Анотації курсів

Актуальні проблеми візуальної культури
Курс знайомить із загальними імплікаціями візуального повороту (поруч з іншими антилінгвістичними поворотами), детальніше фокусуючись на конкретних питаннях владних відносин у полі візуального і стратегій візуального опору міноритарних суб’єктів. Такий підхід зумовлений тим, що дослідження візуальної культури виникли в 1990-х роках не як окрема дисципліна, а, як політично заряджена «дедисциплінарна практика», якщо скористатись визначеннями В.Дж.Т.Мітчела, і ця політична зарядженість передбачає увагу до емансипативних політик. Візуальні студії увібрали в себе дослідницькі програми різних дисциплін та напрямків думки: історії мистецтва, Cultural Studies, критичної теорії, досліджень медіа і апаратів, досліджень ідентичності, тілесності та перформативності, історії чуттів, феміністичних, квір та пост-/деколоніальні студій. Проблематика досліджень візуальної культури подається у курсі через актуальні проблеми, поставлені дослідницями другої і третьої хвиль фемінізму та квір студій, які стосуються критики патріархату, расизму, класизму та гомофобії. Візуальна культура, відтак, невіддільно пов’язана з емансипативними політиками видимості, а поле візуального постає полем боротьби за агентність міноритарних суб’єктів. Важливою складовою курсу є практичний розвиток візуальної грамотності, здатності взаємодіяти із зображеннями на різних рівнях їхнього сприйняття і розуміння, залучати історичний і політичний контексти виробництва, поширення та рецепції зображень, культивувати чутливість до змін їхньої афективної і смислової навантаженості. Уся література рекомендована до курсу є англомовною, спосіб роботи з нею спрямований на поглиблення навичок опрацювання теоретично насичених англомовних текстів.

Актуальні проблеми зарубіжної культурології
Курс “Актуальні проблеми зарубіжної культурології” є однією із складових вибіркових навчальних дисциплін освітньо-кваліфікаційного рівня з підготовки бакалаврів та є важливим компонентом вивчення культурології та теорії культури зокрема. Курс має ввести слухачів та слухачок як у проблематику культурологічних дослідницьких полів, що домінують в гуманітарній сфері Заходу, так і тих шкіл, теорій, методів тощо, які недостатньо відомі у нас, але вже досить плідно використовуються в зарубіжних гуманітарних штудіях. В курсі вивчаються як школи, напрямки, теорії, які конституюють основний корпус західної культурології, так і теорії, напрямки, методи, що набули маргінального статусу в бакалаврській учбовій програмі, хоча й не є такими у сфері гуманітарних наук на Заході.

Антична культура
Курс «Антична культура» входить до блоку історико-культурних дисциплін бакалаврської програми «Культурологія», його адресовано студентам-культурологам 3-4 року навчання, а також студентам інших спеціальностей, що хочуть розширити свої знання про культуру класичного греко-римського світу та отримати системне уявлення про античний тип культури, його базові поняття і цінності, місце в європейському цивілізаційному процесі і значення для соціокультурних контекстів сучасності. Курс розраховано на один учбовий семестр, обсяг курсу – 28 лекційних годин та 12 годин семінарських занять разом з додатковими годинами на самостійну роботу. В кінці семестру передбачається складання заліку у формі тесту. Лекційний матеріал охоплює вузлові моменти теми античної культури з урахуванням науково-культурного досвіду і традицій європейського антикознавства, його фундаментальних досягнень протягом останніх століть і сформованого тут загальновизнаного канону текстів і тем (культурологем античності). Курс акцентує проблематику полісного соціума, концепт античного індивіда як громадянина, динаміку античності (від полісу до світової держави, від громадянина до підданого, від політеістичного язичництва до християнського монотеїзму), ментальність греків і римлян (аполлонічне та діонісійське у грецькому світогляді), картини світу, сприйняття простору і часу в античності, раціональне та ірраціональне (міф) в античній культурі, концепції долі тощо. Специфікою авторського проекту є визнання фундаментального значення явища античного полісу (єдність соціогенеза та культурогенеза), політеістичної ментальності та ігрового принципу агоністики для реконструкцій давньогрецької культури в цілому. Курс «Антична культура» пов’язаний з іншими курсами блоку, наприклад, з курсом «Культура Відродження» і «Культура Європи Нового часу».

Антропологія повсякдення
Теорія і практика сучасних компаративістських досліджень у галузі європейської етнології (етнокультурології, соціальної антропології). Феномен української етнічності (як наслідок процесів акультурації, дифузії, культурних контактів і взаємовпливів) розглядається крізь призму проблем загальноєвропейської етнічності історії. Спільне і відмінне в розвитку етнічних традицій європейських народів, особливості східноєвропейського етнокультурного ареалу, його регіонального та локального розмаїття. Порівняльний аналіз важливих характеристик матеріальної і духовної культури українців та їхніх найближчих сусідів і етнокультурних партнерів.

Археологія та давня культура
Упродовж навчального курсу студенти отримують базові знання з вивчення старожитностей культури та опановують "кабінетну" аналітичну діяльність археологів (що є зазвичай наслідком польової та камеральної роботи відповідно). Лекційна частина вводить студентів у тематичну термінологію та пропонує розуміння ключових етно- та соціокультурних змін розвитку людства на прикладі оцінки матеріальних артефактів минулого. Під час викладу слухачам демонструється численний тематичний візуальний та музичний контент задля забезпечення повноцінного долучення аудиторії до відповідних етнокультурних регіональних традицій. Практичні заняття передбачають виступи учасників на семінарах, підготовку ними презентацій, написання контрольних та тематичних творчих письмових робіт тощо. Закономірності й тенденції розвитку культури давнього людства до античного часу на території зарубіжної Європи, до часів Київської Русі та до часів Великих географічних відкриттів у Новому світі в країнах Азії й Африки. Культурно-історичні та природно-кліматичні епохи, їхні періоди й етапи. Спільні закономірності розвитку давньої та сучасної культури, еволюційний і циклічний розвиток культури. Археологічні джерела і методика визначення культурно-історичної цінності пам’яток давньої культури, проведення їхньої первинної наукової фіксації. Передбачено двотижневу археологічну практику.

Аспірантський дослідницький семінар

Візантійська цивілізація: досвід та спадщина
Трансформація Pax Romana у Pax Christiana. Становлення східнохристиянської цивілізації. Візантійська екуменічна доктрина та система влади. Колізії ранньовізантійського світогляду: язичницький неоплатонізм й християнська патристика. Розвиток догматичного богослов’я і концепції провідних єретичних рухів. Схизма церков. Pax Orthodoxa. Доба іконоборництва і принципи формування візантійської естетики. Характерні риси «класичного» візантінізму. Спектр ідей у пізній Візантії: ісіхазм і візантійський гуманізм. «Візантійська співдружність» країн Східної і Південної Європи. Київська Русь як субцивілізація східнохристиянської макроцивілізаційної системи. «Північна Фіваїда» Московського царства. Візантійська культурна спадщина у Європейській цивілізації.

Візуальна комунікація
Курс "Візуальна комунікація" зосереджений на аналізі візуального як центрального механізму соціальної взаємодії та конструювання смислів у сучасному суспільстві. Візуальна комунікація розглядається не лише як засіб передачі інформації, а як активний інструмент формування культурної реальності, владних відносин та колективної пам'яті. Відповідно до підходів Visual Studies та критичних медіазнавчих досліджень, особлива увага приділяється тому, як візуальне середовище впливає соціальні практики та публічний дискурс. Курс охоплює принципи функціонування візуальних повідомлень у різних контекстах - від мистецтва і дизайну до масових комунікацій, реклами, кінематографа та цифрових платформ. Особлива увага приділяється ролі візуальних стратегій у формуванні культурної ідентичності, медійному впливу та організації простору публічної комунікації. Курс поєднує семіотичний, феноменологічний і критично-аналітичний підходи до візуальної комунікації, що дозволяє студентам дослідити механізми створення, кодування та декодування зображень, а також їхню трансформацію у цифровому середовищі. Розглядаються питання репрезентації, маніпулятивних технологій у візуальному дискурсі, візуальної риторики та персуазії. Аналізуються тенденції розвитку сучасного візуального контенту, включно з впливом алгоритмічного відбору, віртуальної та доповненої реальності, інтерактивного дизайну. Практична частина спрямована на розвиток візуальної грамотності, критичного мислення та навичок аналізу візуальних медіа. У результаті опанування курсу студенти здобудуть здатність працювати з візуальними матеріалами в різних професійних сферах, включаючи культурний менеджмент, медіа, рекламу, музейну справу та соціальні комунікації.

Візуальна культура і технології війни
Навчальний курс на перетині культурної теорії, візуальної культури, критичних воєнних студій, медіатеорії та критичної географії, що шукає інструменти для рефлексії про війну та технології, включені в неї. Курс зосереджується на зв?язках між простором, технологіями та зображеннями у ситуації збройних конфліктів, вибудовуючи зв?язки між російсько-українською війною та специфічним включенням технологій та артикуляцією окупації у Першій та Другій світовій війні, війнах у В?єтнамі, Сирії, Палестині тощо. В межах курсу студенти працюватимуть з більш класичними працями таких дослідників як Петер Слотердайк, Фридрих Кіттлер, Поль Віріліо, та інших. І одночасно опрацюють теоретичні рефлексії останнього десятиліття, таких дослідниць як Антуан Буске, Ейял Вейцман, Грегор Шамаю, Донателла Делла Ратта та інших. Ці праці будуть опрацьовані на перетині з рефлексіями українських дослідниць, серед яких Світлана Матвієнко та Леся Кульчицька. Особливий фокус курсу - військові технології бачення та дослідження, які нададуть студентам інструменти для рефлексії про їх політичне та культурне значення в українському контексті. Студенти ознайомлять з такими поняттями як чиста війна, асиметрична війна, детериторіалізація війни, вертикальна окупація, криміналістична архітектура, тактичні медіа, урбіцид, кібервійна та іншими. Знання здобуті в межах курсу підсилять навички студентів для аналізу сучасної культури фокусуючись зокрема на війні та крайніх формах політичного насилля як на вибірково актуальних для аналізу процесів в українському суспільстві.

