Творімо майбутнє сьогодні

Деталі

Дата публікації: Вівторок, 02 серпня 2011, 14:11

У 1991 році постав проект відродження Києво-Могилянської академії. Це був час ейфорії після розвалу СРСР, все видавалося якщо й не так швидко досяжним, то принаймні можливим для досягнення. Проект, який мав багато в чому декларативний характер, усе ж таки уможливив перші дозвольні рішення тодішньої влади. Менше ніж через рік після цього до відродженої Академії прийшли перші студенти. І тоді стало зрозумілим, що не все так просто, що декларації треба наповнювати реальним змістом. Легко було критикувати ідеологоцентричну систему радянської освіти з її заформалізованістю та корумпованістю, спрямуванням на нівелювання особистості, з орієнтацією на усередненість. Але дуже складним завданням виявилося не лише створення нового, вільного від означених вище недоліків навчального закладу, але навіть моделювання його. Треба було визначитися насамперед з двома моментами. Назву їх організаційно-змістовий і освітній.

Виникало перше питання: що створювати, яку вибрати організаційно-змістову структуру? Будувати заклад, що просто відповідав би нагальній вимозі часу й міг швидко стати фінансово успішним за умов орієнтації на підготовку фахівців кон'юнктурно дефіцитних спеціальностей на той час (правники, економісти, менеджери, PR-щики, бухгалтери тощо)? Чи справжній класичний університет, де мають обов'язково поєднуватися гуманітарні, соціальні, природничі, правничі й медичні науки? Незважаючи на значний опір (як зовнішній, так незрідка і всередині УКМА) ми все-таки обстояли останню концепцію, хоч вона й невимірно складніша для реалізації. Проте ми можемо гордитися тим, що є єдиним (хоч оце вже й на жаль) новим університетом в Україні, де відкритий і розвивається факультет природничих наук. Річ у тому, що нехтування фундаментальною природничою підготовкою може дуже серйозно вже в недалекому майбутньому вдарити про економіці нашої держави, та й не тільки по економіці... Те саме стосується таких спеціальностей, як філософія, філологія... Отже ми на сьогодні заклали підвалини класичного університету.

Можна було піти кількома шляхами й у визначенні освітньої концепції:

• Копіювання якогось західного, найімовірніше - американського, університету До цього схиляли зарубіжні колеґи з української діаспори, які взагалі-то вельми потужно допомогли багатьма дільними порадами, але саме цієї я не сприймав, бо скільки не сади смачну папайю на українському городі, вона там не приживеться.
• Створення ще одного традиційного, по суті радянського вузу; це наполегливо обстоювали в комуністичних залогах як у міністерських кабінетах, так і керівники Академії наук та КДУ, які всерйоз не сприймали тоді (може, припускаю, навіть і сьогодні) просто навіть самої можливості української незалежності,- це теж було неприйнятним з цілком зрозумілих причин.
• Були прихильники й, так би мовити, музейно-консерваційного варіанту (з табору радикальних мітингувальників), котрі цілком серйозно закликали відродити Києво-Могилянську академію в "первозданно" традиційному вигляді, як вони вважали, в питимо українському єстві (no comments).
• Четвертий шлях виглядав еклектичним і вже тому доволі небезпечним - взяти позитивне як із західного досвіду (бодай у тому обсязі, про який ми щось розпливчасто знали), як і з досвіду організації традиційного для України (ще донедавна радянської, а в ті дні вже формальне незалежної) університету, так і зі спадщини нашої славетної попередниці - Києво-Могилянскої академії.

Ми пішли саме цим, четвертим, шляхом і в 1992 році було окреслено перший стратегічний план відродження і розвитку університету "Києво-Могилянська академія", який згодом на державному рівні леґалізувався розпорядженням Кабміну України від 1 грудня 1995 року №731-р про затвердження ТЕО розбудови УКМА до 2009 року. Нагадаю основні позиції стратегічного плану:

Місія НаУКМА - виховання студентів у атмосфері вільного творчого навчання, творення високоосвіченої, індивідуально неповторної особистості, здатної ґенерувати оригінальні та плідні ідеї, незалежно мислити та діяти згідно з принципами добра і справедливості.

Мета НаУКМА - розвиток української науки і культури шляхом підготовки висококваліфікованих фахівців і формування таким чином нових поколінь української інтеліґенції. Передбачалося створення першопочатково трьох факультетів: гуманітарних, суспільних і природничих наук. У подальшій перспективі планувалося створення також правничого, теологічного і еколого-медичного факультетів.

Передбачалося поступове освоєння всього комплексу споруд (з відселенням розташованих там установ і організацій -Вищого військово- морського політичного училища, філії ЦНБ АН УРСР, Укррічфлоту, підприємства матеріально-технічного постачання АН УРСР, лікарні №15) на історичній території КМА між вулицями Сковороди, Набережно-Хрещатицькою, Іллінською та Контрактовою площею.

