Новини

Роман Петров: Могилянка має готувати фахівців, які будуть готові завойовувати європейський ринок

 

Міжнародний науково-практичний семінар «Набрання чинності Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Перші висновки та виклики на майбутнє» організувала у межах днів науки-2016 кафедра міжнародного права і спеціальних правових наук.

 

Фахівці з України, Росії, Бельгії, Грузії обговорили політичні, юридичні та економічні наслідки перших років дії Угоди про асоціацію між Україною і ЄС; проаналізували майбутні виклики впровадження глибокої і всеосяжної зони вільної торгівлі між Україною і ЄС; обговорили досвід імплементації Угоди про асоціацію між Грузією і ЄС та відносини між Україною і РФ.

 

Результати семінару прокоментував один із його організаторів, завідувач кафедри міжнародного права і спеціальних правових наук, проф. д.ю.н., PhD (Велика Британія) Роман Петров.

 

- Угода про асоціацію між Україною та ЄС вже діє і в частині політичній, і в частині економічній, тому ми можемо говорити і про висновки, базовані на результатах перших років її дії, і про виклики, які очікують Україну в ЄС.

На семінарі ми зібрались в досить невеликому колі фахівців, які займаються проблематикою співробітництва ЄС та України. Крім українських фахівців, у нас була науковець з Грузії, професор з Бельгії, який є фахівцем у питанні відносин ЄС та України, представниця школи права Європейського Союзу з ЛНУ ім. Івана Франка, а також наш колега з Московського юридичного університету імені О. Кутафіна Обговорення було дуже цікавим, оскільки були представлені думки і українських, і російських, і європейських фахівців.

Відразу хочу зауважити, що фактично, Європейський Союз вже рік надає українським підприємствам привілейований доступ до свого ринку (результат компромісу між ЄС, Україною та РФ взамін за відтермінування вступу в силу положень УА про ЗВТ), тому можна говорити, що поглиблені і всеохоплююча зона вільної торгівлі між Україною та ЄС вже працює як мінімум рік.

 

На жаль, Україна значною мірою не використовує ті можливості, які надаються Угодою – причому, не лише можливості економічні, але й політичні.

Наприклад, за УА передбачено створення спільної інститутції Ради Асоціації (яка формально вже створена), проте за цей рік Рада збиралася на засідання лише один раз і, фактично, ніяких суттєвих, серйозних рішень ще прийнято не було. Це сумно, адже було багато сподівань на її діяльність, очікувань, оскільки її рішення мають обов'язкову силу і для України, і для ЄС, особливо для української правової системи. А зараз перед Україною постало ціле коло питань – наближення українського законодавства до стандартів ЄС, співробітництва сферах політичній, економічній, правовій. ..

З іншого боку, не потрібно очікувати, що весь потенціал Угоди про асоціацію буде використовуватися з самого початку і відразу на 100%. На це є об’єктивні причини: триває (і вимагає величезних ресурсів) збройний конфлікт з Російською Федерацією, йде процес реформування держави – теж повільно і важко. Я хочу підкреслити: Угода – це не квиток до салону краси, за яким можна прийти, взяти якнайбільше і нічим не перейматися. Тут потрібно змінити наше розуміння цього питання: ми перейшли до нового формату взаємодії з Європейським Союзом. Хоч Україна поки що і не стала членом ЄС, тому не може мати всі привілеї, передбачені членством, але ми вже маємо певні права і обов’язки - як і Європейський Союз по відношенню до України, до речі.

Мотивацію ЄС також потрібно розуміти і враховувати: . Європейський Союз переживає зараз багато криз, на які витрачає багато ресурсів, - ви знаєте, які це кризи.

Крім того, ЄС також зацікавлений в захисті своїх виробників і своїх підприємств, тому що це є економічна основа добробуту. В цьому сенсі УА закладає певний конфлікт: більше дешевої продукції з України чи використання природних ресурсів зі Сходу можуть погіршувати стан виробників ЄС.

