За що можна любити Могилянку

За що можна любити Могилянку?

Тепер, коли я вже бакалавр, я думаю, що маю право з висоти своєї дзвіниці зробити якісь висновки.

Коли я закінчив школу, вибір у мене був величезний - по суті, я міг вступити без іспитів (а ЗНО тоді не було) в будь-який ВНЗ країни, але за якимось дивним збігом обставин я вступав до Могилянки, де вступні тести здавати все-таки довелося. Тоді я не мав якихось чітких уявлень про те, чим хороша Могилянка і чому туди можна хотіти, а зараз маю і хочу поділитися - можливо, я допоможу комусь зробити вибір.

Отже, за що ж можна любити Могилянку ...

1. Ставлення до корупції

Це, мабуть, найбільш прагматичне, але в той же час і те, що найпростіше описати, бо є найбільш очевидним. Скажімо так, я провчився 4 роки на, напевно, найпрестижнішому факультеті, на якому вартість контракту більша, ніж на всіх інших спеціальностях, і де, по ідеї, гроші повинні б заправляти, але при цьому я не дав жодного хабара, не отримав ні найменшого натяку на те, що треба б цей хабар дати і не чув, щоб хтось із студентів це робив.

Та мені страшно уявити, що було б, якби я спробував тут комусь гроші сунути!

Правда, якщо для вас це мінус, то далі можете не читати, і краще б вам забути про існування цього університету.

2. Свобода

Часто буває, що я приходжу додому і в мене запитують: «Там на Майдані якийсь «фестиваль студентів». І Могилянка теж бере участь, вам сказали туди йти? ». І ось, суть саме в тому, що тут нікому не говорять, куди йти (у хорошому сенсі цих слів). Я маю на увазі відсутність тиску з боку адміністрації. Нам не говорять за кого голосувати, куди ходити, куди не ходити. Нас не знімають з занять і нікуди не заганяють. Бувало, що студенти відкрито виступали проти позиції адміністрації і ці виступи приносили результати.

3. Могилянський дух

Могилянка - це досить маленький університет (десь 3500 студентів). Це дозволяє знати всіх і, в той же час, постійно знайомитися з кимось новим. Батьки постійно запитують у мене: «Ну як там у вас в групі? Хороші стосунки?». А справа-то в тому, що ні у мене, ні у кого іншого, з першого курсу коло спілкування не обмежувалося одногрупниками. У нас на юрфаку на кожному курсі бакалаврату по 3 групи, але цей поділ досить умовний, тому що всі ми спілкуємося один з одним кожен день і часто ходимо на заняття з іншими групами, якщо це потрібно. Але і це не межа - йдеться про спілкування між курсами і навіть факультетами. Люди з інших університетів часто дивуються, як ми тут в Могилянці умудряємося всіх знати. І це добре, бо тут ти не відчуваєш себе чужим. Навіть якщо у тебе немає пар, ти можеш сміливо туди їхати і не сумніватися, що знайдеш, з ким провести час. Все це дає підстави багатьом говорити про існування «могилянського духу». Дати йому визначення або описати досить важко, але як би там не було він є. Виходить, що Могилянка - це не просто кілька корпусів, книжки, лекції та семінари. Це не те місце, куди ти приїжджаєш, щоб відсидіти на семінарі і скоріше втекти, але те, де засиджуються до останнього метро або довше.

4. Вибір

Мабуть, найцікавіше, на що можна звернути увагу саме в процесі навчання - це можливість вибирати. Мій декан любить повторювати, що у нас на факультеті стільки спеціальностей, скільки і студентів, хоча формально всі вчаться за однією спеціальністю - правознавство. Тут є частка іронії, але не можна сказати, що це повністю неправда. Значну частину предметів, які ми вивчаємо, ми обираємо самостійно. Є певна база, яку вчать усі, а далі - як душі завгодно. Це знижує ризик помилитися у виборі професії, тому що ти можеш змінювати напрям протягом навчання. При цьому можна брати дисципліни навіть із інших факультетів. Я знаю багатьох економістів, які слухали судову медицину, а є й юристи, які слухають імідж, PR і різні курси з психології.

