Новини

Могилянські екологи - про навчання у США

Днями п’ятеро студенток природничого факультету НаУКМА повернулись з навчання у США.

Ольга Шевцова, Наталя Шинкаренко, Анна Ганзя, Єлізавета Єгорова та Дар’я Карпенко впродовж року навчались на програмі Applied Ecology та отримали дипломи магістрів College of Environmental Science and Forestry Нью-Йоркського Державного Університету.

Дівчата поділились враженнями про навчання та життя в Америці.

 

– Як ви потрапили на цю магістерську програму?

 

Дар’я:

- Це була спільна ініціатива кафедри екології, нашого декана, відділу міжнародного співробітництва Могилянки та професора Джеймса Гіббса з College of Environmental Science and Forestry. В 2011 р. він приїжджав до України, прочитав лекцію у Могилянці і розповідав про магістерські програми свого університету. Йому сподобалися студенти, він підтримував зв’язки з нашою кафедрою екології. Коли Міністерство освіти оголосило конкурс для студентів на навчання за кордоном ми подали документи, пройшли відбір і вступили до College of Environmental Science and Forestry. У відборі брали участь всі студенти магістерської програми “Екологія та охорона навколишнього середовища”. Визначальними були навчальний рейтинг, оцінка за курс «Conservation Biology» і тест TOEFL потрібно було скласти мінімум на 80 балів.

 

– Якою була вартість навчання?

Дар’я.

- 18 000 доларів за два семестри. Загалом на одну людину Міністерством було виділено близько 31 000 доларів, яких повинно було вистачити на оплату навчання, переліт і проживання впродовж року.

З фінансуванням були серйозні проблеми. Кошти, які ми мали отримати на початку навчального року, надійшли тільки в грудні. Відповідно нам довелось все змінювати, переносити, ми не змогли поїхати на навчання у вересні як планували, і потрапили туди вже на другий семестр.

 

– Як це відобразилось на навчанні?

Ліза.

- На щастя, в американських університетах системи навчання мобільні, щоб отримати диплом потрібно прослухати певні курси, але не критично, коли починати.

Відповідно ми навчались з січня до травня, потім мали чотиримісячні канікули, а потім ще один семестр з вересня до січня. Магістерські програми там зазвичай тривають два роки, але нам зарахували всі курси, які ми прослухали в Могилянці, перевели їх в свою систему оцінювання і ми змогли отримати дипломи за рік.

 

– Розкажіть будь ласка про навчальний заклад, до якого ви потрапили.

Ліза.

- College of Environmental Science and Forestry знаходиться в місті Сірак`юз, в штаті Нью-Йорк. Він належить до Нью-Йоркського Державного Університету, який має загалом 64 підрозділи по усьому штату.

В нашому коледжі навчалось близько 3000 студентів.

Ми мали спільний кампус також з Сірак’юзьким приватним університетом. Студенти обох навчальних закладів могли разом відвідувати заняття, користуватись бібліотекою, спортзалом.

Наш університет – це справді наукова установа, і студенти, і викладачі пишуть наукові роботи, мають багато публікацій. Є лабораторії, для комп`ютерних класів виділений окремий корпус. Комп`ютери мають все необхідне спеціальне програмне забезпечення, тобто ми по своїй спеціальності користувались всіма необхідними професійними програмами. Працювати там можна і вночі. Студентські пластикові картки дають доступ всюди, де дозволено, згідно з програмою навчання. Мене вразило відповідальне ставлення студентів до ресурсів, майна університету. Там немає особливого найновішого ремонту чи меблів, але все акуратно і гарно. Там ніхто не зачиняє двері, майже в кожній аудиторії є проектор і ніхто не боїться, що його вкрадуть чи зламають.

 

– Чи хтось допомогав вам з навчанням на початку?

Дар’я.

