Дослідження єврейської спадщини в регіонах України: архіви, музеї, колекції

Деталі

Дата публікації: Середа, 04 лютого 2026, 18:01

У межах науково-дослідного проєкту «Єврейська спадщина в Україні: міждисциплінарні рефлексії крізь призму архівних документів, культури, історії та літератури» триває системне дослідження єврейської документальної спадщини в архівах, бібліотеках і музеях України. Проєкт реалізується Національним університетом «Києво-Могилянська академія» за підтримки ЮНЕСКО та Європейського Союзу.

Над історичним напрямом проєкту працюють дослідниці Тетяна Бородіна, Таїса Сидорчук, Анна Уманська та Надія Уфімцева. Вони здійснили низку дослідницьких поїздок до різних регіонів України — зокрема до Львова, Одеси, Полтавської області та Кам’янця-Подільського, — зосередившись на виявленні, опрацюванні й осмисленні малодосліджених або раніше не введених до наукового обігу джерел.

Львів: єврейське музейництво міжвоєнної доби

Під час дослідження єврейського музейництва 1920–1930-х років у Львові Таїса Сидорчук опрацювала фонди низки архівних, бібліотечних і музейних інституцій міста. У результаті вдалося встановити, що документи з історії створення та діяльності Єврейського музею у Львові, так само як і сама музейна колекція, були розпорошені внаслідок злочинних дій нацистської та радянської влад і нині зберігаються у восьми різних установах.

Основний масив джерел міститься у фондах Центрального державного історичного архіву України у Львові, зокрема у документах Єврейської релігійної громади. Протоколи засідань, статутні документи, річні звіти та листування дозволяють простежити тривалий і складний процес інституціоналізації музею — від перших ініціатив єврейських колекціонерів і дослідників до офіційного відкриття музею у 1934 році.

Вагомі матеріали також зберігаються у Львівській науковій бібліотеці імені Василя Стефаника та в Інституті народознавства НАН України. Йдеться як про друковані видання й періодику, так і про архівні документи, фотоальбоми, каталоги музейної колекції, матеріали виставкової діяльності та документи, що фіксують примусове переміщення музейних цінностей у роки Другої світової війни. Більшість цих джерел не дублюються й становлять унікальні історико-документальні пам’ятки єврейської культурної спадщини.

Одеса: архіви єврейської громади міста 

Дослідницька поїздка Анни Уманської до Одеси була присвячена вивченню архівних джерел з історії єврейської громади міста — одного з основних центрів єврейського культурного, релігійного та інтелектуального життя у ХІХ – першій половині ХХ століття.

Основна робота відбувалася в Державному архіві Одеської області та в Одеському літературному музеї. Опрацьовані архівні фонди дозволяють реконструювати діяльність єврейських політичних організацій початку радянського періоду, простежити розвиток єврейської освіти, а також механізми державного регулювання навчальних закладів у добу Російської імперії.

Окремий корпус джерел пов’язаний із єврейським театральним і літературним середовищем міжвоєнної Одеси. Особові архівні фонди драматургів, поетів і журналістів містять рукописи, листування, театральні програми та матеріали, що відображають як активне культурне життя, так і досвід репресій, таборів і подальшої реабілітації митців. Значна частина цих матеріалів досі залишається малодослідженою, що відкриває нові перспективи для вивчення радянсько-єврейської культурної історії.

Полтавщина: історія Голокосту в регіоні

Під час дослідницького відрядження до Полтавської області Тетяна Бородіна зосередилася на вивченні матеріалів, пов’язаних з історією Голокосту в регіоні. Робота охоплювала фонди державних архівів, а також колекції краєзнавчих музеїв Миргорода, Хорола та Кременчука.

Особливу цінність становлять архівні справи періоду нацистської окупації, окупаційна періодика, фотодокументи та матеріали судових процесів, які дозволяють простежити локальну динаміку геноцидного насильства та роль місцевих органів управління в реалізації нацистської політики. Частина виявлених джерел раніше не вводилася до наукового обігу, а деякі справи, ймовірно, взагалі не використовувалися дослідниками.

Значна складність цієї роботи пов’язана з розпорошеністю матеріалів між різними фондами та інституціями. Водночас саме ця фрагментарність робить регіональні архіви й музеї ключовими просторами для реконструкції історії Голокосту на локальному рівні та для осмислення індивідуальних і колективних траєкторій пам’яті.

Кам’янець-Подільський: провенанс книжкової спадщини

Дослідження Надії Уфімцевої зосереджене на вивченні провенансу колекції єврейських друкованих книг Кам’янець-Подільського державного історичного музею-заповідника. Колекція налічує 741 видання, надруковане єврейськими мовами в період із другої половини XVIII до початку ХХ століття, і переважно репрезентує релігійну літературу.

Аналіз екслібрисів, власницьких позначок і слідів користування засвідчив, що книги належали членам єврейської громади Кам’янця-Подільського або місцевим релігійним інституціям до 1930-х років, коли радянська влада здійснювала конфіскацію майна єврейських громад. Водночас близько п’ятдесяти років історії побутування колекції залишаються документально невідомими.

У цій ситуації, саме книги стають основним джерелом дослідження, який дозволяє реконструювати історію колекції навіть за відсутності архівних документів. Надалі ці видання будуть уперше повноцінно введені до наукового обігу, що має важливе значення для дослідження єврейської релігійної та інтелектуальної культури Поділля.

Дослідження, проведені в різних регіонах України, засвідчують спільні проблеми та виклики: розпорошеність джерел, фрагментарність збереженої документації, тривалу  відсутність багатьох матеріалів у науковому просторі. Водночас вони демонструють надзвичайний потенціал регіональних архівів, бібліотек і музеїв як ключових осередків збереження єврейської історичної та культурної спадщини.

Зібрані матеріали нині перебувають на етапі опрацювання й стануть основою для наукових статей та колективної монографії, а отже — будуть введені до наукового обігу та інтегровані в ширший контекст досліджень єврейської історії України.

Усі заходи в межах проєкту організовуються за фінансової підтримки Європейського Союзу. Їхній зміст є виключною відповідальністю партнера і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу.