Новини

У НаУКМА відбулася зустріч з Енн Епплбом

07 лютого у Дослiдницькiй бiблiотецi Могилянки

 

Колумніст газет “Washington Post” i “State”, директор проекту “Глобальні зміни” Лондонського інституту “Легатум”, вона присвятила свою лекцію темі «Істинно віруючі: колаборація і опозиція при тоталітарних режимах».

Доповідь пані Епплбом базувалася на матеріалах її книги «Залізна завіса. Роздроблення Східної Європи, 1945-1956», яка вийшла друком у 2012 році і стала фіналістом Національної книжкової премії.

 

Пані Епплбом розпочала зустріч своєрідним епіграфом – словами із пісні про партію, яка дала усе, завдяки якій завжди світило сонце. Очевидно, що ці слова зовсім не відповідали дійсності. Партія була керівним органом в СРСР мало не протягом всього ХХ ст.. Ні для кого не секрет, що від її авторитаризму та диктату ідеології страждали всі громадяни без винятку, проте, не всі це усвідомлювали. Розповідаючи про 50-ті роки ХХ ст., письменниця зауважила, що серед людей були і ті, хто щиро вірив словам з ідеалістичних пісень, і ті, хто належав до опозиції.

Пані Епплбом звенула увагу на аспекти, які не могли не призвести до опору верхівці: суцільний контроль усіх сфер життя, заборона вільного творчого шляху для митців, яким диктували, про що писати й співати. Влада постійно працювала над проектом створення та підтримки «машини тоталітаризму». За ініціативи правлячої верхівки були створені спеціальні школи, де заздалегідь виховували потрібні наглядачам якості. Письменниця зі співчуттям говорила, що люди жили в постійному страху, адже ніхто не хотів ризикувати своїм життям, майбутнім своїх дітей, роботою. Використовувалися і методи колективної психології – їх застосовували всюди тому, що керівники хотіли заздалегідь ліквідувати будь-який можливий опір. Письменниця зауважила, що поширеною була практика формування, або навіть “реформування” дитячої свідомості через освітні заклади. Можливо, колаборація була досягнута саме завдяки психологічному тиску, адже ніхто добровільно не бажає жити в страху. Збільшувати розрив між ідеологією і реальністю почали саме ті, хто був проти. Пані Епплбом звернула увагу на те, що “якщо влада монополізує всі сфери людської діяльності, то люди шукатимуть будь-якого способу досягти незалежності в суспільстві, свободи в творчості і вільних стосунків в повсякденному житті”. «Люди намагатимуться не лише говорити, а й і діяти», – зазначила письменниця. Власне, так і сталося. Люди почали грати рок, організовувати таємні угруповання, хоча їх часто карали за це. «Люди не можуть повсякчас співати пісню “Партія, партія, партія завжди права”, вони не потребують тоталітарних персоналій», – на такій ноті письменниця закінчила свою лекцію.

 

Відповідаючи на питання аудиторії про соціалізм в Україні, пані Епплбом зауважила, що країна була розділена на схід та захід, для яких застосовувались різні методи впливу, внаслідок цього і виникали відмінні реакції серед населення, проте ставлення влади не залишало байдужими жодну зі сторін. Підсумовуючи зустріч, пані Епплбом зауважила, що сьогодні важко знайти колаборантів тоталітарного режиму чи тих, хто хотів би повернути марксизм. Питання колаборації і опозиції при тоталітарних режимах залишається актуальним, адже існують і прибічники, і противники цього, хоча і в нерівному відношенні.

 

Зустріч відбулась в межах Форуму Посла США – серії виступів з політичних питань і передових практик у різних галузях, яка проводиться за ініціативою Посла США в Україні п. Джона Теффта.

© 2012-2019 Національний університет «Києво-Могилянська академія»
вул. Сковороди 2, Київ 04070, Україна
OSense O-Sense