Зведення модерного будинку наукової бібліотеки з одночасним використанням для її потреб Староакадемічного корпусу.

Добудова будинку (на той час стояли лише стіни) по вул.Сковороди, 14 для маґістеріуму. Спорудження комплексу споруд (господарські і транспортна служби, науковий і видавничий комплекс, гуртожиток для студентів) по вул. Глибочицькій.

Зведення будинку для професорів УКМА на ділянці по вул.Спаській, 12.

Планувалося, що до 2009 року кількість студентів в УКМА досягне свого оптимального обсягу - 3000 й далі не збільшуватиметься.

Навчальний процес був задекларований на принципах вільного творчого навчання (Liberal Arts Education) як комбінації традиції Києво-Могилянської академії часів її розквіту й сучасного північно-американського досвіду.

Передбачалися:

• вступ до університету взагалі, а не на факультети,
• використання тестової технології вступних випробувань,
• зарахування студентів за різним статусом (студентом основного складу, студентом резерву, вільнимслухачем),
• стосунки між викладачами і студентами як суб'єктами навчального процесу (а не стосунки типу суб'єкт - об'єкт),
• створення атмосфери вільного обміну думками, продуктивних дискусій,
• достатньо велика свобода вільного вибору студентів у формуванні своєї індивідуальної програми,
• можливий перехід із однієї спеціальності на іншу (так звана прозорість між факультетами),
• можливість отримання студентом додаткової спеціальності (major & minor),
• можливість опанування сертифікатними програмами,
• двоступеневість організації навчального процесу (принципова відмінність побудови та реалізації бакалаврських і маґістерських програм),
• триместрова структура навчального року,
• дворічна, а не трирічна аспірантура,
• обов'язковість вивчення деяких курсів з інших факультетів,
• кредитування навчальних курсів,
• рейтинґова система оцінювання знань і самостійної роботи студентів,
• проведення іспитово-залікових сесій переважно у письмовому вигляді,
• безумовна українськість університету з тим, що викладання провадиться двома мовами - українською і англійською,
• використання в навчальному процесі світових інформаційних ресурсів шляхом побудови модерної бібліотеки і створення необхідних інфраструктур,
• використання інтерактивних методів навчання,
• використання новітніх освітніх технологій,
• комп'ютеризація всієї інфраструктури,
• відбір викладачів лише за відкритими конкурсами,
• відкриті конкурси навчальних курсів і програм,
• заохочення авторських навчальних програм,
• видача диплому УКМА,
• створення активного культурно-мистецького середовища,
• створення історичного музейного комплексу Києво-Могилянської та Київської духовної академій,
• представницькі органи та громадські організації, що беруть участь в управлінні УКМА (довірча рада (Board of Trustees), міжнародна консульційна рада, студентська колеґія тощо),
• утворення мережі колеґіумів
• у підсумку ми розглядали комплекс цих інновацій як модель для всієї освітньої системи.

Більшість із цього нині звучить навіть доволі банально, але десять-дванадцять років тому (а почасти в деяких аспектах навіть і сьогодні) це виглядало як "контрреволюція" і сприймалося відверто неґативно. Проте нам вдалося майже все впровадити в життя, довести ефективність своїх принципів. І нині багато які з них уже прищеплюються й у інших ВЗО.

Дечого нам не вдалося досягти - наприклад, прийому студентів до університету взагалі. Це неможливо в порівняно невеликому навчальному закладі. Правда, ми тепер пропонуємо вступ на дві спеціальності одночасно. Теоретично можемо запропонувати одночасний вступ і на всі спеціальності, але це надто ускладнить технічно процес прийому студентів.

Ми не відкрили ще теологічного і еколого-медичного факультетів, процес цей триває, і він буде завершений. Однак ми утворили цілісну структуру з шести факультетів і кількох більш або менш автономних шкіл, які в поєднанні з єдиною на сьогодні в Україні виокремленою структурою маґістеріуму визначають неповторне обличчя НаУКМА в освітній системі України.

Ми збудували гуртожиток на Троєщині й купили ще один - у Ворзелі. Проте ми втратили ділянки на Глибочицькій і на Спаській (незважаючи навіть на те, що були вже затверджені на містобудівній раді ескізні проекти будинків) - забракло коштів. Нам не вдалося створити музейний комплекс - причина та сама. Ми не збудували нової бібліотеки, проте вже завершено виготовлення проекту пристосування одного з корпусів, які ще до недавнього часу використовувала лікарня №15.

