приклад країн, які розвиваються. Зокрема дослідження реклами туризму як засобу отримання прибутку для місцевої влади було нашим головним завданням, і результати підтвердили, що місцеве населення отримувало мало користі від туризму, досить непогано розвиненого у регіоні. Навпаки, декілька людей збагачувались, в той час як більшість була залучена до неприбуткової сфери зайнятості. Хоча ця більшість все одно була рада позбутися виснажливої сільськогосподарської роботи, але це не підвищувало рівень їхнього життя. У нашому дослідженні ми розглядали туризм, по-перше, як фактор розвитку регіону, по-друге, як приклад експлуатації менш розвинених країн сильнішими. Отже, ви намагалися допомогти місцевим жителям досягти рівномірного розподілу прибутків ... Як висновок з дослідження, ми рекомендували навчати якнайбільше людей туристичному менеджменту, щоб місцеві жителі могли створювати свій бізнес у сфері туризму. Це б допомогло зупинити відтік капіталу з Барбадоських островів до країн- власників мереж готелів, таких як Великобританія чи США. Крім того, наші пропозиції у політичній сфері закликали підвищувати рівень якості освіти місцевого населення. Ми продемонстрували, наскільки слабким є туризм з точки зору глобального балансу сил. Насправді, головним нашим досягненням стало те, що нам вдалося виконати запланований проект у повній мірі. Протягом останніх п'яти років я провела кілька досліджень в тому ж регіоні для відслідковування змін, які виявили тенденцію до зростання кількості власників-жінок у готельному бізнесі. І хоча було б перебільшенням говорити, що наш проект суттєво вплинув на життя людей Барбадосу, але він мав практичну користь, а дві статті з результатами дослідження вважаються стандартом в сучасному соціологічному товаристві.

- Питання гендеру – це широка царина досліджень, спільна для антропологів, культурологів, філософів, соціологів тощо. Які аспекти цієї проблеми досліджуєте Ви?

- Як приклад, можу згадати одне зі своїх ранніх досліджень: ми вивчали ситуацію щодо жінок-стюардес. У ті часи ця професія позиціонувалась як гламурна, для молодої і красивої жінки. Щоб показати реальний характер цієї роботи, ми поєднали кількісні та якісні методи аналізу і вивчили дані однієї американської авіакомпанії. На початку 1980-х років, коли проводилося це дослідження, ця професія була дуже гендерованою: чоловіки тільки почали приходити, а жінки тільки починали обстоювати свої права, наприклад, право на відпустку за вагітністю. В цілому, робота стюардеси була дійсно важкою, її уявний образ і реальність дуже відрізнялись. Сьогодні робоча сила в цій сфері стала більш старшою й гендерно різноманітною, ситуація змінилася на краще. Трохи пізніше, коли я працювала у Європі, ми провели ще одне дослідження, присвячене дружинам військових - воно стосувалося стереотипів щодо традиційних ролей, приписуваним ним. Протягом багатьох років, ці жінки сприймалися як частина роботи їхніх чоловіків через гендерні обмеження, накладені на них. Проте, наше дослідження показало, що для жінок цієї категорії ставало можливим зробити власну кар'єру. У будь якому випадку, останні тенденції свідчать, що все більше і більше суспільної уваги приділяється сім'ям військових.

- Чи можна сказати, що наука слугує зміні сучасного суспільства на краще у гендерній сфері?

- На мій погляд, так. Питання експлуатації жінок, насильства над ними та обмеження в сфері освіти все частіше піднімаються в різних країнах. Особливо важливо, що уряди держав вводять програми для зміни ситуації, також існує багато низових ініціатив. Однією з причин мого приїзду в Україну було бажання допомогти пошуку рішень гендерних проблем у вашій країні. У СРСР це питання мало однозначну відповідь: жінки були змушені погодитися з договором працюючої матері. Сьогодні існує набагато більше можливостей в плані поєднання зайнятості та виховання дітей, і досить цікаво спостерігати за швидкими змінами в цій сфері. Напевно, більшість людей у світі ще не змінили своє ставлення до ролі жінки, отже це час для рішучих дій в рамках конференцій, виступів та спеціальних заходів, спрямованих на покращення ситуації жінок.

- Ви - публічний соціолог. Як би Ви визначили Ваші політичні переконання?

