Віктор Петров-Домонтович: інтелектуал на зламі епох – міжнародні літературні читання у НаУКМА

18–19 листопада 2019 року кафедра літературознавства НаУКМА ініціювала міжнародні наукові читання «Віктор Петров-Домонтович: інтелектуал на зламі епох», присвячені двом пам’ятним датам – 125-річчю з дня народження і 50-річчю з дня смерті Віктора Петрова-Домонтовича, одного з найвизначніших українських гуманітаріїв і письменників ХХ століття. 

 

Учасники читань сфокусувалися на меті відкриття нових граней художньої та філософської спадщини Віктора Петрова-Домонтовича і отримання відповідей на питання, які постають перед дослідником його спадщини.

 

Робота зосереджувалася на проблемах епохоцентричності, національно-культурної ідентичності в доробку Віктора Петрова-Домонтовича, говорилося про культурні коди та наскрізні ідеї, мотиви й образи його наукової та літературної творчості. Але, звичайно, біографія (чи біографії) такої непересічної постаті потребує ще великої кількості уточнень і з’ясувань, у чому й переконує доповідь В’ячеслава Брюховецького «Чи важливо літературознавцеві знати про розвідницьку діяльність В. Петрова?». Відповідь науковця, що вже не один рік реконструює життєпис мислителя, письменника і розвідника та упорядковує й осмислює його спадщину – так, потрібно знати, щоб не втратити, заклики до чого зараз часто лунають, мовляв а для чого нам митці, які співпрацювали з тоталітарною владою. Але викликуючи подібні гасла такі «моральні» читачі забувають, що саме письменники, що вижили у ті страшні часи, і зберегли нам мову, літературу і культуру. А ще інше питання, що ті хто були фізично знищені у 1930-ті, теж поставали перед подібними викликами. Часто життя і смерть у той час залежали від якогось сліпого випадку. Отож слухачів наших читань вразили детективні історії пошуку В.С. Брюховецьким інформації про дитинство і юність інтелектуала початку ХХ ст., про його наукову роботу 1920-30-х років, про стосунки із Софією Зеровою, про вживання в роль німецького перебіжчика, про розвідницьку діяльність у Німеччині, про загадкове зникнення з діаспори, про те, чи виконав він завдання, покладені на нього, чи ні, про непросте повернення до Києва після десятиліття вимушеного перебування в Москві, навіть про певні невідповідності в розповідях про смерть тощо.

 

Професорка Віра Агеєва у доповіді Інтерпретація мотиву зради у творчості Віктора Домонтовича запропонувала відповісти на питання: кого ж зрадив Віктор Петров? При цьому доводячи, що В. Домонтович чи не єдиний із тих митців, хто, сповідуючи у своїй творчості неокласичні принципи, не відійшов від них, не написав панегіричних текстів тощо. Хоча мотив зради і тема релятивності добра і зла постає чи не в кожному творі письменника. Тему митця у творчості письменників із непростою біографією (ями) агентів і розвідників продовжила к.філол. н., старша викладачка кафедри літературознавства Ольга ПолюховичЗображення митців у творчості В. Домонтовича та Ю. Косача»).

 

Але, як підкреслював і В’ячеслав Брюховецький, ніхто не прагне ідеалізувати Віктора Петрова, а лише об’єктивно подивитися на його науковий і літературний доробок.

 

Фахово бездоганний і захопливий аналіз «загадок» Віктора Домонтовича, його «провокацій» щодо читача, інтелектуальної гри з ним (неповаги чи любові) запропонував учасник із Польщі кандидат гуманітарних наук, ад’юнкт кафедри україністики Інституту східнослов’янської філології Яґеллонського університету Павел Крупа у доповіді «Про палеоліт, коняку та ведмедя, або що дивилися Ірця у романі "Доктор Серафікус". Примітки філолога до архіву-тексту Віктора Петрова-Домонтовича". До речі Павел Крупа є керівником масштабного проекту «Віктор Петров: у напрямку критичної модерності» з вивчення його творчості та перекладів на польську його романістики. У червні 2019 кілька представників могилянки (В.Брюховецький, Л. Брюховецька, В.Агеєва, Н.Пелешенко, О.Пелешенко) були учасниками міжнародної наукової конференції «Віктор Петров-Домонтович: мапування творчості». Продовженням тієї літньої краківської розмови ми і бачили наші читання.

