Новини

Відбувся круглий стіл «Історія як зброя у зовнішній політиці Росії»

 

17 березня у Могилянці відбувся круглий стіл «Історія як зброя у зовнішній політиці Росії». На початку зустрічі присутніх привітали Аргіта Даудзе, Надзвичайний та Повноважний Посол Латвійської Республіки в Україні, та Андрій Мелешевич, президент НаУКМА. Головними спікерами зустрічі стали Андіс Кудорс, латвійський експерт, керівник Центру досліджень політики Східної Європи та Володимир В’ятрович, голова Українського інституту національної пам’яті.

 

Аргіта Даудзе зауважила, що історія є однією з найважливіших складових національної ідентичності, ідентичності країни, проте може бути використана для політичних цілей.

 

На думку Андіса Кудорса, для кожної країни дуже важливий позитивний зовнішній імідж, але Росія псує свою репутацію. Як приклад експерт навів промову Володимира Путіна 2005 року, в якій він зауважив, що розпад Радянського Союзу – головна геополітична катастрофа новітньої історії. Таким чином, наголосив експерт, можна побачити, що кремлівська міфотворчість разом з ідеєю «російського світу» існувала вже у 2000-х, ця пропаганда в медіа була вже тоді. Одна з головних тез доповіді Андіса Кудорса полягала у тому, що історія та культура в Росії була «сек’юритизовані». Під сек’юритизацією експерт має на увазі процес, за якого певне питання з будь-якої життєвої сфери перетворюється на проблему національної безпеки. «За допомогою сек'юритизації певного питання стає можливою мобілізація суспільства; сек’юритизація стає методом суспільної консолідації», – зауважив Андіс Кудорс. На думку експерта, в Росії не відбувся процес десовєтизації, тому сьогодні ми можемо спостерігати спотворене використання певних історичних наративів. Кремлівська пропаганда легко використовує наративи нацизму та фашизму, адже вони досі залишаються для неї відкритими. За словами експерта, саме через те, що пропаганда працює через афективну, емоційну реакцію, вона настільки сильно діє на людей. Оскільки основна цільова аудиторія російської пропаганди – російськомовні та «етнічні росіяни», одним з дієвих методів стає контроль наративів, в тому числі історичних. Андіс Кудорс також розповів про особливості російсько-латвійських стосунків. Російська позиція щодо Латвії схожа на її ставлення до України: російська пропаганда стверджує, що Латвія була створена 1991 року, хоча насправді остання отримала державність 1918 року. За словами експерта, в Латвії вже досить довгий час відбуваєтсья процес соціальної та етнічної інтеграції, який Росія не визнає, намагаючись його дезінтегрувати.

 

Підсумовуючи свою доповідь, Андіс Кудорс ще раз наголосив на тезі про те, що Росія сек’юритизувала культуру та історичну інтерпретацію за допомогою медіа та недержавних організацій. На питання про те, що робити в цій ситуації, експерт відповів: «У Латвії, як і в Україні, існує досить багато проросійських медіа, тому конче необхідно розвивати серед населення критичне мислення». На його думку, одним з кроків до цього буде навчання дітей адекватного аналізу медіа та інформації, яку вони отримують.

 

Володимир В’ятрович, голова Українського інституту національної пам’яті презентував присутнім стислу, але інформативну доповідь на тему історичних міфів в інформаційній війні проти України. Свою доповідь Володимир В’ятрович розпочав із зауваження про те, що термін «гібридна війна», який використовується на позначення сучасної війни на сході України, насправді не є новим явищем. Подібний термін правомірно вживається стосовно ситуації в Україні 1918 року, у 1939-1940-х рр. в Балтійських країнах, у Східній та Центральній Європі після ІІ Світової Війни. Переходячи до історичних міфів, що використовуються в кремлівській пропаганді, історик зауважив їхнє активне покликання на минуле – до Російської Імперії та Радянського Союзу. У своїй доповіді науковець виділив кілька міфів. Перший полягає у тому, що українського народу ніколи не існувало, його вигадала влада Австро-Угорщини. Натомість існує лише російський народ з трьома розгалуженнями. Цей елемент міфу у радянські часи перетворився на міф про три братні народи. На думку експерта, цей міф активно використовується прокремлівськими націоналістичними силами, але також присутній і в державній пропаганді. Історик також зауважує, що термін «Новоросія», який вживає кремлівська пропаганда, є типово колоніальним та імперським і натякає на те, що Росія «відкрила» українські терени. Недарма термін нагадує такі колоніальні назви як Нова Британія чи Нова Голандія.

 

Другий міф передбачає монополію Росії на спащину Київської Русі. Сьогодні цей міф використовується задля делегітимації України та ствердження того, що в Україні ніколи не було державності. На думку Володимира В’ятровича, цей самий міф було використано як аргумент для анексії Криму. Окрім спадщини Київської Русі, кремлівська пропаганда також використовує радянські історичні міфи, які тримаються на стовпі радянської ідентичності та підживлюють російську агресію стосовно України.

 

Третій міф стверджує радянську ідентичність через святкування Великої Перемоги. Радянське травневе свято стає головним державним святом та втілює радянський міф. Червона армія у цьому міфі відіграє роль певного об’єднувача проти спільного єдиного ворога, своєрідного плавильного казана, який сприяє формуванню радянської ідентичності. На думку історика, шістдесятий ювілей Великої Перемоги, що святкувався 9 травня 2005 року, засвідчив, що ця дата є не просто даниною історії, а справді ідеологічним святом. Відтак, стає зрозумілим наступний міф про те, що сучасна війна проти України є лише продовженням боротьби проти фашистів, а не агресією стосовно сусідньої країни. Так само актуальним Володимир В’ятрович вважає міф про Велику Перемогу для пропаганди в Європі. Останній має на увазі монополізацію перемоги у війні Червоною Армією, тобто перемогу тільки за рахунок росіян. «Перемога над нацизмом, – зауважує В’ятрович, – стає індульгенцією сучасності (ми не можемо бути фашистами, адже ми звільнили світ від Гітлера)». У такому випадку, російська пропаганда розділяє весь світ на фашистів на антифашистів, де Путін (так само як і Сталін) виступає головним антифашистом.

 

Підсумував свою доповідь Володимир В’ятрович словами про те, що сучасна російська пропаганда використовує старі імперські та радянські міфи, щоб формувати не тільки минуле, а й теперішнє і розвивати майбутнє Росії та сусідніх держав. Відтак, щоб протистояти цій пропаганді, ми маємо протистояти і цим міфам.

Анастасія Дзюбан, студентка ФГН

 

На фото:Володимир В`ятрович, Аліна Шпак, Адріс Кудорс

 

© 2012-2019 Національний університет «Києво-Могилянська академія»
вул. Сковороди 2, Київ 04070, Україна
OSense O-Sense