Проте ми навіть зробили багато дечого, що й не передбачалося в стратегічному плані 1992-2009 рр.: маю на оці бізнес-школу, школи соціальної роботи та охорони громадського здоров'я, науково-педагогічний центр доуніверситетської підготовки, "Освітні студії", правничу клініку тощо.

Велика надія покладалася на управлінську реформу 1995 року, яка передбачала розподіл повноважень між президентом, ректором та головою Вченої ради. На жаль, ця реформа завершилася неґативним результатом. З одного боку, законодавство України в галузі освіти, яке набуло чинності через кілька років, не дозволяє такої схеми управління, а, з іншого боку, ми психологічно виявилися ще неготовими до демократичного розподілу повноважень. Ще не існує в нашій свідомості розуміння того, що йдеться про реальний баланс противаг і стримувань у співвідносинах різних "гілок влади", а не лише про додаткові владні повноваження, якими керівник наділяє своїх заступників. Цей важкий епізод підтвердив, що найскладніше в процесі відходу від тоталітарно-комуністисної системи мислення - змінити свідомість людини, яка може декларувати гарні принципи, а реально дотримуватися цілком протилежних. Проте я вірю, що майбутнє все-таки за демократичними управлінськими важелями, що ми спробували запровадити в 1995 році. До них іще можна буде повернутися, коли до управління НаУКМА прийде команда людей, не переобтяжених спадщиною комуністичних правил поведінки.

Проте всякий живий організм (а університет є теж живим орнанізмом) розвивається й уже тому потребує коригування стратегії й тактики свого розвитку. У 2003 році стало очевидним, що необхідно виробити новий стратегічний план розвитку НаУКМА. Ми росли дуже динамічно, і багато в чому вийшли за межі стратегічного плану 1992-2009 рр., а дещо вимагає відчутної корекції.

З метою підготовки проекту нового стратегічного плану було в різний час створено різні експертні групи, які ретельно вивчали різні аспекти діяльності НаУКМА - від потреб і можливостей поліпшення якості навчального процесу до зміни в системі наших побутових інфраструктур. Як завершення цієї експертної роботи в 2003 році був проведений віртуальний форум, в якому взяли участь віце-президенти і декани, а також представники практично всіх сеґментів структури НаУКМА, включаючи обслуговуючий персонал і спудеїв. Всього в роботі експертних комісій та в різного плану обговореннях на форумі взяло участь 58 осіб.

Спершу за мету віртуального форуму ставилося завдання сформулювати погоджене усіма учасниками бачення перспектив розвитку НаУКМА до 2007 року і визначення позиції, яку НаУКМА мала би досягти на той час. Для цього передбачалося

• спільно окреслити стратегічні пріоритети, реалізація яких дозволить НаУКМА зайняти в світовій освітній системі позицію, визначену нами;
• сформулювати ключові індикатори, якими вимірюватиметься реалізація цього плану.

Треба сказати, що дуже швидко стало зрозумілим, що часові рамки обговорення перспектив розвитку НаУКМА значно розширюються і ми фактично ведемо мову про стратегічний план розвитку до 2015 року.

Спершу учасниками форуму було сформульовано уточнені дефініції місії і мети НаУКМА. Отже вони пропонуються в такій редакції:

Місія НаУКМА - сприяти самореалізації спудеїв, викладачів, працівників НаУКМА та творенню високоосвіченої, національно свідомої особистості, здатної незалежно мислити і діяти згідно з принципами добра й справедливості.

Мета НаУКМА -надавати сучасну освіту шляхом вільного творчого навчання та здійснення наукової діяльності відповідно до суспільних потреб, зумовлених розвитком української держави, науки, економіки та культури, а також глобальними процесами розвитку людської цивілізації.

Потім було означено три, на думку учасників форуму, найактуальніші проблеми, які стоять нині перед НаУКМА.

• Найскладніша - фінансове забезпечення всіх параметрів діяльності НаУКМА, особливо якісної кадрової політики.
• Друга за рівнем складності проблема - оптимізація системи управління. Відзначалося, що система управління, що склалася в НаУКМА, призводить до заформалізованості (аж до "совєтських" методів керування), а з іншого боку, не дозволяє подолати погану виконавську дисципліну.
• І третя - розвиток наукових досліджень у поєднанні з навчальним процесом. Це, власне, визначає якість навчальних послуг, що НаУКМА може надавати, виходячи зі своїх місії та мети діяльності.

Крім того кожен з учасників форуму визначив своє бачення ролі та місця НаУКМА в системі освіти України і світу, описав уявлення про те, якою повинна бути (або стати) команда НаУКМА, спроможна до осягнення такої ролі і такого місця. Була спрогнозована бажана "модель" випускника НаУКМА і вказано стратегічні пріоритети, якими команда повинна керуватися для досягнення своєї мети та визначеного бачення "моделі" випускника, а також виконання місії НаУКМА.

