Іван Дзюба

Деталі

Дата публікації: П'ятниця, 05 серпня 2011, 14:21

Іван Дзюба – знакова постать в українському громадсько-політичному і культурно-мистецькому житті другої половини ХХ-початку ХХІ століття. Сьогодні Іван Михайлович – академік НАН України (Відділення літератури, мови та мистецтвознавства; літературознавство), академік-секретар Відділення літератури, мови та мистецтвознавства НАН України, голова редакції журналу “Сучасність” (від 1991), член Комітету з Державних премій України в галузі науки і техніки.

Народився 26.07.1931 у с. Миколаївка Волноваського р-ну Донецької обл. У 1949-1953 рр. викладав російську мову і літературу у Донецькому педагогічному інституті. З 1957 р. стає редактором відділу літературознавства і критики видавництва “Дніпро”, далі завідує відділом критики журналу “Вітчизна” звідки був звільнений за “ідеологічні помилки”. У 1964-1965 рр. — літературний консультант відділу першої книги видавництва “Молодь”, де знов звільнений за участь у протестах проти політичних арештів 1965 р. З 70-х років починається смуга затримань і допитів, у 1972 Івана Дзюбу виключають зі Спілки письменників України і засуджують на 5 років позбавлення волі “за антирадянську діяльність”, у 11.1973 р. Іван Михайлович звільнений за помилуванням.

З 11.1992 р. по 08.1994 р. Іван Дзюба — Міністр культури України. Потім – старший науковий працівник відділу шевченкознавства Інституту літератури ім. Т.Шевченка НАН України. З 02.1997 р. по 11.2001 р. — член Ради з питань мовної політики при Президентові України. У 1988-1991 рр. — президент Республіканської асоціації україністів. У 1999-2005 рр. — голова комітету Національних премій України імені Тараса Шевченка. Іван Михайлович також є Лауреатом премії ім. О. Білецького (1987), Державної премії України ім. Т.Шевченка (1991), Міжнародної премії Антоновичів (1992), премії ім. В.Жаботинського (1996), героєм України (26.07.2001, з врученням ордена Держави), нагороджений орденом Св. архістратига Божого Михаїла (01.1999; УПЦ КП). Його творчість багатоаспектна й багатогранна: від гострої публіцистики до глибинно-наукового пізнавання масштабних явищ культури. Іван Дзюба є автором таких праць: “Звичайна людина” чи міщанин?” (1959), “Інтернаціоналізм чи русифікація” (1968 — українською, англійською, 1971 — італійською, 1972 — китайською, 1973 — російською, 1970, 1980 — французькою), “Грані кристала” (1978), “Стефан Зорян в історії вірменської літератури” (1982), “Автографи відродження” (1986), “Садріддін Айні” (1987), “У всякого своя доля” (1989), “Бо то не просто мова, звуки” (1990), “Застукали сердешну волю...” (1995), “Між культурою і політикою” (1998) та ін.

15 жовтня 2001 року в НаУКМА Іван Дзюба прочитав відкриту лекцію “Україна перед Сфінксом майбутнього” із циклу щорічних пам’ятних лекцій ім. А.Оленської-Петришин, після чого йому було присвоєно звання Почесного доктора НаУКМА.

1 вересня 2005 року в НаУКМА Іван Дзюба прочитав загальноуніверситетську інавгураційну лекцію “Микола Хвильовий: від “азіатського ренесансу” до “психологічної Європи”. Того ж дня Івану Дзюбі присвоєно звання “Почесного професора НаУКМА”.