- Нашим куратором був професор Гіббс, його посада фактично називається «adviser». Він нам дуже допоміг адаптуватися в новому середовищі. Навіть зустрів в аеропорту, хоча це було за два дні до католицького Різдва. Він дав дуже добрі поради щодо вибору предметів і хороших викладачів, нам в цьому дуже пощастило. Загалом викладачі були дуже відкриті, в них завжди можна було отримати консультацію, запитати все, що цікавило. Можна сказати, що в навчанні там все пристосовано до потреб студента і спрямовано йому на допомогу. Така ситуація, щоб викладач спеціально «валив» когось – це взагалі нонсенс. Вони навпаки намагаються підвищити оцінки всіма можливими методами і підтримують максимально неупереджене ставлення до студентів, часто роботи перевіряються із закритими прізвищами, так що викладач навіть не знає, чиї вони. Якщо працюєш, точно отримаєш нормальні оцінки. Якщо щось не зрозуміло чи не виходить, допоможуть, пояснять.

У кожного викладача також є асистент, який так само допомагає студентам. Мені дуже сподобалося, що викладачі всі свої презентації і розробки викладали в інтернет для загального доступу і можна було в будь-який час скористатися цими матеріалами. Ми чули, звичайно, що є і не дуже хороші викладачі, і асистенти не дуже відповідальні, але на наших курсах ми, на щастя, на таких не натрапили.

 

– Наскільки насиченою була навчальна програма?

Дар’я.

- Ми прослухали в кожному семестрі по п`ять предметів і це було досить велике навантаження. Ми вивчали екосистеми, екологічний та енергетичний аудит, популяційну екологію, корінні народи США. Вимоги писати дипломну роботу у нас не було, але щоб отримати диплом потрібно було мати навчальний рейтинг не нижче 3 з 4 можливих балів за GPA (grade point average). Ми виконували окремі наукові проекти в межах курсів. Навчання організовано таким чином, що кожен обирає собі предмети і групи формуються з усіх студентів, які обрали цей предмет. Реєстрація відбувається через інтернет впродовж перших трьох тижнів, вже в процесі відвідування занять можна змінити предмети. На початку кожного курсу дають повний перелік завдань, які буде необхідно виконати. Є відчуття більшої організованості і власної відповідальності за результат. В плані курсу все розписано і ніхто не може нічого змінити, особиста думка викладача ні на що не впливає. Всю інформацію по курсу та свої оцінки можна дивитися on line. За своїм логіном і паролем через інтернет, незалежно від того, де знаходишся, можна користуватися бібліотекою і величезною базою електронних книжок. Кожен також автоматично отримує свою електронну папку в системі, де можна зберігати дані і 500 сторінок безкоштовного друку. Оскільки в університеті було багато студентів-іноземців, працював спеціальний відділ редагування, куди можна було прийти зі своєю письмовою роботою і її допомагали виправити. Для підопічних студентів-магістрів кожного професора організовані кабінети з інтернетом, принтером, де можна в будь-який час працювати. Студенти одного куратора зазвичай спілкуються між собою, оскільки працюють переважно в одному напрямку, на якому спеціалізується куратор. Всі знають, хто чим займається. Основні заняття відбуваються впродовж двох семестрів, третій літній семестр – для прослуховування додаткових курсів, практик, стажувань або захисту наукових робіт, якщо це не вдалося зробити раніше. Такого чіткого розподілу занять на лекції та семінари як в Могилянці не було. Частина курсів були повністю лекційними, по них ми писали поточні тести і оцінку виставляли за їхньою сумою. Також були курси повністю практичні, на яких ми виконували завдання в комп`ютерних лабораторіях. Ми виконували багато проектів в малих группах і їх результати готували відповідно до вимог повноцінних наукових статей. Усі іспити зазвичай складались письмово, для бакалаврів загалом більше поширена система двох іспитів впродовж семестру, для магістрів – виконання проектів.

 

– Де ви оселилися? Як облаштували побут?

Ліза.