Тому існують певні обмеження доступу нашої продукції на ринки ЄС, певні квоти, і хоч це багато хто критикує, маємо розуміти: ЄС не може дозволити доступ до своїх ринків без обмежень. Для українських виробників це величезний виклик для власного звитку: враховуючи той факт, що російський ринок для нас закритий, наше завдання - поліпшувати власні стандарти, власні умови виробництва, робити нашу продукцію дешевшою, але якіснішою, конкурентоспроможніщою і пробиватися з нею на європейський ринок. Крім того, українська діпломатія має боротися за розширення і перегляд квот української продукції в ЄС. До речі, це можливо в рамках Ради Асоціації, про яку ми вже говорили.

Тому я за те, щоб поступово просто змінювати розуміння сенсу Угоди: наші стосунки з Євросоюзом – це ще далеко не шлюб, але вже добрі партнерські відносини.

Окремо хотів би сказати про доцільність розгляду міжнародного досвіду. Скажімо, в Україні люблять звертатися до позитивного досвіду Грузії, де реформи були проведені дуже швидко, і всі побачили негайний результат. Подібні реформи були і в Чехії, Польщі, Словаччині.

На мою думку, нам потрібно відходити від прикладу однієї країни. Історія України демонструє, що інтенсивний, інноваційний розвиток держави відбувався тоді, коли її двері були відчинені для іноземних фахівців. Цей процес я б назвав взаємонавчанням, взаємозбагаченням – українці також їдуть за кордон, навчаються і працюють там, здобувають досвід. Коли я був у Братиславі, мені приємно було побачити на одному з будинків меморіальну табличку, яка засвідчувала, що тут жив і навчався Григорій Сковорода – великий українець і могилянець. …

А Грузія нам показала приклад того, як змінювати країну швидко. Хоча, грузинський досвід, хоч і корисний, не унікальний. Чому у нас недостатньо уваги до досвіду Молдови? Також можна взяти приклад з Польщі, яка за 10 років з відсталої околиці стала одним з геополітичних лідерів Європи.

 

Окрема, дуже цікава і дискусійна частина роботи нашого семінару – аналіз викликів, які постали перед Україною у зв’язку з дією Угоди.

Їх доволі багато, і ми навіть не мали можливості обговорити їх всі. Почнемо зі сфери політичного співробітництва. По-перше, на сьогоднішній момент зміст Угоди вже не відповідає сучасному стану відносин між ЄС і Україною. Угоду було створено і парафовано весною 2013-го року, на той час реалії наших відносин і з ЄС, і з Росією були абсолютно іншими.

Більш того, ті фахівці, які вели переговори щодо Угоди про Асоціацію, вважали, що Україні вдасться встановили зону вільної торгівлі з ЄС та при цьому зберегти свою участь в зоні вільної торгівлі з РФ, чого – як ми бачимо, не трапилось.

 

Якби у 2013 році можна було б передбачити, скажімо, збройні і торгові війни з Росією - зміст Угоди був би інший. Тому вже є потреба перегляду деяких положень Угоди про асоціацію.

Другий виклик постав перед нашою правовою системою: ми маємо забезпечити наближення національного законодавства до права ЄС та запровадити ефективну імплементацію всієї УА. Зараз цей процес тільки розпочався. Я особисто і викладачів Могилянки беруть активну участь в цьому процесі (в рамках експертної ради комітету європейської інтеграції ВРУ).

Ще один виклик – це реформа української судової системи та здатність суддів застосовувати ждерела міжнародного і європейського права в своїх рішеннях.. І одне з найгостріших питань - це скоріша ратифікація Україною Римського статуту (статуту Міжнародного кримінального суду). Це є обов’язком України відповідно до УА.

Наступний виклик. Потрібно розуміти, що ЄС вже шукає шляхи подолання кризи і відновлення партнерських стосунків з РФ і з новим регіональним гравцем – Євразійським економічним союзом. Нам потрібно розуміти безальтернативність такого шляху і готуватися до цього. Зовнішня політична доктрина України має також його враховувати.