Як висновок для подальшого розвитку НаУКМА можна назвати три достатньо чіткі параметри, що визначать наш поступ у ближчі роки:

1. Підвищення якості освітніх послуг.
2. Підвищення ефективності системи управління.
3. Створення атмосфери привабливості для талантів.

Якість освітніх послуг вимірюється такими показниками:

• кого навчають (талановиті спудеї, що прагнуть самореалізації);
• чому навчають (стилю мислення, способам пошуку інформації, навичкам прийняття рішень);
• хто навчає (яскрава, творча, інноваційна особистість);
• як навчає (атмосфера співтворчості, відкритості, інтерактивності);

Ефективність управління вимірюється такими показниками:

• чи прийняті рішення допомагають досягненню стратегічних пріоритетів;
• наскільки швидкими і ефективними є процеси впровадження прийнятих рішень;
• як контролюється и стимулюється досягнення результату.

Атмосфера привабливості до талантів вимірюється такими показниками:

• наскільки активним є процес співтворчості в аудиторіях;
• наскільки інноваційним і інтерактивним є процес викладання;
• чи високою є ефективність системи управління і адміністрування;
• чи існує справедлива система оцінки і винагородження (викладачів, працівників, спудеїв).

Зрозуміла річ, все це реально можна здійснити лише на ґрунті сталого фінансового забезпечення, яке не повинно виступати самоціллю, але без чіткого усвідомлення, як домогтися цього забезпечення, виконання стратегічного плану 2004-15 рр. буде неможливим.

Хочу подякувати всім, хто терпляче відповідав на запитання, які я ставив, і тим самим сприяв розробці проекту наших амбітних планів на майбутнє десятиріччя:

Елеонора Андрєєва
Мирослава Антонович
Наталя Антонюк
Юрій Бажал
Алла Безусько
Юрій Боднарчук
Михайло Брик
Михайло Винницький
Ірина Вишенська
Олексій Гарань
Миколо Глибовець
Ірена Грига
Валентин Гусєв
Анатолій Дорошенко
Віра Дорошенко
Людмила Дяченко
Віталій Замостьян
Олена Замостьян
Вадим Зубко
Сергій Івахненков
Лариса Кадуріна
Наталя Казакова
Сергій Кисельов
Сергій Квіт
Володимир Кобзар
Катерина Кобзар
Валентина Ковальчук
Ольга Корольова
Людмила Кострова
Володимир Кравець
Леонід Кравченко
Костянтин Крамаренко
Андрій Кулаков
Ірина Лук'яненко
Світлана Лутчин
Валерій Маньківський
Лариса Масенко
Михайло Мінаков
Володимир Моренець
Юрій Наврузов
В'ячеслав Невінчаний
Світлана Оксамитна
Володимир Панченко
Леонід Середа
Микола Симчич
Світлана Сироткіна
Костянтин Сігов
Володимир Сущенко
Олена Третякова
Вадим Черкасенко
Лариса Човнюк
Павло Шеремета
Наталя Шумкова
Віталій Щербак
Наталя Яковенко
Тетяна Ярошенко
Вадим Яшенков

Результати віртуального форуму я спробував узагальнити і звести в таблицю, яка дозволяє розглянути шляхи вирішення на перетині проблемних вузлів. Звісна річ, усілякі схеми завжди умовні й недосконалі, бо в них неможливо врахувати всі без винятку нюанси. І все-таки я сподіваюся, що обговорення запропонованих висновків понад дворічного аналізу стану і перспектив розвитку НаУКМА буде корисним для остаточного вироблення, затвердження і виконання стратегічного плану 2004-15 рр. У кожній клітинці зроблена спроба сформулювати основну проблему, що виникає на перетині вказаних координат, а в окремих файлах під номерами подана детальніша розшифровка пропозицій учасників форуму.

На основі цих матеріалів вибудовано проект начерку стратегічного плану розвитку НаУКМА на 2004-15 рр.

Буду вдячний за будь-які судження й зауваження до запропонованих матеріалів. Прошу обговорити їх на засіданнях кафедр, деканатів, рад факультетів, структурних підрозділів. Результати обговорення прошу передавати електронним способом на адресу Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її. у файлі під титлом Strategic Plan і додати латинкою назву підрозділу. До 01.04.04. Відкрито обговорення на форумі (див.розділ "Перспективи розвитку НаУКМА"). Матеріали обговорення передбачається розглянути на Академічній конференції 7 квітня 2004 р. Потім комісія, створена АК, доопрацює стратегічний план і винесе його на затвердження Академічною конференцією 28 червня 2004 р.

В'ячеслав Брюховецький,
Президент НаУКМА
9 березня 2004 року