Розпочала роботу міжнародна конференція «Ad fontes»

 

Сьогодні, 25 жовтня – початок роботи міжнародної наукової конференції «Ad fontes» з нагоди 405-ї річниці Києво-Могилянської академії, яка щоп’ять років збирає дослідників із різних академічних осередків не лише України, а й Європи та Америки.

 

У день відкриття конференції ми попросили прокоментувати її підготовку та проведення пані Наталю Шліхту, члена оргкомітету Конференції, завідувачку кафедри історії НаУКМА.

 

Як в умовах пандемії змінилася робота науковців, зокрема, організація та проведення наукових форумів?

В умовах епідемії ми поступово навчилися працювати в умовах обмеженого доступу до бібліотек і архівів, а також навчилися проводити конференції онлайн. Адже, коли ми поставлені в таку ситуацію, коли діють карантинні обмеження, коли діють обмеження на пересування, в нас є лише два варіанти: або ми взагалі відмовляємося від проведення конференцій, воркшопу, зустрічі, або ми пристосовуємося. Мені здається, приблизно рік часу зайняло у нашої спільноти, щоб усвідомити, що дистанційні, онлайн-конференції – це насправді та можливість, яка в нас є зараз. Звичайно, такою можливістю треба скористатися, якщо ми хочемо продовжити спілкуватися, представляти результати своїх досліджень, дискутувати з колегами”.

 

Чому так важливо нині підтримувати міжнародні конференції?

Наукова конференція такого рівня, як «Ad fontes» – це можливість для науковців зібратися, представити найновіші результати досліджень, які, можливо, ще не були опубліковані. Це можливість поділитися ними з колегами та з ширшою науковою спільнотою, почути реакцію, обговорити, дізнатися про найновіші дослідження колег. У принципі це те, що робить конференція. Це є медіум для представлення наукових досліджень і це також є спосіб встановлення та підтримання зв’язків між науковцями. Якщо ми відмовляємося від проведення таких конференцій, ми це все втрачаємо.

Безумовно, онлайн-формат має свою специфіку, тому що це не живе спілкування, це відсутність можливості кулуарного спілкування. Важливо також, що жива конференція створює певний науковий мікрокосм, в якому «варяться» учасники. Натомість, при онлайн-форматі цього неможливо уповні забезпечити, адже ми продовжуємо «переключатися», наприклад, між парами і секціями. Це все, безперечно, обмеження. І, я думаю, це одна з причин, чому ми так довго не переходили до онлайн-формату, скасовували або переносили конференції, сподіваючись на швидке завершення пандемії. Але, врешті-решт, ту роль, яку відіграють конференції, онлайн-формат все ж забезпечує. Саме тому ми повинні продовжувати це робити, допоки це неможливо у вигляді живих конференцій. Потрібно користуватися можливостями, які надають дистанційні технології. Тим паче, що цей формат також має і певні переваги. До прикладу, проводити міжнародні конференції стало набагато дешевше: не потрібно шукати кошти на авіаперельоти й проживання для учасників”.

 

Конференція «Ad fontes» зосереджується на дослідженні ранньомодерної України, історії Києво-Могилянської академії. Чому? І чому ця тема актуальна для сучасної України?

Насправді не йдеться про винятковий фокус на ранньомодерному періоді. Це конференція, яка присвячена історії Києво-Могилянської академії, починаючи від її заснування. Потрібно було б сказати, що й до її сьогодення, але наразі ми обмежуємося періодами існування Києво-Могилянської академії та Київської духовної академії аж до її закриття. Тобто, насправді йдеться про весь період існування старої могилянської академії. Дослідники, які займаються як історією Києво-Могилянської, так і Київської духовної академій, беруть активну участь не лише в цій, а й загалом у всіх наших конференціях «Ad fontes».

Так само з дотичними питаннями: питаннями освіти, освіченості, «київської вченості», духовності, розвитку літератури тощо. Це все є комплексом питань, які порушуються на наших конференціях. І можемо говорити, що за ці роки склалося певна спільнота дослідників, об’єднаних не лише тематикою досліджень, але й конкретно навколо наших конференцій. Водночас, цьогоріч ми відзначаємо 30-ліття відродженої Києво-Могилянської академії. На мою думку, це вже той період, який також заслуговує на дослідження. І тому я можу перебачити, що на наступних конференціях також будуть доповіді, присвячені історії відродженої Києво-Могилянської академії і будуть дослідники, які займаються освітнім і науковим процесом уже в незалежній Україні. Тому немає хронологічного обмеження, а є Києво-Могилянська академія, чия історія йде крізь століття та їх об’єднує”.

 

Наталія Шліхта – PhD, кандидатка історичних наук, професорка, завідувачка кафедри історії НаУКМА, випускниця Могилянки, учасниця Оргкомітету конференції. Нагадаємо, що у вересні 2020 р. у зв'язку з карантинними обмеженнями дату проведення міжнародної конференції перенесли, і цьогоріч вона триває із 25 до 28 жовтня в режимі онлайн із використанням платформи ZOOM.  

© 2012-2022 Національний університет «Києво-Могилянська академія»
вул. Сковороди 2, Київ 04070, Україна