- Загалом я притримуюся лівих поглядів. У нас в США є дві орієнтації - ліберальна та консервативна, - перша з яких пов'язана з соціальною допомогою, а друга відстоює політику невтручання держави в життя людей. Ліберали концентруються на структурних обмеженнях, борючись з соціальними проблемами, в той час як консерватори все зводять до особистої ініціативи. Таким чином, ліві пропонують дбати про бідних людей, вкладати гроші в охорону здоров'я та боротися за права жінок, і я почуваюсь комфортно серед них. Є й інші відмінності: наприклад, ставлення до релігії відіграє для консерваторів велику роль, в той час як ліберали проявляють однакове ставлення до всіх людей, що живуть у країні.

Цікаво, що багато моїх студентів з США вважають, що роботи К. Маркса не мають ніякого відношення до сучасного американському суспільства. Я дуже здивована цим, оскільки багато хто з них стикається з експлуатацією на робочому місці, підробляючи під час навчання. Впродовж останніх 30-ти років нерівність в доходах, наприклад, між керівниками та рядовими працівниками компаній, різко зросла. Чому ми дозволяємо розподіляти прибутки таким чином? Крім того, багато людей втратили роботу і стали безробітними, в той час як інші мають величезні прибутки. На мій погляд, одна з головних причин цього - це існування американської мрії, в яку наша країна, як і раніше вірить. Ця мрія спрацьовує тільки для деяких людей, а більшість продовжує сподіватись, що безперервна праця дасть їм реальні шанси прокинутися одного ранку багатими. Вони не хочуть тверезо оцінювати ймовірність таких шансів. Звичайно, це можливо, але вкрай малоймовірно для більшої частини населення США.

Розподіл світового багатства між сильними державами та країнами, що розвиваються, в чомусь подібний на цю ситуацію. Як це змінити? Необхідно розпочати з транснаціональних корпорацій, які мають головні офіси в розвинених регіонах, проте експлуатують робітників у бідних країнах, відкриваючи там філії. Немає точної відповіді питання про зміни, але нерівність, безумовно, посилюється глобалізацією. Я була у Китаї, і деякі люди там дійсно отримують вигоду від розміщення західного виробництва в країні, спостерігається ріст споживання, але рівень життя всього населення наврядчи зростає. Враховуючи глобалізацію, ми повинні брати до уваги всі аспекти нерівності. Наприклад, Білл Гейтс намагається обійти уряд і вкладати гроші в програми розвитку здоров'я. Ви можете як завгодно ставитися до Microsoft, але він робить вірну справу, заснувавши благодійний фонд. Життя багатьох людей було б набагато простішим, якби багаті не займались поверхневою благодійністю заради власної репутації, а намагалися створити дієві структури перерозподілу прибутків. Крім корпорацій, уряди багатьох держав теж несуть відповідальність, й не тільки за глобальні проблеми нерівності, а також за торгівлю людьми, злочини проти людської честі, війни. Ми повинні усвідомлювати взаємопов'язаність всіх соціальних проблем, складність зв'язків між державами, корпораціями та суспільством.

- Якими, на Ваш погляд, є відмінності між американськими та українськими студентами?

- Американські студенти доволі сильні, і мені подобається викладати їм. Щоправда, в них багато спокус - наш університет розташований на узбережжі, і часом деякі з них обирають серфінг й похід на пляж замість відвідування занять. Та більшість залишає приємне враження.

Студенти Києво-Могилянської академії вразили мене вже тим, що обирають навчальні курси іноземною мовою. Вони справляють враження енергійних, сміливих та яскравих людей, у них високий рівень володіння англійською та знань з соціології. Хоча студенти лишаються студентами будь-де, і мій досвід спілкування з могилянцями ще дуже обмежений для узагальнень.

- Що б Ви побажали Києво-Могилянській академії?

Я дякую за теплий та щирий прийом і хочу побажати НаУКМА зростати і надавати нові можливості розвитку студентам. Ви маєте багато молодих натхненних професорів і чудових студентів, що є хорошою базою для подальшого розвитку. Бажаю вам всього найкращого!

Розмовляв Євген Білик, прес-центр НаУКМА

© 2012-2021 Національний університет «Києво-Могилянська академія»
вул. Сковороди 2, Київ 04070, Україна