Андріані Сусак
випускниці МП «Публічне управління та адміністрування» 2020 року, одній з перших стипендіаток Програми ім. Богдана Радченка для ветеранів АТО/ООС в НаУКМА.
Андріана – військовослужбовиця, сержантка з позивним «Малиш», штурмовичка, Народна Героїня України, кавалерка ордену «За мужність» ІІІ ст., лідерка Жіночого ветеранського руху, Національна консультантка ООН з питань гендерної рівності при Міністерстві у справах ветеранів…
На початку грудня 2022 під Херсоном отримала множинні тяжкі поранення - підірвалася в легковій машині на міні. Зараз у шпиталі в Одесі. Її прооперували, попереду ще кілька операцій. З нею найкращі лікарі, в лікарні все є: обладнання, ліки. Надалі – довжелезний шлях лікування й реабілітації.
Андріана не здається, вона сама абсолютно неймовірний боєць і готова боротись не лише за себе, а знову за всю Україну. Сподіваємося на її успішне лікування, бажаємо швидшого одужання й повного відновлення. Підтримати фінансово можна через рахунки сестри Лесі:
Моно: 5375411507415201
Приват: 4149439313328001
PayPal: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
Facebook: Andriana Susak
Про Андріану:
Жіночий Ветеранський Рух, 9 грудня
«Я можу все. Я мама, сестра, жінка, штурмовичка. І заборонити мені щось не може ніхто».
Сержантка з позивним «Малиш», штурмовичка, Народна Героїня України, кавалерка ордену «За мужність» ІІІ ст., лідерка Жіночого ветеранського руху, Національна консультантка ООН з питань гендерної рівності при Міністерстві у справах ветеранів… А для нас — просто посестра і подруга Андріана.
Сьогодні в Андріанки день народження, і більш за все ми бажаємо їй здоровʼя і найшвидшого відновлення. Щоб познайомити вас із Андріаною ближче, розкажемо про неї трохи цікавого:
-У ході російсько-української війни Андріана брала участь у ключових операціях на Луганщини як штурмовичка, хоча була офіційно зазначена як «швачка»
- Може спокійно живитися однією кавою
- Особисто знайома із Валерієм Залужним
- Мріє стати операторкою танку Абрамс
- Місце сили для неї — Ісландія
- Одна з небагатьох жінок в ССО, яка обіймає бойову посаду
Завзята, хоробра, з гумором і добрим серцем, Андріана точно витримає все і більше. Любимо, обіймаємо і чекаємо вдома.
Але знаєте, що болить. Якби наші військові їздили на бронемашинах, хаммерах і т.д, то більше життів були би збережені. Іронія долі в тому, що минулого вівторка Андріана якраз про це говорила в інтерв‘ю, а в четвер сама підірвалася на міні, їдучи в звичайній цивільній машині.
Звісно, список можна продовжити. Якби у нас була краща зброя, якби в нас були кращі системи ППО, якби, якби, якби. Але броньовані машини - це не offensive weapon, це лише про захист, і, головне, таких машин у світі багато і переважно вони стоять в режимі стендбаю.
Врятоване життя Андріани - це низка щасливих випадковостей. Зокрема, пощастило, що в момент вибуху поруч з її машиною проїжджала машина медиків. Ті надали їй першу допомогу, одразу як знайшли її в посадці. Також її побратим, що був у тій же машині, хоч і вилетів на інший бік дороги, але не сильно постраждав і зміг незабаром дзвонити, повідомляти, допомагати. Близькі друзі Андріани дуже швидко зреагували, підняли на ноги всіх, кого треба, і завдяки низці вчасно прийнятих правильних рішень фактично врятували їй життя. Я не можу розповідати всі деталі, але знову і знову думаю про те, як багато залежить від фарту, інтуїції і рішучості деяких людей.
Ну а ми маємо щось робити для того, аби наші військові мали кращий захист. Земля нашпігована мінами, там де була рсня, і військові потребують бронемашин. Якось так.
Андріана 300, важка, везуть в Херсон.
Цей короткий дзвінок позавчора був як потрійна доза адреналіну. Після цього сотні дзвінків, повідомлень, страшний діагноз і невтішні прогнози змінювались моментами шаленої радості, коли спростовувалось найгірше. Сухі слова діагнозів, які змінювались кілька разів за ці довжелезні години, а за цими словами страх очікування найгіршого, злість і врешті готовність робити неможливе.
Відповідала сьогодні багатьом з вас в чатах, напишу ще публічно. Андріану залишають в реанімації в Одесі. В свідомості, стабільно важка. Почали годувати через трубку. Попереду ще кілька операцій. З нею найкращі лікарі. В лікарні все є: обладнання, ліки. Поговорила з Андріанкою кілька хвилин сьогодні по телефону. Навіть через телефон відчутно як вона усміхається і готова боротись не лише за себе, а знову за всю Україну.
Величезна вдячність всім, хто зараз поряд з Андріаною і її родиною. Ви - неймовірні! З півслова або й зовсім без прохання підключаються люди з усього світу. Навіть ті, хто зовсім не знайомі з Андріаною. Це як магія. За Андріанку боряться всі. І вона сама абсолютно неймовірний боєць. Впевнена, вже зовсім скоро знову рватиметься в бій, а ще зможе вас усіх пообіймати так по-справжньому, як вміє лише вона.
В мене сотні фото з Андріаною, але це з Харкова влітку я люблю найбільше, воно якесь аж занадто щире і тепле.
А тепер до найголовнішого - чим можна допомогти.
По-перше, адвокатувати зброю і броню в союзників. Якщо б військові їздили не на цивільних авто, придбаних волонтерами, а на хаммерах, Андріана б була неушкодженою. За відсутність броньованих авто ми платимо здоров'ям та життям найкращих. В світі сотні тисяч хаммерів. Це багато. І їх простіше передати, ніж винищувачі. То чому на 10 місяці війни ми досі посилаємо людей на міни в цивільних авто? Давайте голосніше говорити союзникам про броню.
А якщо хочете допомогти грошима, наразі в лікарні все є, але попереду довгі місяці реабілітації, тому сім'я Андріани передала картки сестри Лесі для збору.
«Андріана воювала з 2014-го, завжди була в перших рядах. Саме Андріана штурмувала міста і входила в них однією з перших. В цій прекрасній українці стільки відваги і сміливості! Вона завжди була еталоном для інших що б вона не робила. Тому маємо її швиденько поставити на ноги»