 

Приємно було вітати представницю іншої гуманітарної спеціальності – археології. Олександра Бузько, завідувачка науковим архівом, молодша наукова співробітниця Інституту археології НАН України у доповіді «Мова та етнос в археології за Віктором Петровим» окреслила доробок ученого та показала його значення і актуальність для сьогодення. В археології, як і в інших галузях діяльності, Петрова-Домонтовича, що зазначав Юрій Шерех, цікавила проблема епохи і надепохального, історизм він вважав “пережитком”, бо сучасна людина не різниться нічим від печерної, вона змінює світ навколо себе, але не себе. У цьому питанні допомагають історіософські праці вченого, де він наголошує, що жодне явище не існує відірвано від іншого, що треба починати мислити в аспекті епох, кожна з яких має свої складові, тобто комплекс суспільних, соціальних, господарських, ідеологічних, мистецьких чинників.

 

Епохоцентричності та проблеми людини на зламі епох у наукових і художніх текстах Віктора Петрова-Домонтовича більше чи менше торкалися у своїх доповідях аспірантки кафедри літературознавства Олена ПелешенкоСпособи наративізації історії культури в романізованих біографіях Франсуа Війона та Карла Ґоцці В. Домонтовича») та Ольга Петренко-Цеунова («Українське бароко в рецепції Віктора Петрова») та старша викладачка кафедри літературознавства Наталія ПелешенкоСковородинівські світи в творчості В.Домонтовича»).

 

Інтертекстуальному зрізу творчості Домонтовича, простеженню зв’язків його текстів із мистецькими і літературними творами доби були присвячені доповіді головної редакторки журналу «Кіно-Театр», старшої викладачки кафедри культурології Лариси Брюховецької «Шукання неправдоподібного, або Жертва власної «фатальної сили». «Дівчина з ведмедиком» і «Скринька Пандори», к.філол.н., старшої викладачки кафедри літературознавства Оксани Пашко «Рецепція творчості Жоржа Дюамеля в романі Віктора Домонтовича «Дівчина з ведмедиком» та здобувачки наукового ступеня доктора філософії в галузі літературознавства, спеціалістки відділу докторантури і аспірантури Марини Сніжинської «Симфонія Шимановського як алюзія на сонату Вентейля в романі В. Домонтовича «Без ґрунту».

 

Цікаві дослідження зробили також здобувачки наукового ступеня доктора філософії в галузі літературознавства, бібліотекарки наукової бібліотеки НаУКМА Катерина Рудик «Концепція «педагогічної еротики» у прозі В. Домонтовича» та Олена Голота «Образ Криму в романі В. Домонтовича «Дівчина з ведмедиком».

 

Усі учасники цього наукового зібрання відзначали високий фаховий рівень розмови про спадщину непересічного інтелектуала ХХ ст., її дискусійний характер, який забезпечувався модераторами, зокрема завідувачем кафедри літературознавства Володимиром Моренцем, якому більше імпонують історіософські погляди В.Петрова.

Також доповідачі та гості наукових читань говорили про теплу і затишну атмосферу, яку організаторам допомогли створити Музей НаУКМА, де все й відбувалося, та Міжнародний Благодійний Фонд «Відродження Києво-Могилянської академії», який надав благодійну допомогу на обслуговування міжнародних наукових читань «Віктор Петров-Домонтович: інтелектуал на зламі епох».

 

Автор тексту - Наталія Пелешенко

Фото – Марина Сніжинська  

© 2012-2021 Національний університет «Києво-Могилянська академія»
вул. Сковороди 2, Київ 04070, Україна