Новини

Любомир Гузар: Ми повинні старатися будувати добрий світ!

 

Нещодавно, на запрошення студентів, Києво-Могилянську академію відвідав Любомир Гузар – Верховний Архієпископ-емерит УГКЦ, член Ініціативної групи «1 Грудня», одна з найшанованіших постатей у суспільному та релігійному житті України. Послухати гостя прийшли студенти, викладачі, випускники Могилянки, представники релігійних громад.

Владика відразу запропонував провести зустріч у форматі запитань-відповідей.

Нижче – короткі тези цієї зустрічі.

 

 

… Які людські якості я ціную понад усе? Це трудне і дуже теоретичне питання. Бачте, я ніколи не бачив, щоб чесноти ходили по вулиці. По вулиці ходять люди. Отже, яких людей я радо зустрічаю? Головне – чемних, людяних, тих, які з повагою ставляться до своїх ближніх. Така пошана до людини. Розуміється, також хочеться, щоб людина говорила правду, щоб щиро говорила – так, як бачить, як сприймає.

… Я мав нагоду багато подорожувати і зустрічати багатьох людей. І переконався: коли я старався ставитися до людей з повагою, шануючи їх, говорити з ними, як рівний з рівними – назагал, люди відповідали тою самою монетою. Якщо людина добра, чесна – це відразу відчувається у спілкуванні. Навіть коли така людина говорить неприємні речі, – це не сприймається, як образа: ви розумієте, що ця людина хоче послужити вам, інколи у нелегких ситуаціях. Адже людину пізнаємо у спілкуванні.

…У спілкуванні треба дуже числити на Божу поміч. Є люди, різні у спілкуванні - згірдливі, нелюдяні… Ми справді повинні бути готові, в міру наших можливостей, приймати різних людей. Скажу відразу: це далеко не легка справа – приймати різних, не завжди добрих. І, замість проклясти, за них треба помолитися. Але, щоби це зробити, треба дуже уповати на Божу поміч. Бо, бачте, наше спілкування з людьми – це не такий собі простий акт. Це надзвичайно важлива частина нашого існування. І думати, що ми самі, люди, нашими скромними силами, можемо розв’язати будь-яку ситуацію – це трошки забагато.

…Любити людей – значить бути готовими робити їм добро. Проблема емоцій – то є проблема бажання робити добро. Ісус Христос нас вчить: «Будьте милосердні, як милосердний Отець ваш небесний». Мусимо дякувати Богові за кожну людину, яка ставиться до нас гарно. А за ту людину, яка ставиться до нас вороже, треба собі сказати: «Боже, милостивий будь йому і мені!».

… Як прожити життя і залишитися людиною? Якщо не попробуєте – то не зробите. То не така проста справа. Треба старатися бути доброю людиною, дбати про те, чому нас вчив Ісус Христос – любити одне одного. Бажати один одному допомогти, зробити іншому добро, приємність. Це не вимагає якихось надзвичайних зусиль, це простенькі речі. Посміхніться людині! Одним словом, головне - бажати робити добро. Треба починати від малих речей – природного спілкування, створення довкола себе позитивної атмосфери. Є люди, з якими приємно бути. Ставлення до людей повинно бути позитивне. Тоді ми самі почуваємося краще.

… Якщо ми говоримо, що віримо в Бога, але не віримо в церкву, це значає, що хтось заронив у нас сумнів, повівся не по-християнськи. Якщо ми є віруючими – особливо коли ми є віруючими! – ми маємо говорити, працювати, поводитися згідно з Божими законами. Тоді люди повірять у церкву. Бо церква – це не машина, це люди, живі люди… Тому той, хто вірить у Бога, повинен так поводитися, щоби ніколи ні у кого не зародити сумніву. Пам’ятаймо слова Ісуса Христа про те, що краще б прив’язав собі каменя до шиї і впав у воду, аніж згіршив когось.

… Молоді люди позитивно наставлені до життя, і вони дуже відчувають, де є добро, а де зло. І вони прагнуть добра. Не думаю, що десь на світі є люди, які свідомо прагнуть зла, хіба що їх хтось свідомо ж зруйнував. Але назагал людина, починаючи від дитини, прагне добра. Вони тішаться і радо приймають добро.

… Треба старатися не зробити щось, що буде прикрим для іншого, а старатися творити добро. Коли бачите людину, запитайте себе: що я можу зробити, щоб їй було приємно? Так вчать нас духовні отці. Одним словом, давайте старатися позитивно дивитися на світ, бажати йому добра. А якщо бачимо, що щось неправильне діється, думаймо, що ми можемо зробити, щоби це виправити. Бо неправда, особливо несправедливість, дуже разить молодих людей, всяка погань прикра для молодих людей. … Людина повинна завжди бути позитивна наставлена. Що ж стається насправді, на жаль? Людина, дозріваючи, усвідомлюючи, що у світі багато є не дуже добрих речей, згоджується з тим. То недобре. Ми повинні старатися будувати добрий світ, не миритися зі злом!