Вступ до теорії культури
Основні поняття, проблематика, структура і методи сучасної культурологічної науки. Етапи становлення культурологічного знання від античності до сучасності, місце культурології в системі гуманітарних наук, її практичне значення для розвитку національної культури, побудови громадського суспільства.

Дискурси ідентичності європейської культури
Курс « Дискурси ідентичності і розвитку Європейської цивілізації надає студентам теоретичні та фактичні знання у царині розвитку системного опису і пояснень ідентифікаційних складових європейського «цивілізаційного вибору». Останні, з точки зору цивілізаційної ретроспекції складають з певної системи історичних подій цивілізаційної розмірності та закріплення цього вибору певними типами соціально - економічних, політичних, релігійних та мистецьких практик. Останні стають основою дискурсивних просторів осмислення багатьох складових історичної ситуації з яких походить її подальша розбудова у тривале структуроване і впорядковане існування, яке від початку ХХ ст. до середини 60 -х років ХХ ст. описували в поняттях цінностей та залишались містком до поняття культури. Попри зовнішню застарілість ціннісного розуміння культури, воно відкрило можливість розглядати історію не як ходу у ритмі дихотомії «прогрес - регрес», а як більш олюднену ходу історії, де постійно відбувається життєве оцінювання історичної ситуації ( відкриття у ній ступеню і часу перспектив зростання можливостей кожної людини крізь відповідні особисті життєві витрати та витрати життя поколінь). Тому революція ставала для такого підходу подією «прискорення» ходи до суспільних ідеалів які визначаються під кутом звільнення від обтяжливих проблем та накопичених конфліктів. Більш радикальним до таких підходів наприкінці 90 -х років XX стає вибірка під «ідею Європи» певної множини історичних зразків практик життя як життєздатних традицій європейської культури в яких акумульовано селекцію, відбір історичних винаходів, які набули розвитку в межах поєднання критичного мислення, суспільної відповідальності у спробах розв’язання цивілізаційних завдань в межах певних відрізків історичного часу. Прикладами таких історичних винаходів і дотепер залишаються греко – римська спадщина як приклад винаходу інтегрованої етики життя громадян полісу ( публічності розуму, практик виховання і розподілу соціально важливих здібностей), попри обмежені соціальні простори її реалізації ( за межами світу варварів та рабів). В межах дискурсивного аналізу життєздатних винаходів європейської культури фактично практикується володіння комплексним наративом значного історичного періоду (епохи) в якому присутні описи та полеміки генія її сучасників, авторизованих зразків вдалих спроб автентичних інтерпретацій відповідної епохи від сучасних істориків культури та наративного канону підручників, з яких, врешті – решт, і складається історіографічний комплекс відповідних дискурсів ідентифікації сучасної життєздатності історичних винаходів європейської цивілізації. Протягом курсу студенти будуть опановувати досвід історіографічного забезпечення дискурсивної тематичної презентації ходи європейської культури від культури Давньої Греції та Риму до визначення соціокультурної динаміки ідентичності Європи доби глобалізації у системі макро - цивілізаційних рухів. Курс, який відбувається у формі теоретичного семінару, розраховано на опрацювання літератури за обраним питанням у малих групах підсумком якого стають групові презентації на семінарі, їхнє публічне обговорення, де викладач виступає модератором дискусії.

Доколумбові цивілізації: виклики та парадокси
Запропонований дослідницький семінар дозволяє слухачам зануритись в доволі рідкісну для вітчизняної науки проблематику доколумбових культур та цивілізацій Південної, Північної та МезоАмерики. Намір наш спирається на ґрунтовні передумови. Так, останніми роками вітчизняний напрямок дослідження давніх цивілізацій фактично зійшов нанівець. При тому, що в НаУКМА працювали відомі фахівці з цієї теми, і зокрема на кафедрі культурології. І якщо звичні зі шкільної лави цивілізації Старого Світу не так уже цікаві (на превеликий жаль) випускникам донині, то екзотичні держави та народи американського континенту інтригують і приваблюють. Більше того, саме специфіка соціокультурного розвитку Доколумбового регіону демонструє чимало парадоксів, що вибивають з традиційних схем шкільного знання. Тому, порівняння відповідних цивілізацій з аналогами Старого Світу становить чільне місце викладу, як і пошуки характерних алгоритмів для обох векторів. Автор не полишає надію, що курс здатен пробудити в слухачах цікавість до подальшого дослідження культур і цивілізацій давнини. Адже «не знаючи минулого, людина буде вічно повторювати помилки попередників». Завданнями навчальної дисципліни є: - ознайомити слухачів з історико-культурними та цивілізаційними особливостями доколумбового населення Нового Світу, прокоментувати спільне та відмінне у їх світогляді, образності, господарстві тощо; - збагатити загальну ерудицію слухачів та розширити їхній культурний плюралізм; - покликати до занурення в дискусійні аспекти доколумбової цивілізаційності, аби в подальшому використовувати результати у вітчизняному дискурсі.

Економ, контекст культури

Екранні мистецтва та візуальна культура
Курс знайомить з окремими підходами до розуміння екранних мистецтв як важливої складової візуальної культури та дозволяє засвоїти практичні уміння аналізу рухомого зображення. Головний фокус курсу - практика покадрового аналізу фільму, яка дає змогу засвоїти технічний і концептуальний словник рухомого зображення, глибше зрозуміти концептуальну проблематику часу в екранних мистецтвах та трансформації проблематики досліджень кіно в пост-кінематографічну епоху цифрових медіа. Теоретична і практична частини курсу доповнюють одна одну, даючи можливість безпосередньо застосувавши терміни та концепції до конкретного фільмічного матеріалу. Протягом курсу студенти виконують покадровий аналіз фрагменту фільму та вчаться «вирощувати» власну інтерпретацію з фільмічної матерії. Матеріалом для щільного аналізу рухомого зображення є самостійно обраний фраґмент з фільму Альфреда Гічкока «Психо» (1960), остаточним результатом практичної роботи є самостійний дослідницький текст та розкадровка з технічним описом. Практична робота має поступовий, багатошаровий характер і проходить серію обговорень на заняттях, дозволяючи студентам глибше оволодіти словником і матеріалом та отримати досвід багатоетапного написання тексту. Курс культивує чутливість до фільмічної матерії і дає конкретні інструменти для того, щоб описувати, аналізувати та інтерпретувати її. Крім цього, курс розвиває і поглиблює навички написання дослідницьких робіт та опрацювання теоретично насичених наукових текстві англійською мовою.

Елітарна культура

Етнокультурні процеси Старої Європи
Курс «Етнокультурні процеси Старої Європи» покликаний ввести в дослідницький історико-культурний дискурс навколо етнічних та соціальних трансформацій у Європі поза міськими цивілізаційними центрами давнини та середньовіччя (що і розуміють на Заході в понятті Old?Europe починаючи з часів індоєвропейських міграцій). Акцент робиться на близьких нам теренах Східної та Північної Європи. В тому числі з позицій регулярних міжрегіональних зав'язків упродовж багатьох тисячоліть поспіль. Впродовж навчання магістри опановують роботу з науково-аналітичною базою з проблем історії культури, cultural prehistory та пам’яткознавства, практикують критичний порівняльний аналіз суперечливих висновків; вчаться самостійно знаходити нові джерела та формулювати дослідницькі проблеми; набувають звичку до плюральності та готовність до нової інформації в контексті активного самовдосконалення. Опанування матеріалу дозволяє слухачам стати асистентами/?лаборантами в історико-культурних, музейницьких, пам’яткознавчих чи меморативних проектах, виступати рецензентами наукових публікацій та самостійно висвітлювати означені проблеми в блогах чи науково-популярних медіа-виданнях тощо.