5. Життя

Моє навчання тут ніколи не зводилося тільки до навчання - тут є всі умови для того, щоб потім розповідати правдиві байки про своє насичене студентське життя. Тут я почав грати в КВК, навчився грати на гітарі і почав виступати, організовував концерти і вечірки, вів ефіри на радіо, знайшов застосування своїм навичкам зйомки і монтажу відео і так далі. Загалом, тут є простір для самореалізації і цьому сприяє, зокрема, й невелика кількість студентів, тому що якщо ви тут вчитеся, то швидше за все у вас вже є знайомий фотограф, гітарист, барабанщик, художник, оператор, ведучий, дизайнер, а якщо досі немає, то в будь-якому разі є знайомий, який вас познайомить з потрібною людиною. 

6. Українськість

Могилянка - це університет з позицією. І наявність цієї позиції забезпечує певну єдність всередині. Не пригадаю, щоб при згадці якогось іншого університету можна було уявити його ставлення до того чи іншого явища. Могилянка - насамперед, український університет - і всі це знають. Тут підтримують те, що добре для України, і протестують проти того, що їй шкодить. Якщо ви любите Україну і хочете щось зробити для її благополуччя, то кращого місця для навчання просто не знайти.

 Віталій Пустовий, випускник Факультету правничих наук

5 причин не вступати до Могилянки :)

5 причин не вступати до Могилянки :)

1. Страх

Якщо боїтесь, що наше чудове МОНКС знизить рівень акредитації або й закриє один із найкращих ВНЗ країни, що має за плечима підтримку ого-го яких спонсорів, крутих зарубіжних дядечків-учених і не менш крутих випускників (та ще й при цьому 3000 з лишнім її студентів будуть сидіти і мовчати) - вам не сюди. 

2. Лінь
Особисто я - найлінивіша людина у світі, яка все робить в останній момент. В Могилянці забула це слово (щоправда лише на час навчання).  Не знаю, може це специфіка правничого факультету, чи це поширюється на всі факультети - вам потрібно буде працювати (дуже-дуже-дуже багато). І для мене, як для людини, якій в школі було ліньки прочитати 2 параграфи з біології, - це був шок. 
У мене є однокурсниця, яка чесно зізналась, що купила свою золоту медаль. І, знаєте, вона почала вчитись, прогрес досить помітний. Одним словом, якщо ви звикли "купувати" - не вступайте до Могилянки.

3. Заангажованість
Всі кажуть, що НаУКМА - дуже незалежний  університет. Брехня. Практично кожен, хто тут навчається - заангажований тим могилянським духом (а він існує, повірте) і якоюсь особливою ідеєю. Найпростіші приклади:

ось такі пости.

І якщо ви не готові заразитись цим "вірусом могилянськості" - обходьте нашу приймальну комісію 9-ю дорогою.

4. Якість освіти
Моя цьогорічна практика в суді, виявилась корисною не так з точки зору набуття якихось професійних здібностей, а тому, що я проходила її з представниками інших найкращих ВНЗ України (по правничій спеціальності): Одеською академією, Харківською юридичною академіє та Львівським університетом ім. Франка і від них дізналась багато нового. Як тепер пам’ятаю діалог з хлопцем з університету Франка:

Він: "А правда, що у вас там з 3-го курсу можна самому вибирати дисципліни, які хочеш вивчати?"
Я: "Правда, але взагалі-то вже з першого курсу можна."
Він: "А на семінари ходити з іншими групами, якщо зі своєю не зміг теж можна?"
Я: "Ну звісно, а у вас хіба не так?"
Він: "О_О. Та де. Це ж би якийсь бордель почався".
Кожному своє, як то кажуть.

Якщо подобаєтсья вчитись за старою доброю, постійною, стабільною (xD) системою - у КМА вам не сподобається. 