… Для мене складним і суперечливим є питання моральних авторитетів. Людина повинна старатися робити добро. Хоча, людина залишається немічною і часом чинить помилки, робить щось не цілком досконало. За все своє довге життя я ще не зустрів ангела. Такого, щоб ніхто ніколи не згріщив. Але є певні особи, як-от митрополит Андрей Шептицький… Я багато від нього навчався, не лише читаючи його твори, але й уважно слухаючи людей, котрі його добре знали. Але я не кажу, що він є ідеал, що він ніколи не помилявся – він тільки людина. Також я мав нагоду спілкуватися з Яковом Гніздовським, маляром, якого я знав під час мого перебування в США та Італії. Мені подобався його спосіб думання, це дуже-дуже позитивна людина, з ним варто було бути поруч, щоб подивитися, як він ставиться до людей.

… З мого власного досвіду (цього мене вчили мої батьки) треба приглядатися до людей. Як люди поводяться, що вони говорять, бо це значною мірою віддзеркалює їх спосіб думання. І в той спосіб вчитися. Я не кажу, що ви зустрінете ангела, але дуже багато навчитеся , будете здивовані тими людьми, що навколо вас, і у вас зродиться бажання наслідувати їх. А, з іншого боку, як щось побачите негарного, нечесного, нечемного – будучи критично думаючим єством, відкидаєте те, що вам не подобається, що вас разить. Це дуже важливий спосіб виховання. Знаєте, стратити життя на те, щоб знайти моральний авторитет? Шкода…. Не тратьте життя на те. Приглядайтеся до тих, хто є навкруги вас.

… Треба бути дуже обережним, щоб не зполітизувати церкву. Іноді говорять, що ми мусимо мати єдину церкву, і тоді буде сильною держава, або що ми повинні мати державну церкву ... Ні, ми повинні підійти (до цього питання) інакше. Ми сьогодні, на жаль, - поділена церква. За часів князя Володимира була одна церква, але вона поділилася, зараз їх чотири. Якщо ми хочемо бути добрими християнами, якщо ми хочемо мати церкву, яка є дійсно церквою, а не відомством держави, то мусимо старатися жити по-божому. То значить, перш за все, шукати єдності. Ісус Христос виразно встановив лише одну церкву. Ми ж маємо бути, перш за все, християнами. Звертаю увагу: християнами, не католиками чи православними. Ми, прагнучи бути добрими християнами, мусимо по-християнськи жити, і трактувати церкву по-християнськи, і старатися, щоб церква була справді церквою, а не світським політичним відомством. То абсолютно недопустиме.

… Все, що діється – діється з Божої волі або Божого допусту. Коли Господь Бог щось допускає – маємо розуміти: все, що зі мною діється – не є на мою муку, але Господь Бог, у не завжди для нас зрозумілий спосіб, дозволяє, щоби ставалися ці речі. Те, що з нами стається, може бути для нас неприємним зараз, але все, що від Бога походить, є на добро. Бог є добрий батько. І Ісус Христос прийшов на землю, щоб нас у цьому переконати. Якщо Господь Бог свого Сина послав, щоби той віддав своє життя за нас – це є поважний доказ того, що Бог любить нас.

… Все, що діється сьогодні в Україні, великою мірою є наслідком радянського режиму: люди не вірять одне одному, бояться одне одного … Народ не знищили, народ залишився, але людей дуже поранено. Ми ще не цілком пробудилися. Революція Гідності була початком цього пробудження. … Наше велике завдання – допомогти оцьому поколінню, яке сидить зараз (в університетській аудиторії), щоби воно жило правдою, без страху, чесно, задивлене в добро, бажаючи не тільки для себе щось здобути, але бажаючи творити добро.

… Треба старатися бути людиною. Якщо ви ставитеся до людей щиро, тоді, за моїм досвідом, спілкування між людьми стає не тільки можливим, але й приємним. Люди, відчувши повагу до себе , повагу до своєї гідності – стають на дуже добру дорогу до чогось кращого. Ми, українці, повинні дивитись не на інших, а в першу чергу на себе, і зрозуміти, хто ми є. Ми є діти українського народу, який живе на своїй землі, має великі можливості…

Що ми на підставі Божої науки і великого багатства, яке Господь дав нам на цій землі – що ми можемо зробити із собою? Погляньмо на самих себе, пізнаймо нашу власну історію, нашу культуру, і знайдемо думаю, відповіді на багато проблем.

 

Фото - за посиланням.

Послухати можна за посиланням.

Дякуємо Могилянській школі журналістики за цю можливість.

  

© 2012-2019 Національний університет «Києво-Могилянська академія»
вул. Сковороди 2, Київ 04070, Україна
OSense O-Sense