Загальна історія мистецтв
1ч. Програма курсу «Загальна історія мистецтв» (скорочено – ЗІМ) відповідає навчальному плану підготовки бакалавра з базової вищої освіти «Культура» і є необхідною складовою частиною вивчення циклу фундаментальних і професійно орієнтованих дисциплін з Культурології. Курс «Загальна історія мистецтв» розраховано на студентів – культурологів (бакалаврат), І курс, факультет гуманітарних наук, напрям підготовки «Культура» (Культурологія). Курс спрямований на вивчення багатої спадщини образотворчого мистецтва, створеного людиною упродовж кількох тисячоліть – від давніх культур до початку ХХ ст., окрема увага в межах курсу приділяється європейській візуальній культурі. MS Teams – команда «Загальна історія мистецтв» DistEdu: ЗІМ. Частина 1, весна Матеріали до курсу: Drive "ЗІМ" 2ч. Програма курсу «Загальна історія мистецтв» (скорочено – ЗІМ) відповідає навчальному плану підготовки бакалавра з базової вищої освіти «Культура» і є необхідною складовою частиною вивчення циклу фундаментальних і професійно орієнтованих дисциплін з Культурології. Курс спрямований на вивчення багатої спадщини образотворчого мистецтва, створеного людиною упродовж кількох тисячоліть – від давніх культур до початку ХХ ст., окрема увага в межах курсу приділяється європейській візуальній культурі. Курс «Загальна історія мистецтв» розраховано на студентів – культурологів (бакалаврат), І курс, факультет гуманітарних наук, напрям підготовки «Культура» (Культурологія). MS Teams – команда «Загальна історія мистецтв» DistEdu: ЗІМ. Частина 2, літо Матеріали до курсу: Drive "ЗІМ"

Загальна музеологія
В умовах цифрової цивілізації для реалізації власних завдань відповідно до світових тенденцій (комунікація, інтерактивність, партисипація) музей потребує кваліфікованих фахівців. Навчальна дисципліна складається із чотирьох модулів. В першому ("Теоретична музеологія") розглядаються дискусійні питання щодо ролі музею в сучасній культурі, наукові концепції музею (дитячий музей, екомузей, музей як культурний центр, музей як "третє місце" та ін.), структура музеології. В наступному модулі ("Історична музеологія") аналізуються загальні тенденції історичного розвитку музейництва в країнах Європи, Америки, Азії, Африки, Австралії та інших регіонів Океанії. В модулі "Прикладна музеологія" увага акцентується на фондовій, експозиційній та культурно-освітній діяльності музею, а також - музейному менеджменту та маркетингу. Модуль "Актуальні проблеми розвитку музеології" - це проблеми пам`яткознавства та охорони позамузейних пам`яток, культурного туризму, музейного джерелознавства, музейної соціології, музейної психології, музейної інформатики.

Загальна теорія культури
Основні поняття і концепції теорії культури. Феномен культури. Структура сприйняття і творення дійсності. Свідомість і підсвідоме. Тіло і символ. Знак, образ і міф. Архетика культури. Механізм культури. Традиція, ритуал, свято. Тема смерті в історії культури. Містичне в культурі. Культура і влада.

Індійська культура
Програма з курсу «Індійська культура» відповідає навчальному плану підготовки бакалавра з базової вищої освіти «Культура» і є важливим доповненням до циклу фундаментальних і професійно орієнтованих дисциплін з культурології, але також може слугувати для всебічного розвитку студентів інших спеціальностей гуманітарного спрямування. Курс надає загальні уявлення про індійську культуру, її засади та історичний розвиток, знайомить студентів із різними аспектами індійської культури – міфологією, засадничими принципами світогляду, суспільними цінностями та ідеалами, сакральним виміром (індуїзмом, буддизмом, джайнізмом та ісламом), різноманіттям писемностей, художньою літературою, мистецтвом (в тому числі, традиційними танцями, музикою, театром), архітектурою тощо. Доступ до курсу на DistEdu: «Індійська культура» MS Teams – команда «Індійська культура»

Ісламська культура
У пропонованому курсі розглянуті одні з найскладніших і найактуальніших проблем світової науки – джерела, особливості та еволюція ісламської культури. Після скасування заідеологізованих радянських догм нових загальноприйнятих поглядів на цю проблему так і не було запропоновано. На підставі свідчень, отриманих з оригінальних наукових матеріалів з історії, географі, археології, релігієзнавства, філософії, етнології, мови, літератури та інших гуманітарних наук у курсі висвітлено історію виникнення та еволюцію ісламської культури та мистецтва від часу їхньої появи до сьогодення. Важливе місце у вивченні цього питання займає міждисциплінарний підхід до наукового дослідження проблем, зосібна здійснення цього на основі порівняльно-історичної культурології, в межах якої можна засвідчити факт еволюційного розвитку ісламської культури і, зокрема, особливості та характер її географічного поширення.

Історія кіно
Програма з курсу "Історія кіно" відповідає навчальному плану підготовки бакалавра з базової вищої освіти "Культура" і є важливим доповненням до циклу фундаментальних і професійно орієнтованих дисциплін з Культурології. Вона може слугувати і для всебічного розвитку студентів інших спеціальностей. У запропонованому курсі йдеться про естетичні параметри і поетику кіно, про кіно як різновид національної культури, про авторські рефлексії видатних майстрів кіно, в тому числі й українських, над мораллю та психологією людини, про екранну інтерпретацію трагічних подій ХХ століття. Курс надає загальні уявлення про зарубіжну й українську кінокласику в контексті гуманістичних концепцій, вироблених кіномистецтвом впродовж ХХ століття. Увага приділяється вивченню основам знань про кінематограф і дослідженню кіномистецтва на прикладі окремих фільмів в контексті визначених тем і жанрів. Кіно українське подається як невід'ємна частина світового. Доступ до курсу на DistEdu: "Історія кіно" MS Teams - команда "Історія кіно"

Історія костюму та моди
Дослідження тенденції взаємоіснування різних культур і напрямів суспільної свідомості через функції костюму в суспільстві.

Історія культури Європи
Курс «Історія культури Європи» входить до блоку історико-культурних дисциплін бакалаврської програми «Культурологія», його адресовано студентам-культурологам першого року навчання. Курс розраховано на один учбовий семестр, обсяг курсу – 30 лекційних годин та 12 годин семінарських занять. В кінці семестру передбачається складання іспиту. Лекційний матеріал, топіка курсу охоплює головні періоди європейського культурного процесу від так званого Грецького дива (античного старту Європи) до епохи модерності включно. Курс спрямований на ознайомлення студентів із сучасною історико-культурною репрезентацією (картиною розвитку) європейської культурної свідомості в її типологічній єдності та стадіальному і регіональному різноманітті. Автор намагався врахувати диверсифікацію європейського культурного простору, так само як і фактор перманентних змін (протеізм) у картині європейської культури. Але при цьому курс базується на уявленні про принципову єдність у різноманітті європейського культурного життя на різних етапах та в різних регіонах (субсистемах) – принцип ex pluribus unum. Фундаментом такої парадигматичної єдності європейської культури розглядаються антична спадщина (давньогрецька та римська складова, спадщина Pax Romana), християнська культура пізньої античності та раннього середньовіччя у відносинах конфлікту, толерантності, діалогу та перспектив синтезу. Курс «Історія культури Європи» пов’язаний з іншими курсами блоку, такими як «Антична культура», «Культура Відродження», «Культура Європи Нового часу» і «Культура доби Бароко».

Історія містичних вчень Сходу та Заходу
Програма з курсу «Історія містичних вчень Сходу та Заходу» відповідає навчальному плану підготовки бакалавра з базової вищої освіти «Культура» і є важливим доповненням до циклу фундаментальних і професійно орієнтованих дисциплін з культурології, але також може слугувати для всебічного розвитку студентів інших спеціальностей гуманітарного спрямування. Курс надає загальні уявлення про становлення та розвиток містико-езотеричних вчень, їхнє місце в історії культур Сходу та Заходу, знайомить студентів із різними аспектами цих вчень: історичним контекстом, міфологією, що пов’язана з конкретним вченням, засадничими принципами світогляду, ритуалами, психопрактиками тощо. Доступ до курсу на DistEdu: «Історія містичних вчень Сходу та Заходу» MS Teams – команда «Історія містичних вчень Сходу та Заходу»

Історія світової культури
Курс «Історія світової культури» читається на факультеті гуманітарних наук НаУКМА і служить складовою підготовки студентів – істориків і філософів першого року навчання. Лекційний курс намагається охопити і висвітлити центральні теми сучасного історико-культурологічного знання, канонічну топіку історії культури – описи і теоретичні образи основних типів культур і цивілізаційних ареалів (античність, традиційний Китай, Індія, Візантія, ісламський світ тощо) та культурно-історичних епох (європейське середньовіччя, Відродження, Новий час). Увага приділяється ключовим словам, мові опису, категоріям конкретних культур, характеристикам їхньої ментальності, картинам світу, моделям індивіда і соціума різних епох і ареалів. Лекційний матеріал містить інформацію про історію вивчення культурних типів та епох, авторитетні наукові концепції і підходи, дискусійність та актуальну проблематику, а також бібліографічні огляди та рекомендації. Практичні заняття передбачають перевірку і корекцію отриманого знання, активізацію історико-культурної рефлексії студентів, формування пізнавальних орієнтирів в галузі сучасної історії культури.

Історія українського кіно
Предмет курсу – комплексне вивчення українського кіно як індустрії та мистецтва, починаючи з 1893 року, коли Йосип Тимченко в Одесі винайшов (ще до братів Люм’єр) кінознімальний і кінопроекційний апарати. Розглядаються кінематографічні пріоритети України, які закономірно увінчалися світовим визнанням фільму «Земля» О.Довженка (увійшов до 12 кращих фільмів усіх часів і народів), десятками міжнародних нагород, що здобув фільм «Тіні забутих предків» С.Параджанова та ін. Курс передбачає студії над візуальною мовою та стилістикою українських фільмів усіх видів (ігрове, документальне, науково-популярне, анімаційне), різного художнього спрямування і смислового наповнення. Досліджуються найцікавіші фільми, творчість окремих режисерів, операторів й акторів. Історія українського кіно – це двічі повторений (у 20-х та 60-х роках) «золотий вік», який кожен раз закінчувався погромом та заборонами, що також є невід’ємною її частиною.