Нас чекає дуже цікавий геополітичний пасьянс: коли все ж, рано чи пізно, політичні і еконмічні відносини ЄС з РФ відновляться, інтереси України і українців, зокрема, економічні, мають бути захищені.

Як сказав наш російський колега під час семінару, розворот РФ на Схід, який так пропагував президент Путін, так і не відбувся. Це викликало велике розчарування в експертних колах Росії; високопосадовці Росії лише зараз, і то дуже неохоче, публічно це визнають. ЄС залишається основним партнером для РФ. Тут є позитив для України, тому що така жорстка позиція ЄС щодо анексії Криму і війни на Сході України незмінна, і з нею має рахуватися і РФ.

 

Ну і останній, дуже серйозний виклик - це сама подальша робота зони вільної торгівлі Україна-ЄС.

Відповідно до УА Україна і ЄС мають поступово знижувати рівень митного захисту власної продукці, українськи виробники мають використовувати повністю наші квотні можливості (квоти на доступ українських товарів і послуг до ринків ЄС).

І, головне, ми маємо бути конкурентоспроможними: щоб завойовувати нові ринки, нам потрібно відходити від сировинної складової експорту і переходити до товарів переробки та послуг. До речі, саме вони не підпадають під дію квот, запроваджених ЄС.

 

Особливо хочу акцентувати надання послуг, як частини європейського ринку. Тут Україні потрібен великий інтелектуальний потенціал і тут, логічно, є зв’язок з тим, чим займається Могилянка. Ми маємо готувати фахівців, які будуть готові завойовувати європейський ринок.

Як я бачу, майбутнє - за професійними послугами. Першими можливостями для України на думку тут спадають сфера ІТ, консалтинг. Але ми маємо пам`ятати, що існують інші дуже цікаві напрями послуг - наприклад, медичні послуги. Чому Україна не може бути центром медичного туризму в Європі ? Неформально, несистемно це вже відбувається, але галузь має величезний потенціал розвитку.

Логічно додати транспортні послуги, адже Україна може і мусить використовувати переваги свого виключно зручного географічного розташування. Ми вже знаємо про початок роботи «Великого шовкового шляху» з Китаю до Європи.

Не треба недооцінювати кулінарний напрям. Знаєте, я оптиміст, і я радію, коли бачу, що полиці українських магазинів заповнюються, скажімо, натуральними соками у яскравих упаковках – продукцією фермерів із Західної України, і це цілковито конкурентоспроможна на європейському ринку продукція. Це відбувається на очах: фермери змінюють себе, своє ставлення до клієнта, до ринку, до технологій виробництва. Саме з такого малого починається розвиток, зміна системи, зміна координат.

Ще один цікавий кластер - освітні послуги. Тут Могилянка могла би пропонувати цікаві курси, співпрацювати із західними вишами, - ця сфера теж має величезні можливості. Але нам потрібно дуже наполегливо працювати, бути інноваторами: де наші дистанційні курси, учбові поїздки і проекти по наукових публікаціях – де наша агресивна стратегія підвищення рейтингу університету?

 

Україна має величезний людський потенціал – а у сучасному світі це ресурс номер один. Більш того, якість цього людського потенціалу в Україні однозначно змінилася на краще – суспільство стало активнішим, відповідальнішим.

Важко говорити за всю Україну, але в освітній сфері, думаю, «точку неповернення» ми вже перейшли. Люди вже розуміють, якими мають бути реформи у цій галузі, якими шляхами досягти цілей цих реформ.

Існують певні індикатори: скажімо, рівень корупції в освіті вже значно нижчий, рівень толерантності до неї у суспільній свідомості теж суттєво понизився. До Революції гідності можна було почути в транспорті, як студенти обговорюють, у якому виші дешевше скласти залік чи іспит. Зараз я такого тривалий час вже не чую. Але нам потрібно продовжувати рух, бо зупинятись небезпечно.

 

Підготувала А.Коцюбинська

 

 

© 2012-2019 Національний університет «Києво-Могилянська академія»
вул. Сковороди 2, Київ 04070, Україна
OSense O-Sense