5. Могилянка вже не та
Такий аргумент часто можна почути від старших, які вже начебто зневірились у цьому виші. Тепер він бо, бачте, не такий хороший, як раніше. Хоча б тому, що немає вступних тестів, а приймають за загальними результатами ЗНО. І люди, які все життя мріяли вступити до Могилянки, вчились у колегіумі при ній же, не можуть цього зробити, бо їм "не пощастило на тестах". Або ще так: тепер сюди лізе абихто з високими балами. І так воно і є. Якщо ви чекаєте від КМА якогось привілейованого товариства, якихось особливих правил - ні-ні, тут такого немає, не шукайте, не вступайте. Тут вчаться прості люди, але хворі тим вірусом "могилянськості", про який я вже писала вище.

Олеся Михайленко, студентка Факультету правничих наук

Могилянські філологи

10 причин вступати на бакалаврат філології в НаУКМА (а не деінде)

Читайте також: Що таке філологія і з чим її їдять? Хто такі філологи і де їх шукати?

1. Вас візьмуть за знання, а не хабар. Хоча на контракт вас візьмуть з меншими знаннями, але без них уже не випустять. Більшіть моїх однокурсників змінилися ментально. На моєму курсі не було таких, що ставилися до навчання зневажливо. З легкістю - можливо, утім, атмосфера надихає працювати. Це важливо.

2. Вас навчать читати й говорити англійською. Без цих навичок - прощавай майбутнє. 

3. Філологія - чи не єдина спеціальність, яку обслуговує три профільні кафедри: мови, мовознавства, літературознавства. Можна рухатися в одному напрямку, звісно, та все ж екстенсивність нікому не завадила. Я знаю і про палаталізацію, і про квір-студії. Між іншим, на 2-му курсі ви писатимете роботу з мови, на 3-му - з літератури, а на 4-му - з чого хочете. Свобода!

4. Серед ваших викладачів буде випускниця Сорбонни - Огаркова; директор видавництва - Семків; засновник Літакценту - Панченко; лауреати Шевченківської премії - Моренець і Агеєва. Як і викладач фольклористики Шевчук: без її курсу з'ясування що до чого в нашій культурі потребує 10 років, з її - одного триместру. 

5. На кафедрі укрмови вам викладатиме соціолінгвіст Масенко. Ви доторкнетеся до легенди, чесне слово. Гаразд, у істориків (якщо ви все ще вирішуєте, ким стати) теж є легенда - Яковенко. Утім, вона також колишній філолог!

6. Частина викладачів буде байдужа до вас. Попри все, вони перечитають кожне ваше есе й пояснять, де ви недобачили й де у вас є сильні сторони. За ці роки я настільки полюбив писати наукові роботи, що без них не уявляю собі науковий процес. Жодних рефератів, завантажень з нету й аналогічної бюрократії. Уміти подумати й висловити свою думку - це майбутнє не тільки для філолога. 

7. Більшість випускників, якщо в них є мотивація, мають класну роботу. І філологія - це такий фах, що куди не підеш - все одно "за фахом". 

8. Після бакалаврату філології жодний твір, фільм або пісня не буде "звичайною". Уже на третьому курсі ви будете майстрами деконструкції й зможете дивувати людей здатністю бачити алюзії, читати підтексти. Люди з "того" світу (реального) можуть вважати ці знання зайвими, утім, тільки тому, що їм ці знання недоступні. Більшого задоволення, ніж від можливості розібрати все по поличках, не може бути. Це і є життя.

9. Ви читатимете не якусь пострадянську макулатуру, а хороші якісні тексти, тому що, на відміну від інших вишів, наші викладачі розвиваються, а не читають один той самий курс з папірця останні 30 років. Виїжджаючи за кордон, ваша освіта нічим не поступатиметься іноземній. Або й буде кращою. Я гарантую!

10. Варто пам'ятати, що засновники та одні з найактивніших розбудовників КМА - це філологи (наприклад, Моренець, Іванюк, Брюховецький).

Як і всі європейські виші, НаУКМА в центрі має кафедру літератури. Принаймні, після декількох років навчання вам здаватиметься, що це так.

Сергій Терещенко, випускник Факультету гуманітарних наук