Історія української культури
Програма з курсу «Історія української культури» відповідає навчальному плану підготовки бакалавра зі спеціальності 034 – «Культурологія» і є важливим доповненням до циклу фундаментальних і професійно орієнтованих дисциплін. Курс «Історія української культури» розраховано на студентів бакалаврату, які вже отримали знання з історії та історичної географії України. Курс орієнтовано на надання студентам уявлення про українську культуру як про складну структуру, у котрій художня культура посідає хоч і важливе, втім не провідне місце. Поступ культури буде представлено не як історію художніх стилів, а насамперед як історію змін, що відбувалися у свідомості її носіїв. У ході опанування курсу студенти отримуватимуть навички самостійного аналізу культурних процесів й артефактів. У курсі «Історія української культури» студентам пропонується систематизований стислий огляд історії української культури від раннього середньовіччя до кінця ХХ ст. Курс передбачає фокусування уваги на формуванні та функціонуванні певних релігійних, політичних, ідеологічних, етичних та естетичних ідей, які впливали на становлення художньої культури. Приклади з художньої культури буде розглянуто передусім як ілюстрацію до «матеріального» втілення таких ідей. Тобто «історія культури» викладається насамперед як «історія ідей» та не дублює матеріалів жодного іншого предмету, передбаченого освітньою програмою «Культурологія». Доступ до курсу на DistEdu: Історія української культури (культурологи). MS Teams – команда «Історія української культури БП-2»

Кваліфікаційна робота
Дипломна робота в kmbs - це Ваша інноваційна ідея та її реалізація для існуючої компанії чи компанії, яку планується створити. Проект реалізації має базуватися на реальних умовах бізнес-середовища. Мета проекту - створити та реалізувати інноваційну ідею на базі дослідження стану ринку і діяльностї компанії, що включає фінансові, маркетингові, стратегічні тощо аспекти.

Київ та кияни
Історія і культура Києва. Окремі аспекти історичного та культурного розвитку міста, культурні традиції, що склалися в середовищі киян, легенди, які виникли про Київ і його населення, історична топографія міста. Історичні особи, пов’язані з Києвом, а також подіями ХІХ–ХХ ст.

Китайська класична культура
Програма з курсу «Китайська класична культура» відповідає навчальному плану підготовки бакалавра з базової вищої освіти «Культура» і є важливим доповненням до циклу фундаментальних і професійно орієнтованих дисциплін з культурології, але також може слугувати для всебічного розвитку студентів інших спеціальностей гуманітарного спрямування. Курс надає загальні уявлення про класичну культуру Китаю, її засади та історичний розвиток, знайомить студентів із різними аспектами класичної китайської культури – міфологією, засадничими принципами світогляду, суспільними цінностями та ідеалами, релігійно-філософськими вченнями (конфуціанством, даосизмом, китайським буддизмом), ієрогліфічною писемністю, художньою літературою, мистецтвом, архітектурою, звичаями та традиціями тощо. Доступ до курсу на DistEdu: «Китайська класична культура» MS Teams – команда «Китайська класична культура»

Комплексний кваліфікаційний екзамен

Культура повсякдення народів світу
Програма з курсу "Культура повсякдення народів світу" відповідає навчальному плану підготовки бакалавра зі спеціальності 034 - "Культурологія" і є важливим доповненням до циклу фундаментальних і професійно орієнтованих дисциплін. Курс досліджує особливості повсякденних практик у різних культурах, механізми формування культурних норм і традицій, їхню трансформацію в умовах глобалізації. Він також може слугувати для всебічного розвитку студентів інших гуманітарних спеціальностей. Курс надає загальні уявлення про антропологічні, соціологічні та культурологічні підходи до вивчення повсякденного життя, методи його дослідження, а також основні культурні аспекти повсякдення різних народів світу. MS Teams: команда "Культура повсякдення народів світу".

Культура та влада
Вибірковий курс «Культура та влада» є однією із складових навчальних дисциплін освітньо-кваліфікаційного рівня з підготовки бакалаврів блоку “Теоретична культура” та необхідною складовою частиною вивчення теорії культури. Він дає можливість навчити студентів бакалаврату орієнтуватися в сучасному гуманітарному універсумі та самостійно використовувати засвоєні концепції та поняття пов’язані зі взаємодією культури та влади у своїй науково-дослідницькій діяльності. Курс орієнтований на вивчення кількох провідних традицій гуманітарного мислення, які охоплюють цілий ряд підходів у соціо-гуманітарному пізнанні, а також спрямований на введення в тематичне та проблематичне кола взаємодії культури та влади. На лекціях розглядаються теорії, ключові концепції та провідні ідеї Р. Жирара, С. Льюкса, Д.Агамбена, К.Шміта, Н.Лумана, Д.Арігі , П.Бурдьє, М.Фуко, Д.Гребера, П.Б. Пресіадо. Семінарські заняття спрямовано на опанування провідних ідей та концепцій таких дослідників царини влади та культури як С. Льюкса, Р.Жирара, К.Шміта, Д.Агамбена, Д. Арігі, П.Бурдьє шляхом читання оригінальних праць, їх перекладів, їхнього обговорення на семінарських заняттях, виконання групового дослідницького письмового завдання та захисту його на заліку.

Культура Японії
Програма з курсу «Культура Японії» відповідає навчальному плану підготовки бакалавра з базової вищої освіти «Культура» і є важливим доповненням до циклу фундаментальних і професійно орієнтованих дисциплін з культурології, але також може слугувати для всебічного розвитку студентів інших спеціальностей гуманітарного спрямування. Курс надає загальні уявлення про класичну культуру Японії, її засади та історичний розвиток, знайомить студентів із різними аспектами класичної японської культури – міфологією, засадничими принципами світогляду, суспільними цінностями та ідеалами, сакральним виміром (буддизмом та сінто), ієрогліфічною писемністю, художньою літературою, мистецтвом (в тому числі, ікебаною та чайною церемонією), архітектурою, воїнськими традиціями тощо. Доступ до курсу на DistEdu: «Культура Японії» MS Teams – команда «Культура Японії».

Культури класичного Сходу
Сходознавство і культурологію поєднують чимало рис – це і міждисциплінарність, і багатовекторний підхід, і комплексність порівняльних спостережень. Вивчаючи спадщину класичного Сходу, ми змушені звертатись одночасно до релігії та філософії, мистецтва та культури повсякдення тощо. Звісно, все це неможливо без знання мови регіону, і класичне сходознавство надає цьому належної уваги, та наразі це не є потребою культурологічної бази. Тож, нам буде достатнім відстежити різноманіття і багатошаровість цивілізацій Азії впродовж останніх 25 століть; зрозуміти ті вкорінені моделі ментальності, котрі керують поведінкою сучасних представників відповідних країн.

Культурні практики організації простору
Людина живе у створеному нею архітектурному просторі упродовж тисячоліть. Архітектура є не тільки мистецтвом і свідченням певного способу життя, але і несе на собі відбиток філософії, стосунків у суспільстві, мистецьких смаків і є культурним маркером доби створення, а також може нести на собі відбиток різних епох свого існування. Розуміння особливостей рукотворних просторів, методів їх творення та впливу на спільноти і окрему людину є необхідним для розуміння культурних процесів, які відбуваються у світі нині чи відбувалися сотні років тому. У ході курсу студенти отримають базові знання, що дадуть їм змогу «читати» у спорудах і містобудівних утвореннях риси культурних особливостей минулих епох і сьогодення.

Культурологія
Курс знайомить студентів із культурною спадщиною людства, дає можливість побачити характерні риси й відмінності різних етнокультурних типів, засвоїти основні універсальні механізми культури етносів і націй, навчає вільно оперувати теоретичними конструкціями і поняттями культурології та історії світової культури, розглядати власну національну культуру в контексті світової. Розглядаються твори найкращих представників світової культурології: О.Шпенглера, А.Тойнбі, Ч.Хейзінги, Б.Малиновського та ін., що сприятиме орієнтуванню студентів у найвагоміших досягненнях світової культурологічної думки.

Курс "Практика викладання фахових дисциплін"

Курсова робота
Студентські курсові роботи є органічними складниками навчального процесу на кафедрі культурології, основною метою яких є засвоєння навичок наукового письма і підготовка до написання наукових текстів - від академічних дослідницьких публікацій у спеціалізованих виданнях до наукової дисертації на вчене звання. Від моменту вибору наукового керівника та остаточного формулювання теми, студенти розробляють структуру своєї роботи, опрацьовують наукову літературу, прописують засновки, тези, контр-тези, та інші нюанси, характерні для наукових текстів. Основні вимоги тяжіють до дисертаційних, але значно легші, тут більше умовностей, оскільки курсові роботи є "пробою пера", а отже менш формальні за кваліфікаційну роботу. Вважається доречним рухатись в одній дослідницькій сфері від першої курсової і до дипломної (й до захисту дисертації в ідеалі), але суворою вимогою це не є.

Курсова робота з сертифікатної програми "Мистецтвознавство"

Магістерська робота
Підсумок опанування змісту дисциплін навчального плану. Студент мусить проявити здатність до наукового пошуку, аналізу наукової літератури, постановки і вирішення теоретичних питань.

Масова культура
Конструювання інтелектуального концепту "масова культура" і його двійника-антипода "популярна культура" подається через знайомство із словниками та теоретичними моделями мислителів із різних таборів - ліберального (Ханна Арендт) та неомарксистського (Фредрік Джеймісон та представники британських cultural studies). Зокрема підважуються однозначність і референтність таких концепцій як "маси", "культура", "тотальнісь", "ідеологія", "популярне", "демократичне", які відіграли ключову роль в конструюванні інтелектуального концепту "масова культура". Визначальним для теоретичного підходу, який покладено в основу дисципліни, є твердження Раймона Вільямса: "мас не існує, існує спосіб говорити про людей як про маси". У рамках дисципліни здійснюється практичне освоєння навичок аналізу найбільш концентрованих артефактів культуріндустрії - рекламних повідомлень, спираючись на семіологічно-психоаналітично-марксистський аналіз, розроблений Роланом Бартом та систематизований Джудіт Вільямсон.