- Сірак’юз – це невелике місто в регіоні Великих Озер. Житло там ми знайшли і зарезервували через інтернет ще перед виїздом з Києва. Більшість студентів там винаймає житло приватно, бо за університетські гуртожитки занадто висока плата. Молодь їздить переважно на велосипедах, на велосипедних парковках біля університету яблуку ніде впасти. Ми теж собі одразу купили велосипеди і всюди на них їздили. Хвилин за 10 доїжджали від дому до університету. По всьому місту були велосипедні доріжки, там проводили цілу кампанію, щоб розвивати цю інфраструктуру, до якої були залучені й студенти.

У великих містах як у Нью-Йорку чи Вашингтоні також всюди були станції, де можна було взяти напрокат велосипед (bikesharing). Дуже добре, що там є ця можливість. Довелося звикати до того, що не всі звичні нам продукти можна було купити. Ми переважно купували м`ясо, овочі на фермерських ринках, готували і брали їжу з собою в університет, тому що на кампусі їдалень чи звичних нам кафе не було. Нам сподобалися фермерські ринки, там були якісні продукти і ціни навіть нижчі ніж в супермаркетах. В місті і на університетському кампусі ми почувалися доволі безпечно. В університеті була своя поліція, якщо траплялись інциденти на зразок крадіжки велосипеда, всім одразу про це повідомляли електронкою. У нас був також вільний доступ до спорткомплексу з басейном, тренажерною залою, тенісними кортами.

 

– Яким було ваше коло спілкування?

- З нами навчалися студенти з різних країн – з Індії, Китаю, Росії, Білорусії.

Найбільше ми здружилися зі студентами-американцями трохи старшого віку за нас. Наші однолітки своєю поведінкою та інтересами більше нагадували школярів, тому нам з ними було не дуже цікаво. З дорослішими людьми нам було цікавіше спілкуватися, вони цікавились різними речами, серед іншого й Україною і тим, як живуть українці. Ми ніколи не відчували до себе упередженого ставлення як до іноземців. Ми звичайно цікавилися, наскільки правдиві стереотипи про американців, але зрозуміли, що студенти під них точно не підходять. Звичайно, траплялися різні люди, але нам переважно щастило на друзів. Мені дуже сподобалося, що люди там не залежні від того, що скажуть чи подумають інші і почуваються набагато вільніше. У нас дівчата перед тим як вийти в магазин макіяж роблять і вдягаютсья спеціально, а у них не проблема піти в супермаркет в піжамі, або пісеньки на вулиці співати і ніхто цим не переймається. – Чи вдалося поїздити країною? Дар’я. Так, ще перед початком навчання нам вдалося з`їздити на Ніагарський водоспад, до Нью-Йорка, Бостона. Найбільше часу на подорожі було на літніх канікулах, які тривали з початку травня до останнього тижня серпня. Були в Чікаго, відвідали багато музеїв у Вашингтоні, їздили на Північ, а також до Атлантичного океану. Загалом побачили з десяток штатів і склалося враження, що вони відрізняються як окремі країни. Вдалося побувати і в Мексиці.

 

– Які відчуття після повернення додому?

Дар’я.

- Постійно хочеться спати J. Важко пристосуватися до зміни часу. Відчувається, що Київ все-таки велике бетонне місто з дуже швидким темпом життя.

У Сірак`юз було інакше, там в будь-який час можна було прогулятися, поїздити на велосипеді, побігати, піти до озера. В міському парку можна було запросто побачити білку чи оленя. Ми не очікували від Штатів чогось надзвичайного чи особливого, тому доволі легко адаптувались до перебування там, а зараз нормально повертаємось до нашого звичного життя. Не думаю, що в них все добре, а у нас погано. Частину тих проблем, які є в нашій країні, вони вже вирішили, але багато є інших.

Ми займаємось своїм життям, а вони – своїм.

 

Розмовляла Катерина Лизогуб, студентка ФСНСТ-1

© 2012-2018 Національний університет «Києво-Могилянська академія»
вул. Сковороди 2, Київ 04070, Україна
OSense O-Sense