Методика викладання культурологічних дисциплін у закладах освіти
Сьогоднішній світ міняється бурхливо та незворотньо. Пересічному користувачу сучасних медіа важко сприймати поточні новини неупереджено, і ще важче відрізнити справжні факти щодо певної ідентичності або чиєїсь мистецької спадщини від масово тиражованих тематичних спекуляцій. Для цього потрібен інтегральний міждисциплінарний погляд ерудованого фахівця, котрим безумовно здатен виступити культуролог. Тому саме культурологія наразі є потрібною як ніколи до того. Водночас адекватних фахівців бракує. При тому що культурологічний погляд можна випрацювати і у фахівців із інших галузей. Для цього потрібні методика та викладацька майстерність. Ось для чого і пропонується курс «Методика викладання культурологічних дисциплін у закладах освіти», що входить до навчального плану підготовки магістра з базової вищої освіти «Культура» і є важливим компонентом циклу професійно орієнтованих дисциплін з Культурології. Водночас, він може слугувати для всебічного розвитку студентів інших спеціальностей гуманітарного спрямування. Опанування запропонованого матеріалу формує фахівців із культурницької проблематики, здатних не лише бачити неупереджено підвалини бурхливих процесів людського співіснування в синхронії та діахронії, але і передати свої знання далі. Саме так стимулюється масовий запит на складність, здатність до діалогу тощо

Методологія наукового дослідження
Курс «Методологія наукового дослідження » є однією із складових нормативних навчальних дисциплін освітньо-кваліфікаційного рівня підготовки магістрів. В лекційній частині курсу розглядаються питання створення від початку програм методологічної кооперації наук в межах яких поняттям «аналізу», «синтезу», законів призвичаєних до логіки предикатів та розкладання теорії на емпіричний та теоретичний рівні, було залишено місце в історії методології наукового пізнання. Але розгляд концепцій методологічного фальсифікаціонізму К. Поппера, парадигмальної будови академічної науки Т. Куна, науково - дослідницької програми І. Лакатоса, Ст. Тулміна, М. Поланьї, П. Феєрабеда не заради розгляду їхнього походження, змісту та взаємної критик, як це буває в курсі історії філософії і методології науки, Цей розгляд призначено заради виділення в кожній із цих концепцій «долучення до дослідження» у зонах: формування гіпотез, введення до поновного дослідження деконтекстуалізованих інтелектуальних явищ «третього світу; знаходження гарантованого місця для академічних досліджень студентів та викладачів проблемного змісту у концептуальних картинах академічних дисциплін; долучення до критик «застарілих ідей» як частини «парадигм»; долучення до практик покращення виразності новизни ідей у просторі «насичених варіантів ідей»; можливості звертатися до дослідження ідей та підходів, які було відкинуто за формальними критерієм; бачити у «принципі проліферації» «контр - індукції» доцільність дослідження будь - якої проблеми на різних базах її «альтернативного бачення». Вказані формати вмотивованої мети долучення до наукового дослідження не присутні у канонічному форматі репрезентації наукового дослідження в якому розв’ язання будь - якої проблеми, має пройти через визначення об’єкта, предмета і методу дослідження. Але, останні ознаки стану проведеного наукового дослідження є лише встановленням його включення до генеалогії аспектів та підходів до розгляду проблеми, до якої долучається дослідник. В той же час, побудова генеалогії дослідження проблеми за схемою «внесків» попередників має ознаки методологічного спрощення. Ці спрощення розкриваються в межах ідеї «відкритого» твору У. Еко, в межах ідеї методології «архівного аналізу» М. Фуко та застережень Ж Дерріда щодо спекулятивної загроз, яке несе закріплення послідовності ідей послідовністю письмових текстів стали підставами додаткового розгляду концепції У. Еко: формування дослідження першого рівня (диплому) як у лекційній так і семінарській частині курсу.

Музеї світу
Програма з курсу «Музеї світу» відповідає навчальному плану підготовки бакалавра з базової вищої освіти «Культура» і є важливим доповненням до циклу фундаментальних і професійно орієнтованих дисциплін з Культурології. Але також може слугувати для всебічного розвитку студентів інших спеціальностей гуманітарного спрямування. Курс надає загальні уявлення про історію і сучасність музейної справи у світовому контексті. Увага приділяється вивченню становлення і функціонування музейництва як теоретично-узагальнююче, так і на прикладі окремих найбільш значущих музейних установ світу. Доступ до курсу на DistEdu: «Музеї світу» MS Teams: команда «Музеї світу» Матеріали курсу: Drive «Музеї світу» З

Наукове письмо
Практично зорієнтована дисципліна, яке дає розуміння специфіки наукової роботи у сфері кульурології та навички наукового письма, спираючись на методологію, розроблену в рамках writing process movement. Фокус на процесі письма дозволяє навчити продуктивно організовувати дослідження, розрізняти якісно різні етапи роботи над текстом, та застосовувати композиційні принципи його структурування на різних рівнях. Важливою складовою дисципліни є роз'яснення значення і переваг академічної доброчесності та вимог до курсових та кваліфікаційних робіт з культурології. У ході навчання передбачено індивідуальну та групову роботу, яка спрямована на те, щоб допомогти студенткам обрати власний дослідницький напрям та почати працювати над курсовою роботою.

Новітні проблеми культурології

Оглядові лекції до комплексного кваліфікаційного екзамену

Основи аналізу мистецьких творів
Програма вибіркового курсу "Основи аналізу мистецьких творів" має на меті доповнити і вдосконалити знання з історії та теорії образотворчого мистецтва, надати практичні навички дослідження творів з застосуванням класичних мистецтвознавчих та культурологічних підходів до аналізу візуальної культури. Завданням курсу зокрема є: ознайомлення з технікою виконання мистецьких творів від історії до сучасності та її вплив на розвиток мистецьких форм; співвідношення змісту та форми у творах образотворчого мистецтва, способи побудови та прочитання їх можливих змістів та наративів. Курс доповнює матеріали курсу "Сучасне мистецтво" і розрахований на студентів - культурологів (магістратура), І курс, факультет гуманітарних наук, але також має самостійне значення і бути корисним слухачам інших гуманітарних спеціальностей.

Основні поняття історії культури
Курс «Основні поняття історії культури» знайомить студентів з проблематикою формування історії культури як наукового жанру та сучасними уявленнями про її статус і місце у системі гуманітарного знання, формами історико-культурних досліджень, типами культурологічного знання в контексті традиційних і сучасних практик історичних студій. Жанр історії культури розглядається як продукт розвитку історичного знання західного типу на етапі якісних змін та наукових революцій (змін парадигми) ХІХ – початку ХХІ стт., що призводить до розширення предмету історії, її тематичного репертуару та дослідницьких можливостей в плані створення нової історичної картини світу. Значне місце посідає знайомство з творцями історії культури – їхніми науковими біографіями, творчими внесками та стилями історико-культурного письма. Курс служить загальнотеоретичним та історіографічним вступом до всіх дисциплін історико-культурного циклу, які вивчаються студентами бакалаврату («Антична культура», «Історія культури Європи», «Культура Відродження» тощо).

Особистість в культурі Заходу в постметафізичний період
Специфіка бачення особистості у західній культурі другої половини XX ст., опанування проблематики найвпливовіших теорій особистості. Особливий наголос робиться на художній літературі, критиці та мистецтві.

Перформанс у сучасній культурі
Програма курсу «Перформанс у сучасній культурі» є важливим доповненням до циклу з Культурології та інших гуманітарних спеціальностей, адже презентує актуальний погляд на культуру як складну систему перформативних практик і дій, що осмислюються як події комунікації. У курсі перформанс розглядається не лише як культурний феномен, але і теоретичний інструмент аналізу культури, її презентації і трансформації. MS Teams – команда «Перформанс у сучасній культурі» DistEdu: …

Постмодернізм
Курс «Постмодернізм» – одна із складових нормативних навчальних дисциплін освітньо-кваліфікаційного рівня з підготовки магістрів та необхідна частина вивчення теорії культури. Він дає можливість навчити студентів магістеріуму орієнтуватися в сучасній культурі та сучасному гуманітарному універсумі, самостійно використовувати засвоєні концепції та поняття у своїй науково-дослідницькій діяльності. Курс орієнтований на поглиблене вивчення однієї з провідних традицій гуманітарного мислення, яка охоплює цілий ряд підходів у соціо-гуманітарному пізнанні, а також спрямований на введення в тематичне та проблематичне кола постмодерну та постмодернізму. На лекціях розглядаються питання: 1. Генези постмодерну в мистецьких практиках 1950х - 1970х років (архітектура, музика, література), це становить матеріал першої лекції, 2 години. Лекція 2, 2 години, присвячена онтологічним та методологічним засадам постмодернізму. Розрізняються постмодерн як феномен і постмодернізм як напрям думки. Розглядається як методологічний плюралізм, так і політичні прояви постмодерну. 3 лекцію, 2 години, присвячено постмодерним культурним практикам, зокрема кінематографу та серіальній продукції 1980х – 2023 рр. Акценти робляться на цитатності, вторинності, впізнаваності мотивів. Здійснюється зіставлення теорії і практик постмодернізму й метамодернізму (Люк Тернер). Семінарські заняття спрямовано на опанування провідних ідей та концепцій Ліотара Ж.-Ф., Барта Р., Бодрійяра Ж., Лаку-Лабарта Ф., Рансьєра Ж., Рорті Р., Дельоза Ж., Джеймісона Ф., Еко У., Бадью А., Лумана Н., Андерсона П., Анкерсміта Ф., Мегіла А., Декомба В., Макхейла Б., Гумбрехта Г.У., Мільнера Ж.-К., Мілбанка Д., Нансі Ж.-Л., Ватімо Дж. шляхом читання оригінальних праць, їх перекладів, їхнього обговорення на семінарських заняттях, виконання групового дослідницького письмового завдання та захисту його на іспиті. Опанування провідних ідей та концепцій пов’язаних із постмодернізмом реалізується на матеріалах сучасної культури: художньої літератури, мистецтва, кіно та серіальної культури.

Постструктуралізм
Курс «Постструктуралізм» є однією із складових нормативних навчальних дисциплін освітньо-кваліфікаційного рівня з підготовки магістрів та є необхідною складовою частиною вивчення теорії культури. Він дає можливість навчити студентів магістеріуму орієнтуватися в сучасному гуманітарному універсумі та самостійно використовувати засвоєні концепції та поняття у своїй науково-дослідницькій діяльності. Курс орієнтований на поглиблене вивчення однієї з провідних традицій гуманітарного мислення, яка охоплює цілий ряд підходів у соціо-гуманітарному пізнанні, а також спрямований на введення в тематичне та проблематичне кола постструктуралізму. На лекціях розглядаються питання радше філософського, аніж лінгвістичного походження такої течії думки, як постструктуралізм. Незважаючи на позірно очевидне співвіднесення зі структуралізмом (як наприклад у Р. Барта), у постструктуралізмі маємо справу з відмовою від бачення структури як онтологічної сутності (У. Еко). Натомість помічаємо human factor (в мовознавстві позначено як антропоцентричний поворот). Семінарські заняття спрямовано на опанування провідних ідей та концепцій Ж. Деріди, Ж.Дельоза, Ю.Крістєвої, М.Фуко, Р.Барта, Ж.Бодрійяра, Б.Ріддінгса, О. Маркварда, Л.Вітгенштейна, Р.Рорті, В.Декомба, А. Кожева, П. Де Мана, Ж. Лакана, С.Жижека, Р. Салецл, Б.Кассен шляхом читання оригінальних праць, їх перекладів, їхнього обговорення на семінарських заняттях, виконання групового дослідницького письмового завдання та захисту його на іспиті.

Практика дослідницька

Практика дослідницька переддипломна
Переддипломну практику запроваджено відповідно до напряму професійної підготовки: 034 "Культурологія" магістрів кафедри культурології НаУКМА й спрямовано на оволодіння навичками, необхідними для подальшої дослідницької роботи у наукових установах сфери культури. Базою практики є Інститут культурології НАМ України. Умови пракики: наявність попереднього варіанту кваліфікаційної роботи, який у процесі практики очікувано зазнає вдосконалення теоретичних положень та їхньої апробації у межах профільного науково-дослідницького колективу. Підстави проходження практики: відповідні накази НаУКМА, ІК НАМУ та Договір про співробітництво між НаУКМА та ІК України Офіційний сайт Інституту культурології НАМ України URL https://icr.org.ua/

Практика музейна (ознайомча)
Формування цінісних орієнтирів, гуманістичної форми ставлення до навколишнього світу і до себе та емоційно-ціннісного підходу до знань; Виховання музейної культури (поваги до памяток історії та культури , розуміння музейної мови); Ознайомлення з експозиційними та фондовими колекціями музеїв різних за профілем (історичних, художніх, природничих, технічних, літературних, комплексних) та за основним суспільним призначенням (державних, академічних, навчальних, відомчих тощо).

Практика навчальна (культурологічна)
2д семестр, 30 год./тижд., залік, 4 зал. б., О.В. Бондарець, старша викладачка. Наскрізна програма практик включає музейну (ознайомчу), навчальну (культурологічну), дослідницьку (етнологічну або музейну), а також як вибіркову педагогічну практику. Навчальна (культурологічна) практика враховує пріоритетні напрями, які визначила кафедра культурології НаУКМА і які знайшли відображення в навчальному плані освітньої програми "Культурологія" (освітній ступінь - бакалавр). Завдання практики: ознайомлення з основними напрямами та специфікою діяльності архівів, архівів-музеїв (на прикладі Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтва України та ін.); ознайомлення із сучасною структурою Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського, її фондами, які є ґрунтовною джерельною базою для досліджень з історії культури; поглиблення фахових знань з теорії та історії культури шляхом візуалізації понятійно-категоріального апарату; формування та розвиток розуміння процесів проєктування, що відбуваються в сучасному мистецькому просторі; ознайомлення зі специфікою діяльності певних установ (музеїв, галерей, центрів та ін.) шляхом участі студентів в проєктах / програмах.

Практика педагогічна
Головна мета педагогічної практики полягає в закріпленні теоретичних знань і набутті студентами відповідних практичних умінь, навичок, Педагогічна практика носить міждисциплінарний характер, ґрунтується на знаннях із педагогіки, методики викладання, психології та фахових дисциплін формуванні ключових компетентностей із основних напрямів викладацької діяльності у ВНЗ України. Педагогічна практика створює умови для формування у студентів навичок виконання функцій викладача, а саме: здійснювати теоретичну та практичну підготовку до викладання навчального предмету.

Проблема автентичності культурної інтерпретації
Курс «Проблема автентичності культурно - історичної інтерпретації » відповідає навчальному плану підготовки магістрів культурології в галузі наук про культуру зі спеціальності 6. 02.01 – культурологія. Курс надає студентам теоретичні та фактичні знання у царині історії та теорії розвитку дослідницьких практик, метою яких було комплексне вдосконалення основ літературознавчих інтерпретативних практик в історії і літературній критиці, які одночасно ставали і «текстовими» моделями культури. З середин 60 - их років ХХ століття «текстові» моделі культури зробили процес «письма» частиною семіотичних моделей культури. Саме відтоді бере свій початок відчуття незадоволення репрезентації літературної класики за рахунок традиційних сюжетно - стильових особливостей творів певного автора та їхньої поетики. В курсі розкривається : значення концепції мовних одиниць художнього твору як живої семіології тотожності «письма» та «читання» Р. Барта; зміст аргументів «виправдання» автентичності інтерпретативних практик класичних художніх творів як відповіді на критику сумнівного сенсу існування множинності інтерпретацій художніх творів С. Зонтаг та загроз від можливих надітерпретацій У Еко; значення ідеї Ж. Дерріди про виключення інтерпретації окремого твору автора як «письма» з метою його долучення метафізичних практик репрезентації генеалогії ідей творів автора та як антитези моделі інтерпретативного досвіду читання філософських творів як долучення до досвіду інтелектуальної спорідненості та іронії Р. Рорті. Значну увагу приділено викладу етапів розвитку концепції «інтертекстуальності» Ю.Крістевої та концепції інтерпретацій як складової літературної критики Н. Фрая та творчих технік «письма» із стиранням «впливів» та «запозичень» Ґ. Блума. Достатнє місце у курсі займає розгляд моделі репрезентації художніх творів як досвіду письма автора «з читачем» В.Ізера та моделі розуміння творів у словнику семіосфери Ю. Лотмана, в якому фіксуються архетипи відповідних сюжетів творів та ключові історії цих сюжетів. У курсі також представлено концептуальні результати співставлення практик письма з практиками читання П. Берка та Р. Дарнтона, значення дослідження історичних форматів читання А. Мануеля, а також розкрито зміст концепції «прискіпливого читання» Д. Бетерсбі, концепції критичних форматів читання Дж. Томпкінса, та концепції інтерпретативного комплексу як складової читання творів до «останнього рядка» С.Фіша. У лекціях використовується результати власних досліджень практик письма М. Гоголя у поемі «Мертві душі», які було оцінено у 2020 р. в енциклопедії «Микола Гоголь і Україна». Семінарські заняття спрямовано на обговорення опанованих ідей та концепцій Р. Барта, П. Берка, Ґ. Блума, С.Зонтаг, Р. Дарнтона Ж. Дерріди, У. Еко, В. Ізера, Ю. Крістевої, Ю. Лотмана, А. Мануеля, Дж. Томпкінса, С.Фіша, Н.Фрая на підставі читання оригінальних праць та їхнього подальшого використання в індивідуальному письмовому завданні.

Психологічні та психоаналітичні підходи у культурології
На основі розгляду першоджерел та подальших критичних розвідок психоаналіз подається як культурний феномен, як культуротворний фактор і як культурологічна дослідницька парадигма. Мета курсу – сформувати цілісне уявлення про психоаналіз, як про явище, що виникло й розвивалось у відповідь на потреби культури; його вплив на актуальні трансформації культури та на схеми інтерпретації її розвитку.

Релігійно-культурні традиції на теренах України
Пропонований курс надає уявлення про розвиток та взаємодію різноманітних релігійно-культурних традицій, котрі впливали на формування українського світогляду та менталітету. Адже міфологія визначає систему та основні структурно-семантичні параметри національної культури і є її мовою в семіотичному аспекті. Релігія та релігійність виступають не тільки провідними культуромоделюючими чинниками, а й засобами формування сучасного культурно-політичного простору України. У результаті опанування курсу студенти повинні усвідомити взаємозв'язок культури та релігії; вміти визначити базові культурно-релігійні категорії, здійснювати дослідження міфологічних систем (котрі не будучи фактом емпіричного дійсності, стали предметом культурологічної реконструкції) етносів, що мешкали на території України; аналізувати становлення світоглядних підвалин автохтонного східнослов'янського етносу; з'ясувати специфіку адаптації трансплантованої східнохристиянської традиції та її взаємодію із місцевими реаліями; визначати феномен "українське православ'я"; розуміти релігійні системи як певний чинник національного самозбереження (греко-католицизм) та ідентифікації (рідновірство); виявляти іноетнічні релігієтворчі процеси, що проявилися на українських теренах (штундизм у середовищі німецьких колоністів українського Півдня; хасидизм у єврейському середовищі як певна реакція на політичні реалії України відповідної доби; дотичність до світу ісламу у формі його кримсько-татарської філіації тощо); аналізувати вплив радянського "богоборництва" на загальний духовний занепад та виникнення місцевих синкретичних релігійних рухів (на кшталт Великого Білого Братства) в Україні пострадянської доби ; обгрунтовувати роль "релігійного відродження" як чинника самозбереження нації на підставі смислобуттєвих цінностей у спільному культурно-політичному просторі.

Розробка дисертаційного проекту

Семіотика культури

Семіотика культури: методологічний практикум
Передісторія, історія, різноманітні модифікації та принципи застосування підходу до культури, як до розгалуженої сукупності знакових систем комунікації. Формування уявлення про природу знака, причини знаковості у культурі, вміння розпізнавати прояви знакових систем на свідомому та підсвідомому рівнях у «мовах культури» різноманітного характеру – від музики, кіно, образотворчого мистецтва і літератури до рольових ігор та соціальних інтеракцій.

Соціальна і культурна антропологія
Курс «Соціальна і культурна антропологія» є однією зі складових циклу нормативних навчальних дисциплін освітньо-кваліфікаційного рівня з підготовки бакалаврів. Цей курс надає студентам можливість отримати базові теоретичні знання з історії розвитку теоретичних узагальнень польових практик дослідження культурних комплексів неписьменних народів, так і входження деяких культурних явищ сучасної епохи до компетенції антропології. Семінарські заняття спрямовано на опанування ідей та концепцій класиків культурної і соціальної антропології та опанування зразків їхнього культурологічного узагальнення. Курс передбачає засвоєння основних концепцій та понять соціальної і культурної антропології шляхом опанування базових текстів та оригінальних коментарів у перекладах українською та мовою оригіналу з метою напрацювання питань до їхнього обговорення на семінарських заняттях. Оскільки семінарські заняття проходять раз на два тижні, то нормативна кількість опрацьованих сторінок літератури до семінару становить 100 сторінок. Курс «Соціальна і культурна антропологія » є важливою складовою підготовки бакалаврів за спеціальністю 034- Культурологія до фахової діяльності у галузі освіти та гуманітарних науках. Він надає розумінню важливості засвоєння:значення: еволюційної теорії Л.Г. Моргана як тематичного архетипу подальшого кртитичної роботи із «аргументом Моргана» в теортеичних узагальненнях польвих досліджень концепції культурології Л.А.Вайта в її джерелах, формулюванні та енергетичного виміру культурної динаміки, тлумачення якого не збігається із тривіальним «енергетичнм редукціонізмом» методологічної цінності критики Ф. Боасом нереалістичних ідей побудови загальної теорії розвитку первісної культури описів А. Р.Редкліфом - Брауном системи «аванкулату», як інституції запобігання проявам сімейних конфліктів за формулою «комплексу Едипа» та інституції кровносполученої підтримки індивідуальної сім’ї та розумінню інституційного формату тотемізму (фратрія) розвитку Б.Маліновським моделі «мета -хартії» - здатності оволодіння локальними первісними культурами «цілеспрямованою діяльністю» на підставі формування системи ефективного узгодження між базовими потребами спільноти, знаннями і знаряддями праці та хартією як інституцією управління цим балансом та його контролем в межах повсякденного життя первісної локальної культури описів статетевого виховання дівчат та хлопчиків у первісних локальних культурах, М. Мід, які містять критичні оцінки психоаналітичного тлумачення «табу» та концепції розвитку суспільства як типів «колективного» досвіду поколінь із відповідною віковою домінантою його носіїв ( постфігуративне, кофігуративне та префігуративне суспільство) базових аргументів Р.Бенедикт у концепції «патернів» локальних первісних культур, які виводять цю концепцію за межі ідеології культурного релятивізму «математики життя первісних спільнот» В.Тернера, втіленої у концепції міту як визначення значення кожного символу з ритуальних практик у відповідному повному символічному циклі локальної культури переформатування В.Тернером аналізу девіантної поведінки у первісній спільноті на аналіз існування «перехідних» міні спільнот(стан лімінальності), які утримує на своїй культурній перефірії культурних контактів домінуюча локальна культура (стан коммунітас). опису К. - Л.Стросом магічної практики як процесу подання зцілення і довіри до результату лікувння із його означенням у трикутнику учасників- акторів та його контроверсійним перезаписом у сучасній практиці психоаналітиків подання К.Гірцом «насиченого» опису як моделі теоретичного теоретичногопояснення в антропології, яке набуло значного поширення у наративній історії культури, та подання сучасної антропологічної концепції культури у форматі версій визначення культури як програм життя людини сумісних із подальшим розвитком людського мозику.

Соціальна культурологія
Курс «Соціальна культурологія» є однією зі складових нормативних навчальних дисциплін освітньо-кваліфікаційного рівня з підготовки бакалаврів та необхідною складовою частиною вивчення теорії культури. Він дає можливість навчити студентів бакалаврату орієнтуватися в сучасних соціально-гуманітарних темах, проблемах, наративах та самостійно використовувати засвоєні теорії, концепції, поняття та концепти у своїй науково-дослідницькій і соціальній діяльностях. Курс «Соціальна культурологія» пропонує розглянути низку фундаментальних тем, що безумовно є найбільш цікавими, з точки зору курсу, проблемними полями в сучасній гуманітарії, вивчення яких допоможе студенту/-ці визначити своє місце в дослідницькому та соціально-політичному полях культури.

Соціокультурний розвиток людства
Курс відповідає навчальному плану підготовки бакалаврів зі спеціальності 034 Культурологія і є нормативною дисципліною. Осмислення розвитку людства з часів ранньої первісності і до наших днів є метою цього спецсемінару (семінару дослідницького типу). Впродовж V - VI семестрів увага акцентується на стадії формування передумов ранніх цивілізацій (X - III тис. до н.е.), стадії ранніх цивілізацій давнини (III – I тис. до н.е.) та стадії традиційних цивілізацій (поч. I тис. до н.е. – XVI ст.), а також на окремих проблемах, які існують у вивченні соціокультурного розвитку людства. Спецсемінар дозволяє опанувати методологію та методику дослідження первісності, давніх та традиційних суспільств у всіх їхніх проявах.

Структурний аналіз художнього твору
Історія, теорія, художня критика дають навички самостійного аналізу творів образотворчого мистецтва як художньої форми. Структура курсу підпорядкована потребі наблизити його слухачів до самостійної мистецтвознавчої практики.

Сучасна культура Заходу
Програма з курсу «Сучасна культура Заходу» відповідає навчальному плану підготовки бакалавра з базової вищої освіти «Культура» і є важливою дисципліною професійної підготовки культурологів. Разом з тим вона також може слугувати як пропедевтична дисципліна для розуміння цієї царини знання для студенток та студентів інших спеціальностей НаУКМА. Курс “Сучасна культура Заходу” є необхідною складовою частиною вивчення історії культури, а саме — європейської культурної традиції. Він дає студентам бакалаврату можливість вивчити, розуміти та орієнтуватись в генеалогії, історії та проблемах сучасної культури Заходу; вміти поєднувати сучасні теоретичні дискурси з конкретним історико-культурним матеріалом сучасної культури Заходу.

Сучасне мистецтво та мистецькі інституції
Програма курсу "Сучасне мистецтво та мистецькі інституції" (скорочено - СМ) відповідає навчальному плану підготовки магістра і є необхідною складовою частиною вивчення циклу фундаментальних і професійно-орієнтованих дисциплін з Культурології. Курс спрямований на вивчення багатої спадщини образотворчого мистецтва, створеного людиною упродовж ХХ та початку ХХІ ст., окрема увага в межах курсу приділяється візуальній культурі Заходу. Також у межах курсу досліджується місце і роль візуального мистецтва у системі культури, зокрема у формі різноманітних інституцій, професійної та економічної діяльності. Курс "Сучасне мистецтво та мистецькі інституції" розраховано на студентів - культурологів (магістратура), І курс, факультет гуманітарних наук, напрям підготовки "Культурологія", але також може бути корисним слухачам інших гуманітарних спеціальностей.

Теоретико-методологічні засади культурології

Традиційні культури Африки, Австралії та Океанії
4 триместр, 2 год./тижд., залік, Бондарець О.В. , ст.викладач лекцій 26 год., семінарські 2год., самостійна робота 62 год. Курс спрямований на осмислення загальних тенденцій культурогенезу та його специфіки в тропічно-африканському та австралійсько-тихоокеанійському культурних регіонах. Автор приділяє значну увагу історії дослідження традиційної культури цих регіонів, особливостям світогляду населення, традиційному мистецтву та іншим актуальним питанням.

Туризм та екскурсійна справа
Феномен туризму є складним та багатогранним, що заслуговує на дослідження у академічному дискурсі як у ретроспективі, так і у перспективі, адже туристична діяльність завжди була і є невід'ємною частиною людського соціуму. Туристична подорож полягає не тільки в переміщенні у фізичному просторі, а й передусім,у культурному середовищі шляхом безпосереднього контакту із реаліями іншої культурної традиції, де турист залишається представником певного соціуму. В той же час, за умов глобалізації, туристична подорож сприймається як нова грань власної культури, бо включає інші країни до притаманного соціокультурного середовища подорожуючого. Людина, що пізнає світ у такий спосіб, не тільки спостерігає але й особисто розшифровує зміст пам'яток та пам'ятних місць, отже здійснює процедуру герменевтичного розкодування культурних символів. Розуміння світу під час туристичної подорожі переживається екзистенційно, на власному досвіді, а не кількісно-інформаційно як у наслідку іншого виду діяльності. Значною мірою, успішна реалізація акту прилучення до чужоземних "культурних галактик", а також сприйняття ціннісних орієнтирів у межах власної культури, які об'єднують людей в єдину соціокультурну спільноту, залежить від особистості посередника гіда-екскурсовода, від його інтелектуального рівня, ідейно-світоглядного спрямування та фахової майстерності. Адже сьогодні пересування у планетарному просторі стає цінністю, маркером успіху, що структурує "культуру мобільності", а "туриста" позиціонує у модусі ідентичності глобального світу (З. Бауман). Турагент (менеджер з туризму), за цих обставин, виступає модератором привабливої туристичної реальності, яка не завжди збігається з об'єктивністю. Пропонований курс, що виступає маркером "просторового повороту" в культурі, стосується новітньої галузі гуманітарного знання геокультурології та її відгалуження міфогеографії, на базі якої, переважно й ґрунтуються туристичні маршрути.

Українська і світова культура
Курс спрямований на ознайомлення студентів із сучасними науковими уявленнями про історичний шлях та внутрішню логіку розвитку світової культури і, зокрема, вітчизняної як інтегральної частини культури європейського типу. Культурний досвід епох і цивілізаційних ареалів представлено як цілісну систему та історичний феномен, що поєднує різноманіття з єдністю, диверсифікацію і полілінійність розвитку з відносинами діалогу і перспективами синтезу. Значна увага приділяється європейському культурному матеріалу – стадіям і типам розвитку європейської культурної свідомості, видам культурних практик та їхнім суб’єктам, історії європейської інтелігенції (інтелектуалів), рівням європейської культури (низовому, народному, фольклорному та елітарному, вченому, офіційному), явищам субкультурності. Культура розуміється як суб’єктивний образ об’єктивного світу, як у першу чергу картина або модель світу, сформована активністю суб’єкта, його свідомістю, тим, що отримало назву ментальності, індивідуальної чи групової (напр., етнічної). Звідси різноманіття культур та їхня перманентна мінливість (протеізм). Курс повинен продемонструвати культурну індивідуальність головних епох і ареалів (Давній Схід, Греція, Рим тощо), дати опис їхніх світоглядів у термінах відповідних культур, уникаючи модернізацій та анахронізмів.

Українська ідентичність: перспективи та виклики
Пропонований курс є авторським екскурсом, який простежує витоки, досліджує виклики та окреслює перспективи формування української ідентичності з огляду на культурно-цивілізаційний контекст. Національна ідентичність виступає культурно-історичним феноменом, актуалізація якого притаманна нашому часові, адже цей дискурс легітимізує геополітичні пертурбації, визвольні рухи, військові конфлікти та пов'язані з ними змінення траєкторій людських доль, що потребує теоретичного обґрунтування параметрів поняття "ідентичність", й це обумовлює актуальність пропонованого курсу. Наразі не існує комплексної теорії ідентичності у європейській гуманітаристиці, незважаючи на численні розробки її різноманітних аспектів від модерної доби до сучасності. Зокрема в Україні проблема національної ідентичності донедавна була відкритою, отже потребує вирішення за доби інтеграційного форсажу у безмежному просторі глобалізаційних викликів, гібридних конфліктів та військового протистояння. Протеcтна ідентичність консолідує політичну націю, живить її спротив, адже народ, позбавлений ідентичності є лише аморфним населенням на певній території. За великим рахунком, у кривавій війні, що нині триває, українці відстоюють власну ідентичність від нав'язування чужої, тобто стадію теоретичного осмислення у нашому випадку, замістила стадія практичної реалізації, що не відміняє наукового аналізу явища української ідентичності. Передусім конструювання ідентичності є інтелектуальним процесом, вона народжується і локалізується у свідомості; істотною характеристикою ідентичності є її динамічність та діалогічність. Відтак колективна ідентичність постає як перебіг і результат складного процесу ідентифікації спільноти, що характерно для формування національної ідентичності незалежної України. Інтенційними характеристиками ідентифікаційних процесів виступають національна ідея та національна міфологія.

Українське мистецтво: теорія, історія, критика
Програма з курсу «Історія українського мистецтва» відповідає навчальному плану підготовки магістра зі спеціальності 034 – «Культурологія» і є важливим доповненням до циклу фундаментальних і професійно орієнтованих дисциплін, але також може слугувати для всебічного розвитку студентів інших спеціальностей гуманітарного спрямування. Курс сприяє аналітичному осмисленню історії українського мистецтва. Логіка курсу відповідає хронології історико-культурних епох, розкриваючи специфіку розвитку мистецтва в українському національному контексті. Основним тематичним фокусом курсу є розвиток українського мистецтва ХХ-ХХІ століть. У взаємодії зі знаннями із суміжних дисциплін вивчення історії художньої культури сприятиме формуванню цілісного уявлення про українську культуру, глибшому розумінню характеру взаємодії різних видів мистецтва та закономірностей їхнього національного розвитку. Доступ до курсу на DistEdu: «Українське мистецтво: теорія, історія, критика МП2». MS Teams – команда «Українське мистецтво: теорія, історія, критика МП2».

Управління культурними проєктами та ініціативами
Програма з курсу «Управління культурними проектами та ініціативами» відповідає навчальному плану підготовки магістра зі спеціальності 034 «Культурологія», але також може слугувати для всебічного розвитку студентів інших спеціальностей гуманітарного спрямування. Курс надає загальні уявлення про культурні проєкти та ініціативи, арт-менеджмент, презентацію культурних проєктів для публіки та інвесторів, організацію роботи зі ЗМІ та планування комунікаційної стратегії для просування та інше. Курс розроблений за сприяння комунікаційної агенції Friends of Brands. У 2019 році агенція успішно організувала та провела навчальний курс "Арт-Маркетинг: Як просувати власний культурний продукт" для митців, що вже працювали у сфері культури. Навчальна дисципліна "Управління культурними проектами та ініціативами" відтак ґрунтується на реальному досвіді українських діячів культури та бізнесу, експертів, митців. У розробці курсу використано досвід та експертизу Катерини Тейлор, Ольги Малиш, Оксани Хмельовської, Олександра Буянкіна, Антона Семиженка, Катерини Аврамчук. MS Teams – команда Управління культурними проектами та ініціативами DistEdu: «УКПІ»

Філософія гуманітарного знання
Курс «Філософія гуманітарного знання» є однією із складових нормативних навчальних дисциплін освітньо-кваліфікаційного рівня з підготовки магістрів. На лекціях, в межах ознайомлення з тлумаченнями особливостей «гуманітарного знання», розкриваються ідеї, програми та теорії філософії, які перетворили концептуальні репрезентації гуманітарного нові критичні аналітики, що принесли зміни у репрезентації гуманітарного знання як тяглої історії руху його самовизначення в межах репрезентації : рецепції критики «історицизму» історично – дієвого мислення у поезії, естетичного досвіду, неоднозначності у визначенні структурних особливостей наративної історії, моделей пояснення у наративній історії, методології історії мистецтва, визначення мистецтва в пост - історичну епоху, досвіду філософії як мета - психології, семантики темпоральності історичного наративу, теорії дискурсивної формації, археології знання як методу та методологічної антитези «history of ideas», визначення епістемічного простору гуманітарного знання. Семінарські заняття спрямовано на опанування провідних ідей та концепцій філософського визначення особливостей гуманітарного знання Ф. Анкерсміта, Ґ. - Ґ Гадамера, Е. Ґомбріха, К. Гірца, А. Данто, К. Поппера, П. Рікера, М. Фуко шляхом читання оригінальних праць, їхнього обговорення на семінарських заняттях та виконання індивідуального письмового завдання.

Філософія культурно-мистецької освіти

Цифрова цивілізація
Курс є спробою всебічного розгляду диґітальних явищ культури, починаючи від варіацій сприйняття концепту «машини» літературними та не лише авторами минулого, і до мрій трансгуманістів, відеоігор, чи-то найновітніших проривів у розробках сильного штучного інтелекту. При цьому, всі актуальні феномени «інженерного походження», як-то роботехніка та смартфони, нейромережі та пристрої віртуальної симуляції тощо, розглядаються тут передусім з позицій людинознавства, в соціокультурному річищі культурогенезу ХХІ ст.. Одним із джерел аналізу виступає кінематограф у жанрі сай-фай, де за останні сорок років було продемонстровано чимало аспектів, котрі нагадують чимало сьогоднішніх реалій – тож буде корисно порівняти їх оцінку тоді, і як це сприймається нині, – а окремі проекти на кшталт «Чорного дзеркала» і взагалі можна нині сприймати як документальний контент, не зважаючи на свідомий фантастичний гротеск первинних сценаріїв. Так чи інакше, але виголошену Р. Курцвейлом сингулярність людство вже побачить вельми скоро. Відвернути її вже нікому не реально. Але реально підготуватися. Невідоме найчастіше провокує паніку, а паніка – смертельно небезпечна. Користь саме культурологів у нагальній нині роботі з гуманізації штучного інтелекту так само очевидна вже для багатьох фахівців у цифрових галузях. Отже, цей курс актуальний саме для нашого фаху як ніколи.